ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 р. Справа № 2а-17002/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О. В
при секретаріПопович Н.М.
за участю:
позивача ОСОБА_6
відповідача Попова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"; Реєстратора Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради Ковкіна О.В.
про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»; Реєстратора комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Ковкіна Олександра Володимировича, в якому просить визнати бездіяльність реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Ковкіна О.В., які виявилися у відмові в реєстрації права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м. Дніпропетровська від 15.04.2009 року, неправомірною. Скасувати рішення Реєстратора КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Ковкіна О.В. про відмову в реєстрації права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м. Дніпропетровська від 15.04.2009 року. Зобов’язати КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м. Дніпропетровська від 15.04.2009 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.04.2009 року за позивачем визнано право власності на 2\3 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Та на звернення позивача 31.08.2009 до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» з заявою про реєстрацію права власності на вищевказану частку домоволодіння, проте рішенням від 29.09.2009 року відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності. Вказані дії вважає незаконними та такими, що порушують її право власності.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що на підставі п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2002 року №157/6445, подані документи не відповідають вимогам, установленим цим положенням та іншими актами чинного законодавства України, що стало підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна.
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.04.2009 року за позивачем визнано право власності на 2\3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 які складаються з частини домоволодіння, яке належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.1987р., та частини домоволодіння після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом. Зазначене рішення не оскаржувалось, його не скасовано в установленому законом порядку.
Позивач 31.08.2009 звернувся до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» з заявою про реєстрацію права власності на вищевказану частку домоволодіння.
Відповідач 2 прийняв рішення від 29.09.2009 про відмову у реєстрації права власності за позивачем посилаючись на те, що на підставі п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2002 року №157/6445, подані документи не відповідають вимогам, установленим цим положенням та іншими актами чинного законодавства України, що стало підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна.
Як пояснив представник відповідача, невідповідність виразилась в тому, що Бабушкінським районним судом не встановлено коло осіб спадкоємців після померлої ОСОБА_7 та при розгляді справи районним судом не залучено представника Державної нотаріальної контори, що може призвести до порушення законних прав потенційних спадкоємців.
Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрація об'єктів нерухомості здійснюється комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Статті 2 та 4 Закону України" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлюють, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб.
Стаття 24 зазначеного Закону містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у державній реєстрації права, а саме: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відповідно до п. 3.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
Пункт 3.5. Положення зазначає, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності. Крім цього жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду та захист прав потенційних спадкоємців нерухомого майна.
Домоволодіння АДРЕСА_1, згідно з вимогами Цивільного Кодексу України визначається нерухомим майном, а тому право власності на нього підлягає обов'язковій державній реєстрації .
Судом встановлено, що жодних підстав, передбачених діючим законодавством, для відмови позивачу в реєстрації прав на нерухоме майно у Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» не було. Посилання відповідача на п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2002 року №157/6445, що подані документи не відповідають вимогам, установленим цим положенням та іншими актами чинного законодавства України, не є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача. Тому дії відповідача по відмові позивачу в реєстрації права власності на частку домоволодіння АДРЕСА_1, суд визнає неправомірними.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Ковкіна О.В., які виявилися у відмові в реєстрації права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м.Дніпропетровська від 15.04.2009 року, неправомірною, то зазначена вимога не підлягає задоволенню у зв'язку з тим що фактично реєстратором здійснена дія по прийняттю рішення про відмову у реєстрації, що не є бездіяльністю.
Судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 3 гривні 40 копійок документально підтверджені позивачем і тому підлягають стягненню на користь позивача з Державного Бюджету України.
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати відмову в реєстрації права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м. Дніпропетровська від 15.04.2009 року реєстратора КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Ковкіна О.В. неправомірною.
Скасувати рішення Реєстратора КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Ковкіна О.В. про відмову в реєстрації права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м. Дніпропетровська від 15.04.2009 року.
Зобов’язати КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Бабушкінсього районного суду в м. Дніпропетровська від 15.04.2009 року.
В решті позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 03.11.2010 р.
Суддя
О.В. Єфанова