ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5544/21 Справа № 171/2201/19 Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач- Зеленодольська міська об`єднана територіальна громада,

третя особа – приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Юлія Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,в режимі відеоконференції, порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року ухваленого суддею Чумак Т.А. у м.Аостолове Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Примаков К.О., та ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Погорілецька А.В., звернулися до суду з позовом до Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади, третя особа – приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Юлія Володимирівна, про визнання правочину – заяви про відмову в прийнятті спадщини за заповітом недійсною, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

З урахуванням уточнених вимог позивачі просили: 1) визнати односторонній правочин – заяву ОСОБА_1 від 16.04.2019 року за №127 по спадковій справі 15/2019, поданої нотаріусу Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В., про відклик заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 від 01.03.2019 року за №64 недійсною та вчинену внаслідок помилки; 2) визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 5,1791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 122385500:02:044:0001, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 5,1791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 122385500:02:044:0001, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 5) визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1220385500:03:004:0052, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги були: матір спадкодавця - ОСОБА_3 , син спадкодавця - ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_4 був власником земельної ділянки, площею 5, 1791 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мар`янської сільської ради.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли в рівних частках ОСОБА_3 , яка проживала разом зі спадкодавцем, та ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка за життя 21.12.2016 року склала заповіт, яким усе своє майно заповідала онуку – ОСОБА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з: Ѕ частини земельної ділянки, площею 5,1791 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мар`янської сільської ради, власницею якої вона стала в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на вказану земельну ділянку вона не отримала свідоцтва про право на спадщину; житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинок А1, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 32,3 кв.м., сарай Б1, будівля кухні В1, підвал Г1, гараж Д1, сарай Ж1, вбиральня З1, замощення І, водопровід №1, басейн №2, ворота №3, паркан №4, паркан №5, паркан №6; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2 га, кадастровий №1220385500:03:004:0052, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), про що свідчить свідоцтво про право власності від 20.06.2014 року.

На час смерті ОСОБА_3 з нею ніхто не проживав, тому у відповідності до ст.ст.1269-1270 ЦК України ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , шляхом подання заяви нотаріусу.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання кожному із них свідоцтва про право власності на нерухоме майно, однак нотаріус своєю постановою відмовив у видачі свідоцтва, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стала відсутність документів про право власності на нерухоме майно, проте позивачі вважають, що фактично підставою для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії було те, що нотаріус ненавмисно, не роз`яснивши всіх прав та наслідків спадкоємцям, не розібравшись в повному обсязі у спорі, з невідомих причин ввела в оману ОСОБА_1 , внаслідок чого виникла проблема, яку не змогла вирішити нотаріус.

В уточненому позові позивачі вказують, що після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняла мати померлого ОСОБА_3 . Син померлого ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини не подав, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину за заповітом прийняв її онук ОСОБА_1 шляхом подання 01.03.2019 року заяви приватному нотаріусу Романченко Ю.В., на підставі вказаної заяви відкрита спадкова справа. Отже, ОСОБА_1 бажав прийняти спадщину за заповітом.

12.03.2019 року до нотаріуса звернувся онук ОСОБА_3 - ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 .

Про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги в порядку представництва, в заяві не зазначено, але в матеріалах спадкової справи була довідка від 04.03.2019 року про те, що ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_1 , з 2004 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При відібранні заяви від ОСОБА_2 нотаріусом було роз`яснено, що він не має права на спадкування обов`язкової частки у спадщині за заповітом, оскільки, не зважаючи на встановлення третьої групи інвалідності, є працездатною особою.

Мати ОСОБА_2 звернулася до іншого спадкоємця – ОСОБА_1 з проханням прийняти спадщину за законом, оскільки на її переконання було б несправедливим, щоб спадщину отримав лише один онук. У разі прийняття спадщини ОСОБА_1 за законом, то кожен зі спадкоємців отримає спадщину в рівних частинах – по Ѕ частці.

ОСОБА_1 бажав, щоб частина земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , дісталася ОСОБА_2 , тому 16.04.2019 року звернувся до нотаріуса Романченко Ю.В. з питання вирішення вказаної проблеми.

Станом на 16.04.2019 року строк подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не пройшов, проте нотаріус не роз`яснила ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 про необхідність написання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

Крім того, нотаріус або її помічник помилково роз`яснили ОСОБА_1 , що він та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом п`ятої черги, тому для врегулювання спірного питання щодо поділу спадщини слід подати заяву про відмову від спадщини за заповітом та заяву про прийняття спадщини за законом, при цьому нотаріус або помічник не врахували приписи статті 1266 ЦК України та не роз`яснили ОСОБА_1 , що при прийнятті спадщини за законом він втрачає право на спадщину, так як являється спадкоємцем п`ятої черги, а всю спадщину отримає ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги в порядку представництва.

