ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року 15 год. 46 хв. Справа № 2а-7893/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Лазаренко М.С.
при секретарі Гончаренко Н.А.
за участю представників
від позивача: Діденко Є.В.
від відповідача: Лабур М.Г.
прокурора: Романова Р.О.
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродпостач»
до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя
про визнання та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652302/0 від 13.07.2010р., №0000652302 від 24.09.2010р.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроподпостач» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання та скасування податкових повідомлень-рішень №0000652302/0 від 13.07.2010р., №0000652302 від 24.09.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.
Прокурор у судовому засідання підтримав заперечення відповідача та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.07.2010 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесене податкове повідомлення-рішення № 0000652302/0, яким нараховано податкове зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у сумі 1119746 грн. 80 коп., що отримано позивачем 20.07.2010 року.
Зазначене повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя за результатами виїзної планової перевірки TOB «Агропродпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. на підставі Акту перевірки № 86/23-2/30616471 від 01.07.2010 р.
27.07.2010 року платником податків була подана скарга на податкове повідомлення- рішення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя.
За результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а також додатково винесене податкове повідомлення-рішення № 0000652302/1 від 24.09.2010 р. на суму 1119746 грн. 80 коп.
Зазначеним Актом перевірки № 43/23-2/31377000 від 02.04.2010 року було встановлено:
1) порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 793 318,00 грн.;
2) порушення п. 6.3 ст. 6 «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2003 року № 2035 в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у загальній сумі 45,37 грн.,
3) порушення п. 1.9 ст. 1, ст.. 2, п. 3.1, п.3.4 ст. З, п.п. 4.2.15, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, ст.. 16, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2, п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» що призвело до заниження податку з доходів на загальну суму 1265,05 грн.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-ріпіень стало встановлення податковим органом у Акті перевірки нібито нікчемності правочинів, які укладалися позивачем з контрагентами TOB «Нікас-99», TOB «Бревіс Континенталь», ПП «Міларен», TOB «Спецпроміндустрія груп» (стор. 17, стор. 19 Акту).
Висновки про нікчемність правочинів із вказаними контрагентами ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ґрунтує на тому, що у вказаних контрагентів позивача відсутні основні засоби, достатня кількість працівників, вони не звітували до податкового органу, товари були продані цим контрагентам за собівартістю, а отже на думку відповідача правочини, укладені з контрагентами є нікчемними, з посиланням на ст.ст. 203, 216, 228 ЦК України, оскільки вони не були спрямовані на настання реальних наслідків.
Внаслідок вказаних висновків податковий орган встановив:
1) товари які були реалізовані позивачем на користь контрагентів є товарами, які не були використані у господарській діяльності підприємства, і повинні були бути відображені у таблиці 1 декларації з податку на прибуток підприємства додатку К1/1 у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності», і позивачем занижено приріст балансової вартості запасів за рахунок використання не у господарській діяльності підприємства товарів, які були реалізовані TOB «Нікас-99», TOB «Бревіс Континенталь», ПП «Міларен», TOB «Спецпроміндустрія груп» (стор. 18 абзац 2-6 Акту);
2) кошти, отримані від вказаних контрагентів є безповоротною фінансовою допомогою, і позивачем неправомірно не віднесено до складу валового доходу суми податку на додану вартість, зазначені у платіжних дорученнях, що призвело до заниження валового доходу на суму 528 879 грн. (стор. 21 абзац 3,6);
3) підприємством завищено убуток балансової вартості запасів у розмірі 1040943 грн. (стор. 24 абзац 4).
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підстав Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно – правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організації – позивача у справі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що висновок відповідача про нікчемність правочинів позивача з TOB «Нікас-99», TOB «Бревіс Континенталь», ПП «Міларен», ПП «Спецпроміндустрія груп» та їх безтоварність є безпідставним і не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
1) Рішення про ліквідацію ГІП «Спецпроміндустрія груп» прийнято 19.06.2010 року, тобто через три місяці після припинення господарських відносин з TOB «Агропродпостач». Відсутність власних основних засобів та виробничих потужностей на підприємстві, кількість працівників встановлено даними пошуково-довідкової системи України, на підтвердження зазначених даних та наявності запозичених засобів, найманої робочої сили у підприємства перевірка податковим органом у встановленому законом порядку не проводилася.
