ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 р. Справа № 2а-15175/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О. В
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апостолівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апостолівської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмову Апостолівської районної державної адміністрації у наданні дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність шляхом безоплатної приватизації у розмірі земельної частки (паю); скасувати рішення Апостолівської районної державної адміністрації про відмову у наданні дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою, оформленого у вигляді листа № 2796/2/34 від 17.11.2010 року, про зобов'язання відповідача надати дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом її безоплатної приватизації у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Мар'янської сільської ради Апостолівського району за рахунок земель запасу державної власності та зобов'язати Відповідача розглянути підготовлений на підставі дозволу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації з метою ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) на території Мар'янської сільської ради Апостолівського району, утримавшись від відмови у наданні позитивного висновку про погодження технічної документації із землеустрою з підстав, викладених у листі Апостолівської районної державної адміністрації №2796/2/34 від 17.11.2010 року.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, клопотав про подальший розгляд в письмовому провадженні.
Представник відповідача заперечував в судовому засіданні з підстав, які зазначені в листі Апостолівської районної державної адміністрації №2796/2/34 від 17.11.2010 року. Надав клопотання про подальший розгляд в письмовому провадженні.
Враховуючі вимоги ст..128 КАС України суд ухвалив слухати справу в письмовому провадженні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
02 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Апостолівської районної державної адміністрації із заявою про виділення йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства для отримання її у приватну власність шляхом безоплатної приватизації у розмірі земельної частки (паю) відповідно до ст.ст. 31; 32; 118; 121 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», за рахунок земель запасу за межами населеного пункту на території Мар'янської сільської ради, для ведення фермерського господарства. До заяви надано карту з позначенням орієнтовного місця знаходження земельної ділянки та висновок професійної (конкурсної) комісії з питань створення фермерського господарства.
Апостолівська районна державна адміністрація листом №2796/2/34 від 17 листопада 2010 року повідомила позивача про відмову у наданні дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність.
Відмова у наданні дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою Відповідач мотивована тим, що згідно діючого законодавства не передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельних ділянок громадянами, які не є членами фермерських господарств, і не мають у користуванні земельних ділянок наданих для даних цілей. Крім того у відмові зазначено, що у зв'язку з тим, що земельна ділянка відносяться до земель запасу, яким не присвоєна певна категорія земель, що робить неможливим визначити до компетенції якого органу відноситься прийняття рішення щодо відведення даної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» ст.ст. 17, 118, 122 Земельного кодексу України до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності, зокрема передача земельних ділянок у власність або у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.
У ч.1 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" зазначено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації (ч.1 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство").
Згідно з ч.2 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.
Як зазначено у ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, при поданні заяви до Апостолівської районної державної адміністрації Запорізької області позивачем дотримані вимоги законодавства щодо змісту заяви та надання необхідних документів.
Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди.
Чинним законодавством не передбачено, у якій формі має бути оформлена відмова. У зв’язку з цим, суд вважає лист від 17 листопада 2010 року №2796/2/34 рішенням про відмову у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства та її подальшої приватизації.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується, набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону. Згідно ст.З Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до преамбули Закону України «Про фермерське господарство» він визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.
Підпунктом частини 1 ст.121 Земельного кодексу України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, відповідно до яких, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
Інших вимог до заявників, та наявності будь-яких інших умов для набуття ними права на землю законодавством не передбачено . Крім того, згідно частини 7 тієї ж 118 статті, підставою відмови у наданні дозволу на підготовку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових та інших актів.
Щодо посилання відповідача на неможливість визначити орган, компетентний прийняти рішення про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки віднесеної до земель запасу, яким не присвоєна категорія, то суд зазначає наступне.
Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Порядок надання земельних ділянок із земель запасу для сільськогосподарських потреб встановлюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» ст.17, та ст. 122 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій відноситься розпорядження землями державної власності, зокрема передача земельних ділянок у власність або у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель при здійсненні землеустрою проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Тобто, здійснена при підготовці технічної документації із землеустрою інвентаризація земель, дає змогу визначити правовий статус і показники необхідні для ведення державного земельного кадастру.
Таким чином, посилання відповідача про неможливість визначити категорію і правовий статус земель, а також про неможливість визначити до компетенції якого органу відноситься прийняття рішення щодо розпорядження землями запасу є необґрунтованим, оскільки така можливість і компетенція прямо визначена законодавством, і належить до компетенції місцевої державної адміністрації.
З огляду на те, що згідно ч.7. ст. 118 Земельного кодексу України, підставою для відмови у наданні дозволу на складання технічної документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки є неправомірною, та такою що підлягає скасуванню.
Згідно п. 11 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність вирішується в судовому порядку. Згідно ч. 2 ст.17 та ч.2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень - що є органом державної влади або його посадовою особою, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) відносяться до юрисдикції та підсудності окружних адміністративних судів.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача розглянути підготовлений на підставі дозволу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, утримавшись від відмови у наданні позитивного висновку про погодження технічної документації із землеустрою з підстав, викладених у листі Апостолівської районної державної адміністрації №2796/2/34 від 17.11.2010 року, то зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст..2 КАС України можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність, які порушили права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Позивач на момент звернення до суду не має проект землеустрою, а тому не звертався з ним щодо відведення земельної ділянки до відповідача. Оскільки суд не може вирішувати питання щодо будь-яких дій на майбутній час, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту позивача, а виконання проектних робіт не можливо без фактичної передачі земельної ділянки відповідачу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, враховуючи ч.1 ст.2 КАС України згідно з якою завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, оскільки позивачем виконані всі необхідні умови для виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні земельної ділянки та дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою для ведення фермерського господарства та отримання її у приватну власність шляхом безоплатної приватизації, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Апостолівської районної державної адміністрації у наданні дозволу ОСОБА_2 на підготовку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність шляхом безоплатної приватизації у розмірі земельної частки (паю).
Скасувати рішення Апостолівської районної державної адміністрації про відмову у наданні дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою, оформленого у вигляді листа № 2796/2/34 від 17.11.2010 року.
Зобов'язати Апостолівську районну державну адміністрацію здійснити дії по погодженню передачі земельної ділянки та надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом її безоплатної приватизації у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Мар'янської сільської ради Апостолівського району за рахунок земель запасу державної власності.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.В. Єфанова