Будучи впевненим у тому, що спадщина – частина земельної ділянки поділиться порівну з ОСОБА_2 , помиляючись та не знаючи, що таким чином ОСОБА_1 позбавляє себе права на спадщину взагалі, він 16.04.2019 року написав заяву про відклик заяви про прийняття спадщини за заповітом, що була ним подана 01.03.2019 року, при цьому у вказаній заяві нотаріусом не вказані правові наслідки написання такої заяви та їх роз`яснення ОСОБА_1 .

В цей же день ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за законом, при цьому нотаріус не роз`яснив ОСОБА_1 , що він позбавляється права на спадкове майно.

24.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про посвідчення договору про поділ спадкового майна між ним та іншим спадкоємцем – ОСОБА_2 .

В цей же день нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначила, що між спадкоємцями виникла суперечка щодо користування спадщиною та про відсутність правовстановлюючих документів. В цей же день постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з аналогічних підстав видана ОСОБА_2 .

На підставі приписів ч.1 ст.229 ЦК України позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним односторонній правочин – його заяву від 16.04.2019 року про відкликання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , як вчинений внаслідок помилки, оскільки він бажав прийняти спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 та помилково відізвав свою заяву про прийняття спадщини за заповітом від 01.03.2019 року, бажаючи, щоб його двоюрідний брат ОСОБА_2 отримав спадщину у вигляді Ѕ частки майна, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_4 .

Після визнання судом недійсною заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 отримує у спадщину все майно, яке належало ОСОБА_3 , а також земельну ділянку, що належала ОСОБА_4 , проте ОСОБА_1 вважає, що такий розподіл спадщини не буде відповідати його волі та волі ОСОБА_2 , тому вважає, що Ѕ частина земельної ділянки повинна належати ОСОБА_2 .

Також позивач ОСОБА_1 , посилаючись на приписи ч.2 ст.1272, ч.1 ст.1276 ЦК України, зазначає, що до нього перейшло право бабусі ОСОБА_3 , яка не встигла прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 , надати письмову згоду про включення в коло спадкоємців, які прийняли спадщину, ОСОБА_2 .

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади, третя особа – приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Юлія Володимирівна, про визнання правочину – заяви про відмову в прийнятті спадщини за заповітом недійсною, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, яке ухвалено з порушенням норм матеріального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, який у повному обсязі задовольнити заявлені ним і ОСОБА_2 позовні вимоги, а саме визнати недійсним односторонній правочин – його заяву від 16.04.2019 року про відклик заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , як вчинений внаслідок помилки, оскільки він бажав прийняти спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 від 01.03.2019 року, вчинений внаслідок помилки.

Розподілити спадщину між спадкоємцями наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 5,1791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 122385500:02:044:0001, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 5,1791 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мар`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 122385500:02:044:0001, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 5) визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1220385500:03:004:0052, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

При цьому, скаржник зазначає, що що суд фактично встановив, що воля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була в тому щоб розподілити спадщину після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , обидва бажали прийняти спадкове майно, воля спадкоємців була встановлена, ніхто зі спадкоємців не мав наміру та волі відмовитись від спадщини, ОСОБА_5 від спадщини за заповітом, а ОСОБА_2 бажав прийняти у спадщину землю, яка належала його батькові.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності доказів щодо вчинення правочину під впливом помилки, суд взагалі не дослідив помилки, які зробила нотаріус, недобросовісно, виконуючи свої обов`язки, вважаючи, що дії нотаріуса були без помилок, а тому не встановив, що посилка при вчиненні правочину була не з вини спадкоємця, не внаслідок його недбалості, не внаслідок неправильного тлумачення ним закону, однак з помилки, або вини нотаріуса ОСОБА_1 взагалі залишився без спадщини, а ОСОБА_2 відмовили у визнанні права власності на спадщину.

Доводи позивача ОСОБА_1 практично зводяться до незгоди з діями нотаріуса, він зазначає, що на час подачі ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_3 , строк подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 не був пропущений, однак нотаріус не роз`яснив ОСОБА_2 правові наслідки не подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька. Вказує, що матеріали спадкової справи не містять наяких заяв ОСОБА_2 щодо його волевиявлення отримати спадщину після смерті його батька. Скаржник зазначає, що, якщо б нотаріус у повному обсязі виконала свої повноваження 12.03.2019, то спору щодо відклику заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 не було б взагалі.

