ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року 09 год. 40 хв. Справа № 2а-9460/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Лазаренко М.С.
при секретарі Дужак М.В.
за участю представників
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Запорізького міського центру зайнятості
до: ОСОБА_1
про: стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Запорізький міський центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 1574 грн. 76 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Запорізьким МЦЗ виявлено факт належності відповідача до категорії зайнятих під час перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного. Позивач посилається на п.п. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якого до категорії зайнятого населення відносяться громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, а отже не є безробітними і, відповідно, не мають права на отримання допомоги по безробіттю.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, подавши на адресу суду заяву якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідача у судове засідання не прибув, про причини не явки суд не сповістив. Про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
24 квітня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного районного центру зайнятості м.Запоріжжя з проханням надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Як зазначає у позові позивач, 22.10.2008 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Під час проведення аналізу баз даних державного реєстратора та центру зайнятості було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець з 12.03.2009 року, за результатами чого складено акт №52 від 16.08.2010 року.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення», для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення», контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.
Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що державна служба зайнятості зокрема має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Згідно ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення», державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах: забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості; співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення; міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до п. «в» ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Згідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Пунктом 2 ст. 36 України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1, як застрахована особа, умисно не виконував покладені на нього обов’язки щодо надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а також зловживав наданими йому правами, що призвело до необґрунтованої виплати відповідачу матеріальної допомоги по безробіттю у період з 12.03.2009 року по 24.07.2009 рік у розмірі 1574 грн. 76 коп.
Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів щодо сплати у добровільному порядку суми виплаченої допомоги по безробіттю, суд вважає, що вимоги позивача у справі є законними і обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 159-163 КАС України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізького міського центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 1574 (одна тисяча п’ятсот сімдесят чотири) грн. 76 коп. на р/р 37179300901007, ОКПО 20482573, МФО 813015, банк ГУДКУ України у Запорізькій області, одержувач Запорізький міський центр зайнятості.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) М.С. Лазаренко
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 27 грудня 2010 року.