2) Відсутність власних основних засобів та виробничих потужностей на TOB «Нікас 99» встановлено даними пошуково-довідкової системи України, на підтвердження зазначених даних та наявності запозичених засобів, найманої робочої сили у підприємства перевірка податковим органом у встановленому законом порядку не проводилася,
3) TOB «Бревіс Континенталь» визнано банкрутом у травні 2010 року, тобто через 2 місяці після припинення господарських відносин з TOB «Агропродпостач». Відсутність власних основних засобів та виробничих потужностей на підприємстві, кількість працівників встановлено даними пошуково-довідкової системи України, на підтвердження зазначених даних та наявності запозичених засобів, найманої робочої сили у підприємства перевірка податковим органом у встановленому законом порядку не проводилася.
4) ПП «Міларен» було ліквідовано в грудні 2009 року, а господарські відносини з ним було припинено у березні 2009 року. Відсутність власних основних засобів та виробничих потужностей на підприємстві, кількість працівників встановлено даними пошуково-довідкової системи України, на підтвердження зазначених даних та наявності запозичених засобів, найманої робочої сили у підприємства перевірка податковим органом у встановленому законом порядку не проводилася.
Крім того, відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із правочинів передбачених законом, а також із дій громадян та організацій.
Актом перевірки підтверджено, що у TOB «Агропродпостач» (постачальника) є необхідні основні засоби, виробничі потужності, працівники для здійснення господарської діяльності.
При укладенні господарських договорів TOB «Агропродпостач» дійсно було реалізовано продукцію зазначеним покупцям на суми, вказані у Акті перевірки. Зазначені обставини підтверджені документами, які були надані до перевірки і зазначені в Акті перевірки та надані суду, зокрема договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару та інше. Крім того, перевіркою також підтверджено здійснення оплати покупцями за придбаний товар у повному обсязі. Походження реалізованого контрагентам товару у TOB «Агропродпостач» також належно підтверджено у Акті перевірки.
Стосовно господарських відносин з TOB «Нікас 99» судом встановлено наступне.
07.08.2008 року між позивачем та TOB «Нікас 99» був укладений договір поставки № 231, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Покупця товар для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його за ціною і на умовах договору. Предметом поставки сторони визначили молочні продукти та інша продукція (стор. 6 Акту).
Згідно п. 2.1.2 Договору, кожна партія товару визначається видатковою накладною.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем у безготівковій формі у порядку повної передплати.
Згідно п. 3.3 умовами поставки сторони визначили EXW, що згідно правил Інкотермс, означає, що товар надається у розпорядження покупця на складі продавця.
На виконання умов договору, TOB «Нікас-99» частинами безготівково перераховувало грошові кошти на адресу TOB «Агропродпостач» за період з січня по червень 2009 року у загальній сумі 517 206,00 грн. (стор. 7 абзац 3 Акту).
На виконання умов договору позивач поставляв, а відповідач приймав товар, а саме молочні продукти, шляхом підписання видаткових накладних за період січень-липень 2009 року на загальну суму 517206,00 грн. з ПДВ.
Фактичне прийняття товару здійснювалося представником TOB «Нікас 99», на якого були видані довіреності на отримання товару (стор. 7 Акту).
Таким чином, нікчемність та безтоварність договору з TOB «Нікас 99» спростовується укладеним сторонами договором, перерахуванням оплати, видатковими накладними про фактичне передання товару, довіреностями на особу, якій було передано товар.
Стосовно господарських відносин з TOB «Бревіс Континенталь». Судом встановлено наступне.
25.11.2008 року між позивачем та TOB «Бревіс Континенталь» був укладений договір поставки № 244 від 25.11.2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Покупця товар для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його за ціною і на умовах договору. Предметом поставки сторони визначили молочні продукти та інша продукція (стор. 8 Акту).
