ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 р. Справа № 2а-17814/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О. В
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Ойл" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Ойл" до Державної податкової інспекції Красногвардійського району м.Дніпропетровськ, в якому позивач просить визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення рішення №0001012301/0 від 08.09.2009 року та №0001002301/0 від 08.09.2009 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі акту від 25.08.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001012301/0 від 08.09.2009 року, у якому визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 95 377,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 688,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001002301/0 від 08.09.2009 року, у якому визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 119 221,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 844,20 грн., з якими позивач не згоден та вважає, що вони не відповідають вимогам податкового законодавства України.
Представник відповідача надав заперечення, в яких зазначено, що позивачем порушено:
п.5.1. ст.5, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ "Дніпро- Ойл" завищено валові витрати на загальну суму 476 882,73 грн., в тому числі по періодам - І квартал 2009 року - 476882,73 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 119 221,00 грн.;
п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ "Дніпро-Ойл", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 95377,00 грн. по наступним податковим періодам: - березень 2009 року на суму ПДВ 95377,00 грн.
У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Ойл" отримало від Державної податкової інспекції Красногвардійського району м.Дніпропетровська податкові повідомлення-рішення №0001012301/0 від 08.09.2009 року, у якому визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 95 377,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 688,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001002301/0, у якому визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 119 221,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 844,20 грн., винесені на підставі акту від 25.08.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
У відповідності до пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
На підтвердження валових витрат під час перевірки підприємством ТОВ "Дніпро-Ойл" надані первинні документи договору, видаткові накладні, податкові накладні (перелік яких наведено у стор. 9-10 Акту перевірки) згідно з якими підприємство придбало у постачальника ТОВ "Енерго Сервіс" ТМЦ та відобразило цю операцію у податковому та бухгалтерському обліку.
Відповідно до 5.11. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Правилами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб'єкти господарювання зобов'язані скласти первинні документи під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.
Фактично товар було отримано у першому кварталі 2009 року., та відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи були складені під час здійснення господарської операції.
У бухгалтерському обліку ці операції відображені та підтверджуються у регистрах синтетичного та аналітичного обліку : журнал обліку № 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками), журнал обліку № 281 (Товари на складі), картка рахунку 631, звіт про обіг товарів за контрагентом ТОВ "Енерго Сервіс" у березні 2009 року та у Головній книзі підприємства по оборотах рахунків 631 та 281 за березень 2009 року.
Підприємство ТОВ "Дніпро-Ойл" на підставі первинних документів відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відобразило операцію по придбанню товарів.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.
Як встановлено матеріалами Акта перевірки, податкові накладні видані ТОВ "Енерго Сервіс" містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Фактично, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т. ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, з урахуванням вимог п. 7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.
При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії своїх контрагентів. Закон не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням до бюджету його постачальниками.
На час укладання Акту перевірки підприємство ТОВ "ЕнергоСервіс" не було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, його статутні документи не визнавалися не чинними.
Згідно з інформації отриманої з сайту Державної податкової Адміністрації України станом на 17.09.2009 року свідоцтво про сплату ПДВ видане 04.12.2007 року до теперішнього часу не анульовано
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина перша, частина друга статті 18 Закону).
Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) платниками податку є:
2.1.1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Стаття 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлює що, платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.
Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується наступними первинними документами: счет № 1 от 02.03.2009 на загальну суму с НДС 329 559,19 грн.; накладна № 1 от 02.03.2009 на загальну суму с НДС 329 559,19 грн.; податкова накладна №1 от 02.03.2009 на загальну суму с НДС 329 559,19 грн.; счет № 002 от 11.03.2009 на загальну суму с НДС 37 836,48 грн.; накладна № 2 от 11.03.2009 на загальну суму с НДС 37 836,48 грн.; податкова накладна № 2 от 11.03.2009 на загальну суму с НДС 37 836,48 грн.; счет № 003 от 12.03.2009 на загальну суму с НДС 242 700,09 грн.; накладна № 3 от 12.03.2009 на загальну суму с НДС 242 700,09 грн.; податкова накладна № 3 от 12.03.2009 на загальну суму с НДС 242 700,09 грн.
В Акті перевірки не встановлено будь-якої бюджетної заборгованості підприємства ТОВ "Енерго Сервіс" та взагалі не надано жодного доказу який би свідчив, що договори укладені цім підприємством укладені з метою ухилення від сплати податків.
Отже, суд при задоволенні позовних вимог визнає протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасовує його, а не визнає його нечинним, оскільки нечинним визнається акт нормативно-правового характеру.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо нечинності податкових повідомлень-рішень №0001012301/0 від 08.09.2009 року та №0001002301/0 від 08.09.2009 року, позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001012301/0 від 08.09.2009 року, у якому визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 95 377,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 688,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001002301/0 від 08.09.2009 року, у якому визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 119 221,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 844,20 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.В. Єфанова