Позивач наголошує на тому, що він є спадкоємцем п`ятої черги за законом, як онук спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки його батько ОСОБА_6 живий, а ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за правилами представництва, оскільки його батько помер ще до смерті бабусі, однак нотаріус про цю правову норму нікому з них не повідомив, а навпаки запевнила їх, що вони є однаковими спадкоємцями за законом, як онуки ОСОБА_3 . Наголошує на тому, що його волевиявлення було спрямоване на те, щоб отримати у спадщину спадкове майно, яке на час смерті належало його бубусі та щоб брат ОСОБА_2 отримав у спадщину майно, яке належало його батькові.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновкк про недоведеність позивачем позовних вимог, оскільки суд вважав припущеннями ті обставини, які підтверджені наявними у справі доказами, а саме, що ОСОБА_1 при поданні заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини за заповітом припустився помилки під час вчинення правочину, оскільки вважав, що таким чином він отримає у спадщину майно бабусі, а його брат отримає у спадщину частину земельної ділянки, яка належала батькові, а потім спадщина між ними буде поділена договором про поділ спадщини.

Відзиву на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подано.

02.07.2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання третьої особи Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Романченко Ю.В. про відкладення апеляційного розгляду, призначеного на 11.00 годин 06 липня 2021 року у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання її представників адвокатів Маркової С.В. та Романченка В.В.

06.12.2021 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання третьої особи Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Романченко Ю.В. про відкладення апеляційного розгляду, призначеного на 10.40 годин 07 грудня 2021 року у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через стан здоров`я. Окрім того, третя особа у клопотанні просить врахувати, що питання визначення кола спадкоємців ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , одночасного закликання до спадкування спадкоємців по спадковій справі, не було предметом відмови у вчиненні нотаріальної дії, і може бути вирішено в досудовому порядку. Спадкоємці за законом майна ОСОБА_3 , як було повідомлено нотаріусу мали і мають намір, у рамках спадкової справи укласти договори про зміну черговості права на спадкування та поділ спадщини у досудовому порядку. З метою оформлення спадкових прав спадкоємців, нотаріусом Романченко Ю.В. на адресу кожного з них двічі направлено запрошення прибути разом до нотаріальної контори з даного приводу, на підтвердження чого до клопотання додано відповідні листи.

07.12.2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява адвоката Погорілецької А.В., яка діє в інтересах позивача 2 ОСОБА_2 про проведення апеляційного розгляду без її участі, апеляційну скаргу підтримує та просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивачів.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7 , які, кожен окремо підтримали вимоги і доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення, заявлених позивачами позовних вимог, думку представника третьої особи, адвоката Романченка В.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З копії спадкової справи №15/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 з 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з померлим була зареєстрована і проживала мати ОСОБА_3 .

Копією свідоцтва про народження, виданого Мар`янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області 29.05.1980 року, підтверджуються, що матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала з 1953 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті проживала одиноко.

Згідно копії свідоцтва про право власності на будинок житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на праві особистої власності належить ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.06.2014 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №1220385500:03:004:0052, площею 0,2 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 788-р-06 від 04.10.2006 року на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5,1791 га, у межах згідно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.04.2007 року серії ЯЕ № 157366.

За життя 21.12.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Зеленодольської державної нотаріальної контори Продченко Н.Л., яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

01.03.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 , яка зареєстрована за № 64.

16.04.2019 року ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву, зареєстровану о 10 год. за № 127, якою відкликав заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 від 01 березня 2019 року за № 64, та в цей же день о 10 год. 10 хв. подав заяву № 128 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за законом.

16.04.2019 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті баби ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 . Заява зареєстрована о 10 год. 30 хв. за № 129.

