ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р.                                                             Справа № 13/136-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі Криворученко О.І.,

за участю представників:

прокурора –Фатєєв А.М.

першого позивача -  не з’явився

другого позивача -  не з’явився

третьої особи –не з’явився

відповідача –Плотников С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області (вх. № 4744 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від    25 листопада  2010 року у справі № 13/136-10

за позовом Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі:

1. Охтирської районної державної адміністрації, м. Охтирка Сумської області

2. В`язівської сільської ради, с. В'язове Охтирського району Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державної земельної інспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області, м. Суми

до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі філії Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз", м. Охтирка Сумської області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 74,33 грн.,

встановила:

У вересні 2010 року заступник прокурора Сумської області в інтересах держави в особі  Охтирської районної державної адміністрації (далі –перший позивач) та В`язівської сільської ради (далі –другий позивач) звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі філії нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (далі – відповідач) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0859 га на території другого позивача та стягнути з відповідача на його користь шкоду у розмірі 74,33 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку і користується нею без правовстановлюючих документів, а в силу ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25 листопада 2010 року у справі № 13/136-10 (суддя Лиховид  Б.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для їх задоволення. Рішення мотивоване тим, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №230 від 22.07.2010 р., складений працівниками Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, не відповідає нормам чинного законодавства, а саме Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. А крім того, відповідач вжив всі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою.

Заступник прокурора Сумської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від  25 листопада 2010 року у справі № 13/136-10 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи. Крім того, зазначає, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та сплата коштів за тимчасове використання земельної ділянки не свідчить про правомірність зайняття відповідачем земельної ділянки.

Перший позивач надав пояснення з викладенням правової позиції по справі, в яких зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Сумської області.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення господарського суду Сумської області від 25.11.2010 р. обґрунтованим і таким, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області – необґрунтованою, в зв’язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.   

Другий позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Позивачі та третя особа, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка позивачів та третьої особи не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивачів та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0859 га на території В'язівської сільської ради та про стягнення з відповідача на її користь шкоди в розмірі 74,33 грн. На підтвердження факту використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів прокурор послався на акт обстеження земельної ділянки від 22.07.2010 р. № 11/0077 та акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства від 22.07.2010 року № 230.

Місцевим господарським судом встановлено, що Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель проведено планову перевірку стану використання відповідачем земельних ділянок на території Бугруватської, Кардашівської, В'язівської сільських рад Охтирського району Сумської області, в результаті якої встановлено, що відповідач та структурні підрозділи самовільно та не за цільовим призначенням використовують земельні ділянки під розміщення, обслуговування та облаштування нафтогазовидобувних свердловин площею 9,3242 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме: В'язівської сільської ради - під'їзна дорога до свердловини № 189 (площею 0,0859 га).

За результатами проведеної перевірки головним державним інспектором відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області Гордієнко К.Ю. складено акт дотримання вимог земельного законодавства від 22.07.2010 р. № 230 (т. 1 а. с. 11); протокол про адміністративне правопорушення № 0116 від 15.09.2010 р. відносно начальника НГВУ «Охтирканафтогаз»ВАТ «Укрнафта»ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 18); винесено припис № 209 від 15.09.2010 р. (т. 1 а. с. 17) та постанову про накладення адміністративного стягнення № 97 від 17.09.2010 р. за порушення відповідачем вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України (т. 1 а. с. 19).

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.10.2010р. у справі № 2-а-1006/10 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Сумській області, третя особа - головний державний інспектор відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства Управління Держкомінспекції Головного управління Держкомзему у Сумській області Гордієнко К.Ю., скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 97 від 17.09.2010 р. (т. 1 а. с.137).

Зазначеною постановою встановлена недоведеність розміру самовільно зайнятої земельної ділянки - саме 0,0859 га та відсутність доказів про те, до якої саме категорії земель відноситься самовільно зайнята земельна ділянка. Також визначено, що при складанні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 230 від 22.07.2010 р. Головним управлінням Держкомзему у Сумській області було допущено порушення п. п. 4.1, 5.5, 5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за №1223/8544 (далі –Порядок), згідно з яким державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що складений акт перевірки №230 від 22.07.2010 р. суперечить вищезазначеному Порядку.

Відповідно до п. 4.1 Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Згідно з п. 5.5. Порядку акт підписується державним інспектором (інспекторами), який  (які) проводить   (проводять)   перевірку,   представником юридичної  особи  чи фізичною особою,  що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).

Як свідчать матеріали справи, перевірка була проведена без присутності власника чи користувача земельної ділянки або уповноважених ними осіб, а також без присутності свідків. Щодо зазначення в акті як присутнього головного маркшейдера НГВУ «Охтирканафтогаз»Шамраєва В.П., який відмовився від підписання складеного акту № 230 від 22.07.2010 р., то слід зазначити, що в акті відсутні будь-які дані щодо повноважень цієї особи. Крім того, відповідач заперечує складання будь-яких актів в ході чи за результатами перевірки та пред'явлення його до підписання Шамраєву В.П. Таким чином, акт не відповідає вимогам п.п. 4.1., 5.5 Порядку.

Відповідно до п. 5.3. Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається  у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається  або  надсилається  керівнику юридичної  особи  чи  фізичній  особі, які перевірялись. При врученні  акта  юридичній  чи  фізичній  особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату  вручення  акта  та  ставиться  підпис  особи,  яка його отримує.  У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться  відповідна  відмітка.  Акт надсилається з повідомленням про вручення.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання акту керівнику відповідача або його вручення, що також суперечить встановленому Порядку складання актів.