Згідно п. 2.1.2 Договору, кожна партія товару визначається видатковою накладною.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем у безготівковій формі у порядку повної передплати.
Згідно п. 3.3 умовами поставки сторони визначили EXW, що згідно правил Інкотермс, означає, що товар надається у розпорядження покупця на складі продавця.
На виконання умов договору, TOB «Бревіс Континенталь» частинами безготівково перераховувало грошові кошти на адресу TOB «Агропродпостач» за період з червня 2009 по березень 2010 року у загальній сумі 863 516,00 грн. (стор. 10 Акту).
На виконання умов договору позивач поставляв, а відповідач приймав товар, а саме молочні продукти, шляхом підписання видаткових накладних за період червень 2009- березень 2010 року на загальну суму 863 516,00 грн. з ПДВ.
Таким чином, нікчемність та безтоварність договору з TOB «Бревіс Континенталь» спростовується укладеним сторонами договором, перерахуванням оплати, видатковими накладними про фактичне передання товару.
Стосовно господарських відносин з ПП «Спецпроміндустрія груп» суд зазначає наступне.
20.10.2008 року між позивачем та ПП «Спецпромінлустрія груп» був уклалений договір поставки № 93 від 20.10.2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Покупця товар для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його за ціною і на умовах договору. Предметом поставки сторони визначили молочні продукти та інша продукція (стор. 10 Акту).
Згідно п. 2.1.2 Договору, кожна партія товару визначається видатковою накладною.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем у безготівковій формі у порядку повної передплати.
Згідно п. 3.3 умовами поставки сторони визначили EXW, що згідно правил «Інкотермс», означає, що товар надається у розпорядження покупця на складі продавця.
На виконання умов договору, ПП «Спецпроміндустрія груп» частинами безготівково перераховувало грошові кошти на адресу TOB «Агропродпостач» за період з березня 2009 по березень 2010 року у загальній сумі 1 267 960,63 грн. (стор. 10 Акту).
На виконання умов договору позивач поставляв, а відповідач приймав товар, а саме молочні продукти, шляхом підписання видаткових накладних за період березень 2009 - березень 2010 року на загальну суму 1 267 960,63 грн. з ПДВ.
Таким чином, нікчемність та безтоварність договору з ПП «Спецпроміндустрія груп» спростовується укладеним сторонами договором, перерахуванням оплати, видатковими накладними про фактичне передання товару.
Стосовно господарських відносин з ПП «Міларен» судом встановлено наступне.
На виконання домовленості між позивачем та ПП «Міларен», позивач за період з лютого по березень 2009 року поставив партіями на користь ПП «Міларен» товар, а саме молочні продукти на загальну суму 524 591,00 грн. з ПДВ, про що сторонами були підписані видаткові накладні за вказаний період.
Отримання товару здійснювалося за довіреностями № ЗО від 02.02.09 р., № 38 від 16.03.09 р. (стор. 16 Акту).
За поставлений товар покупець розраховувався шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позивача за період з січня по березень 2009 року на загальну суму 524 591,00 грн. (стор. 16 абзац 3 Акту).
Таким чином, нікчемність та безтоварність договору з ПП «Міларен» спростовується укладеним сторонами договором, перерахуванням оплати, видатковими накладними про фактичне передання товару.
Ті обставини, що згідно центральної бази даних пошуково-довідкової системи України, податковим органом було виявлено недостатню чисельність робітників на підприємствах вказаних контрагентах (на думку податкового органу), відсутність основних засобів та виробничих потужностей, взагалі не свідчать про нікчемність укладених угод, оскільки відвантаження товару могло здійснюватися контрагентами за допомогою позичених засобів і найманих робітників. Крім того, відсутність працівників, а також основних засобів було встановлено відповідачем за даними пошуково-довідкової системи України, і податкова перевірка по жодному з контрагентів на підтвердження вказаних даних проведена не була.
Жодним законом позивач, як суб'єкт господарської діяльності, не зобов'язаний перевіряти наявність основних засобів та працівників у контрагентів. Також, позивач не зобов'язаний та не може нести відповідальність за неподання контрагентами податкової звітності, або за відсутність контрагентів за юридичним місцезнаходженням.