Факт родинних відносин ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 08.02.1992 року Мар`янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області, відповідно до якого його батьком є ОСОБА_4 , та копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , виданого Мар`янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області 29.05.1980 року, згідно з якою матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 16 квітня 2019 року, поданої до нотаріальної контори, він відмовився від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Також судом встановлено, що при прийнятті заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Романченко Ю.В. йому роз`яснено юридичні наслідки такої відмови, надані роз`яснення були йому зрозумілі і єдиною підставою для подання вказаної заяви слугувала воля позивача ОСОБА_1 поділити спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , з ОСОБА_2 , домовленість про поділ якого досягнута з останнім до подання ним 16.04.2019 року вищевказаної заяви.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1 , які він надав в судовому засіданні, поясненнями приватного нотаріуса Романченко Ю.В., а також дослідженими доказами, з яких встановлено, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 з інтервалом у 10 хвилин подав заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом та про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 і в цей же день інший спадкоємець ОСОБА_2 о 10 год. 30 хв. подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 . Факт домовленості про поділ спадщини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується також заявами останніх від 24.10.2019 року про посвідчення договору про поділ спадщини між спадкоємцями та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, а також постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.10.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовлено у посвідченні договору про поділ спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий №1220385500:03:004:0052, та житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відмовлено у посвідченні договору про поділ спадщини між спадкоємцями та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на окремо визначене спадкове майно, а саме - на земельну ділянку, кадастровий №1220385500:02:004:0001, після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що спадкоємцем ОСОБА_2 не подано належні документи, необхідні для вчинення вказаної нотаріальної дії.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог про визнання одностороннього правочину – заяви ОСОБА_1 від 16.04.2019 року за № 127 про відклик заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 від 01.03.2019 року за № 64 недійсною та вчинену внаслідок помилки, виходив з того, що позивачем в порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цих вимог, та оскільки вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 є похідними від основної вимоги в задоволенні, якої судом відмовлено, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом.

Відмовляючи позивачеві  ОСОБА_2  у задоволенні його позовних вимог про визнання за ним права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька  ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, шляхом подання 16.04.2019 року заяви до нотаріальної контори ОСОБА_2  прийняв спадщину після смерті своєї баби  ОСОБА_3 , заяви ж про прийняття спадщини після смерті батька  ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_2  до нотаріальної контори не подавав, спадкова справа до майна ОСОБА_4 не відкривалася, тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на частину спірної земельної ділянки, що належала померлому ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

У частині третій статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (правова позиція Верховного Суду, постанова від 04.04.2018 року, справа № 753/11731/15-ц).

Згідно з частинами першою, п`ятою і шостою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

За нормами ч.5 ст.1275 ЦК України відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Так в останній уточненій позовній заяві, поданій позивачами до суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1  висунув вимогу про визнання одностороннього правочину, його заяви від 16.04.2019 за 127 про відклик заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті спадкодавця ОСОБА_3  – не дійсною, вчиненою внаслідок помилки, яку він обґрунтував тим, що нотаріус не роз`яснений  ОСОБА_1  наслідки відмови від прийняття спадщини за заповітом в письмовій формі.

Під час судового розгляду справи судом першої інстанції були допитані позивач ОСОБА_1 , приватний нотаріус Романченко Ю.В., а також досліджені докази, зокрема спадкова справа №15/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , бабусі позивачів, та було встановлено, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 з інтервалом у 10 хвилин подав нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом та про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 і в цей же день інший спадкоємець ОСОБА_2 о 10 год. 30 хв. подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що бабуся позивачів ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому шістимісячний строк для прийняття спадщини після її смерті закінчувався 03 червня 2019 і саме в цей строк, тобто до 03.06.2019 року позивач ОСОБА_2 мав можливість відкликати свою відмову від прийняття спадщини за заповітом, проте останній не скористався цим правом, маючи для цього достатньо часу (з 16 квітня 2019 по 03 червня 2019).

В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1  суду підтвердив, що наслідки відмови від прийняття спадщини за заповітом йому були роз`яснені нотаріусом, а доводи представника позивача щодо обов`язковості роз`яснення наслідків відмови від спадщини в письмовій формі, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, пославшись на те, що ні Законом України «Про нотаріат», ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено письмової форми роз`яснення спадкоємцям наслідків вчинення ними нотаріальних дій.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено той факт, що заяву від 16.04.2019 року за №127 про відклик заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 він вчинив внаслідок помилки, колегія суддів вважає правильним та повністю з ним погоджується, як і погоджується з висновком суду про те, що похідні вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 не можуть бути задоволенні у зв`язку з відмовою у задоволенні основної позовної вимоги.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2  про визнання за ним права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки, як правильно зазначив суд,  ОСОБА_2  прийняв спадщину після смерті своєї баби  ОСОБА_3 , заяви ж про прийняття спадщини після смерті батька  ОСОБА_4 , останній до нотаріальної контори не подавав, спадкова справа до майна ОСОБА_4 не відкривалася, а відтак відсутні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на частину спірної земельної ділянки, що належала померлому ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом.

Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм матеріального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: