Справа № 428/8502/21

Провадження № 2/428/1656/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року                                                м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                         Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між нею та відповідачем 14.10.2011 було укладено шлюб, який 08.02.2017 рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу, відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання спільної дитини, не бере участі у її вихованні та розвитку.

Позивач разом з неповнолітнім сином, який залишився на її утриманні, проживає окремо від відповідача, здійснює виховання дитини та намагається забезпечити достатній рівень його проживання та розвитку.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій валюті в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

21.09.2021 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду на 26.10.2021 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою недопущення порушення прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, тощо, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення про розгляд даної цивільної справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходили.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

06.12.2021 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що 14.10.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 620, було укладено шлюб між сторонами, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

08.02.2017 рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.10.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області,  ОСОБА_3 народився  ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 887. В графі батько зазначений – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.182 Сімейного кодексу України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою ст.183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Стаття 184 Сімейного кодексу України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 17).

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.

Частина 2 ст.184 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Така індексація проводиться відповідно до Закону України від 3 липня 1991 р. «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції Закону від 6 лютого 2003 р.).

Об`єктами індексації грошових доходів населення відповідно до ст. 2 даного Закону є грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації. У Законі підкреслено, що соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Держава Україна проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, яка позбавлена належного батьківського піклування, реалізує його в одному із положень даної статті СК. Зокрема ч. 3 встановлює, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, згідно зі статею 180 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Матеріали справи не містять відомостей про розмір доходу відповідача, стану його здоров`я чи перебуванні на його утриманні інших осіб, які б свідчили про необґрунтованість розміру позовних вимог чи необхідності часткового їх задоволення.

Водночас, обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч.1 ст.191 СК України).

Суд зазначає, що можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти у відповідному розмірі, зокрема через стан здоров`я чи матеріальне становище, або наявність інших дітей, непрацездатних родичів чи близьких осіб, що знаходяться на його утриманні, а позивачем обґрунтовано необхідність стягнення аліментів у розмірі 3000 грн. на місяць, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн., в зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 7, 10, 13, 19, 89, 143, 141, 200, 206, 207, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3000 (три тисячі) грн. щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи з 03.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлени ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 .

Суддя                                                                        Т. В. Шубочкіна