Крім того, акт не відповідає встановленій формі та не містить всіх відомостей, необхідних для його складання, а саме в ньому не вказано категорію земель та склад угідь, цільове призначення земель, які використовуються підприємством, не вказані обставини порушення земельного законодавства та суть порушення, чим не дотримано вимог п. 5.4. Порядку.

Також в акті не наведено план-схему місця розташування земельної ділянки, чим порушено п. 5.6. Порядку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт № 230 від 22.07.2010 р. не є належним доказом у справі, оскільки складений з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, прокурором в підтвердження позовних вимог надано акт обстеження земельної ділянки № 11/0077 від 22.07.2010 р., однак в зазначеному акті вказується про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0859 га під обслуговування та облаштування свердловини № 189, що знаходиться на території  Бугруватської сільської ради, тоді як предметом даного спору є земельна ділянка, що розміщена на землях В'язівської сільської ради.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач обґрунтовано зазначає, що відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, а ним здійснені усі необхідні і можливі дії, спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою.

Так, листом від 23.12.2003 р. відповідач звернувся до першого позивача з проханням надати дозвіл на вибір земельної ділянки під будівництво розвідувальної свердловини № 189 Західно-Рибальського родовища (т. 1 а. с. 57).

Розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації № 34 від 20.01.2004 р. відповідачу було надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування розвідувальної свердловини № 189 Західно-Рибальського родовища (т. 1 а. с. 58).

26.03.2004 р. постійно діючою комісією, яка діє за розпорядженням Охтирської РДА було підписано Акт вибору земельної ділянки під будівництво розвідувальної свердловини № 189. Зокрема, зазначеним актом  передбачено виділення відповідачу 2,5 га ріллі для проведення розвідувальних робіт на території другого позивача на 3 роки, в тому числі за рахунок земель загального користування в межах території В'язівської сільської ради проектується автопід'їзд по польовій дорозі з розширенням її до 10 метрів (т. 1 а. с. 59).

Слід зазначити, що вибір зазначеної земельної ділянки погоджено рішенням В'язівської сільської ради дванадцятої сесії двадцять четвертого скликання від 25.02.2004 р. «Про погодження висновку місця розташування розвідувальної свердловини № 189 Західно-Рибальського родовища НГВУ «Охтирканафтогаз»ВАТ «Укрнафта»(т. 1 а. с. 60) та розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації № 414 від 19.07.2004 р. «Про затвердження матеріалів погодження місця проведення розвідувальних робіт свердловиною № 189 Західно-Рибальського родовища»(т. 1 а. с. 71).

Крім того, розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації № 491 від 21.09.2006 р. відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розташування та обслуговування експлуатаційної свердловини № 189 Західно-Рибальського родовища на території другого позивача (т. 1 а. с. 75).

Рішенням шостої сесії п'ятого скликання В'язівської сільської ради від 25.10.2006р. (т. 1 а. с. 77) та розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації № 354 від 27.06.2007 р. (т. 1 а. с. 85) погоджений проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки відповідачу.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 липня 2007 року між Охтирською районною державною адміністрацією та відповідачем був укладений договір №1187-ОР тимчасового використання земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач тимчасово використовував та використовує земельну ділянку площею 0,0859 га на території В'язівської сільської ради для проведення буріння та обслуговування свердловини № 189 Західно-Рибальського родовища. Зазначений договір діяв до 01.05.2008 р. (т. 1 а. с. 88)

В подальшому між сторонами 26 грудня 2008 року був укладений договір №7-ОР про надання права тимчасового зайняття земельної ділянки, відповідно до умов якого перший позивач погодив відповідачу тимчасове використання зазначеної  земельної ділянки до 31.12.2009 р. (т. 1 а. с. 89).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або  орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, які підтверджують сплату ним до місцевого бюджету В'язівської сільської ради орендної плати за період з 2007-2010 р. р. у розмірі,  погодженому сторонами у вищевказаних договорах (т. 1 а. с. 94-129). Документів, які б підтверджували заборгованість відповідача зі сплати орендної плати прокурором та позивачами не надано та у справі не міститься.

Такі фактичні обставини справи дають підстави колегії суддів стверджувати, що дії відповідача щодо користування земельною ділянкою не можна розцінювати як самовільне зайняття земельної ділянки в розумінні статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

За приписами Земельного кодексу України та інших норм чинного законодавства відповідачеві надано право ініціювати одержання земельної ділянки в користування, а розгляд цього питання та прийняття відповідного рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний забезпечити відповідний повноважний державний орган. При цьому, обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки покладається на відповідний повноважний державний орган, який приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4.1.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Колегія суддів вважає, що наявні у справі рішення позивачів, якими погоджено матеріали вибору земельної ділянки під будівництво свердловини № 189 на території В'язівської сільської ради, договори на право тимчасового користування земельною ділянкою, здійснення сплати орендної плати за користування земельними ділянками спростовують твердження прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та її використання не за цільовим призначенням.

Таким чином, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 211, 212 Земельного кодексу України, статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України. В зв’язку з чим вимоги прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в розмірі 74,33 грн. є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та наданими суду доказами, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що твердження заступника прокурора Сумської області, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської області від 25 листопада 2010 року у справі № 13/136-10 залишити без змін.   

        Головуючий суддя                                                                    Черленяк М.І.

                                Суддя                                                                    Івакіна В.О.  

                               Суддя                                                                   Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 28 січня 2011 року