Ті обставини, що зазначені контрагенти в подальшому були визнані банкрутами, а частина з них ліквідовано, що вони не мають основних засобів та виробничих потужностей не свідчить про нікчемність укладених договорів. Укладені правочини були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків зазначених у договорах, про що свідчать первинні документи, та докази виконання умов договорів.
На підставі висновків про нікчемність правочинів, інспектор ДПІ дійшов наступного неправомірного висновку про те, що отримані кошти є безповоротною фінансовою допомогою.
Зазначений висновок взагалі не ґрунтується на законі, оскільки кошти перераховувалися за придбаний у TOB «Агропродпостач» товар на підставі укладених господарських договорів.
Під час проведення перевірки не встановлено подальша доля товару, отриманого TOB «Нікас 99», TOB «Бревіс Континенталь», ПП «Спецпроміндустрія груп», ПП «Міларен» від TOB «Агропродпостач». В акті перевірки взагалі відсутні будь-які дані про дослідження подальшого товарообороту до кінцевого споживача, аналіз діяльності покупців та споживача у часі, у динаміці, та інші обставини, що можуть бути підтвердженням товарності або безтоварності операцій за тими правочинами, які, на думку перевіряючих, є нікчемними.
В Акті перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що оскільки товари були продані TOB «Агропродпостач» за собівартістю, то такі товари не використовувалися у господарській діяльності підприємства і у таблиці 1 додатку К1 /1 до декларації з податку на прибуток підприємства товари мали бути зазначені у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності».
Згідно ст. З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, оскільки TOB «Агропродпостач» у процесу своєї господарської діяльності здійснило реалізацію товару на підставі господарських договорів, то така діяльність є господарською, а товари відповідно використовуються у господарській діяльності.
Жодним законом суб'єкт господарювання не зобов'язаний здійснювати реалізацію товарів з націнкою, так само як і не заборонено здійснювати продаж товарів за собівартістю. Такі господарські операції обґрунтовуються виробничою необхідністю оперативної реалізації товару, виходячи з коливання цін на зазначену продукцію на товарному ринку України.
В умовах ринкової економіки, ціна на товар формується сторонами вільно, на власний розсуд, на підставі особливостей конкретного товару, його попиту, інфляційних процесів у державі, цін на аналогічні товари.
Таким чином, висновок ДПІ про те, що реалізовані відповідачам товари були використані не у господарській діяльності, є безпідставним і не ґрунтується на жодних доказах.
При складенні Акту перевірки № 86/23-2/30616471 від 01.07.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя порушено п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р., відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
/
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих,що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі – запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення) перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді
Згідно пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995р., первинний документ – це письмове свідоцтво, що підтверджує господарську операцію. Господарські операції – це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів, а у відповідності до пункту 2.4 первинні документи для надання їм доказовості та юридичної сили повинні мати всі обов’язкові реквізити.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.
Саме на підставі таких накладних підприємство формувало свої податкові зобов’язання у відповідних звітних періодах. До того ж, в Акті перевірки не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.
Щодо висновку відповідача, що кошти, отримані від вказаних контрагентів є безповоротною фінансовою допомогою, і позивачем неправомірно не віднесено до складу валового доходу суми податку на додану вартість, зазначені у платіжних дорученнях, що призвело до заниження валового доходу на суму 528 879 грн. (стор. 21 абзац 3,6) суд вважає їх необгрутованами виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод…
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропродпостач» отримані грошові кошти від TOB «Нікас 99», TOB «Бревіс Континенталь», ПП «Спецпроміндустрія груп», ПП «Міларен» саме за поставлену продукцію і не є безповоротною фінансовою допомогою.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень, не підтверджені належними доказами, а податковим органом не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000652302/0 від 13.07.2010р., №0000652302 від 24.09.2010р. у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000652302/0 від 13.07.2010 року, №0000652302/1 від 24.09.2010року, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродпостач» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.
Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати 21 грудня 2010 року.
Суддя М.С. Лазаренко
Постанову виготовлено у повному обсязі 20 грудня 2010 року.