ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 397/1422/20

провадження № 22-ц/4809/1786/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі - Олександрівська селищна рада, Олександрівська районна державна адміністраціїя Кіровоградської області;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року у складі судді Мирошниченка Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Олександрівської селищної ради, Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . За життя він заповіту не склав, на момент його смерті разом з ним проживала та була прописана лише її мати (його дружина) ОСОБА_3 . Відтак, саме вона в розумінні ст. 549 ЦК Української РСР, прийняла спадщину після нього. Інші спадкоємці першої черги, включаючи її та її брата ОСОБА_4 , цього не зробили.

Позивач зазначала, що її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її спадкоємцями стали вона та її брат ОСОБА_4 . Отримана ними спадщина складалася із земельної ділянки площею 5,1074 га, кадастровий номер 3520586000:02:000:1017, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яка належала матері на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Вона отримала 7/8 часток вказаної земельної ділянки, а брат решту - 1/8.

Її батько в період з 1944 року по 1987 рік працював у СТОВ ім. Свердлова, яке 1992 року реорганізоване в КСП ім. Свердлова на посадах різноробочого, дояра та електрика, і по виходу на пенсію з членів КСП не вибував, постійно проживав в с. Могилів Курінь Олександрівського району Кіровоградської області, яке відноситься до Родниківської сільської ради. Відтак, він згідно Указу Президента України від 08.08.1995 «Про невідкладні заходи щодо розпаювання земель, переданих у колективну власність» набув право на земельну частку (пай).

Також, її батько був членом ще одного КСП «Нове життя», також розташованого на території Родниківської сільської ради, однак як пізніше з?ясувалось, це КСП не було офіційно зареєстроване.

На підтвердження його права на земельну частку (пай) йому 25.12.2000 видано сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серії РН № 390811 за підписом голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Станом на день смерті батька цей документ був чинним.

Однак, коли її мати почала процедуру оформлення спадщини після її батька, виявилося, що згаданий вище сертифікат на право на земельну ділянку (пай) на ім`я її батька був анульований на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2003, яким визнано недійсним Державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП «Нове життя». Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я її батька по КСП імені Свердлова не виготовлявся та не реєструвався.

Посилалась на те, що станом на теперішній час жодного чинного сертифікату на право на земельну ділянку (пай) на ім`я її батька не існує, що свого часу не дозволило її матері за життя вступити у спадщину за її покійним чоловіком в цій частині та оформити її на себе.

Просила визнати за нею право на земельну частку (пай) вартістю та розмірами в умовних кадастрових гектарах по КСП «ім. Свердлова» у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Родниківка Олександрівського району Кіровоградської області.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року у задоволені позову відмовлено за необгрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення є незаконним і підлягає ска­суванню, оскільки винесене з порушенням норм матеріального права, які призвели до не­правильного вирішення справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обста­винам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов помилково висновку про відмову в задоволені позові з підстав недоведеності належними доказами факту членства її батька у КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради.

Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», звертала увагу, що невнесення до списку, що додається до Держаного акту на право колективної власності на землю особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити права на земельну частку.

У 1992 році колгосп ім. Свердлова був реорганізований в КСП ім. Свердлова, яке також розташоване на території Родниківської сільської ради Олександрівського району. 01.07.1996 зареєстровано Державний акт на право колективної власності серії КР № 0004 КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради, в списках до якого прізвище її батька відсутнє, оскільки його не було внесено у списки на розпаювання землі.

Зазначає, що факт правонаступництва свідчить про те, що, за відсутності будь-яких обмежень з цього приводу, усі чинні на той час члени колгоспу ім. Свердлова автоматично стали членами КСП ім. Свердлова.

Вважає, що самого по собі факту існування виданої на ім`я її батька «Трудової книжки колгоспника» вже достатньо для встановлення факту його членства у колгоспі ім. Сверд­лова, а також для спростування твердження суду першої інстанції про можливість вико­нання її батьком робіт у даному колгоспі виключно на підставі трудового договору без членства у колгоспі.

Станом на час створення КСП ім. Свердлова у 1992 році як правонаступника колгоспу імені Свердлова членство її батька у даному колгос­пі не було припинене. Він не вибував з чле­нів ані колгоспу ім. Свердлова, ані КСП ім. Свердлова, а відтак на нього розповсюджуються норми Указу Президента України від 08.08.1995 «Про порядок паювань земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам організаціям» № 720/95, зокрема в частині права на земельну частку (пай) по КСП ім. Свердлова.

Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 10). Відповідно до довідки, виданої Родниківською сільською радою від 12.02.2018 № 143, ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 07.06.1978 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; також була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 з 18.06.1981 по даний час. Сільською радою від імені ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався (а.с. 11).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.12).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.11.2019 року за № 5-560 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.12.2019 за № 5-562 підтверджується, що спадкоємцями майна ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , а саме земельної ділянки кадастровий номер 3520586000:02:000:1017, площею 5,1074 га, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, в частках 7/8 та 1/8, відповідно (а.с. 13-14).

Заявою ОСОБА_4 від 12.11.2020 підтверджується, що останній відмовився від спадкування права, яке б належало його батькові, а саме від права на земельну частку (пай) розміром 6,25 га (в умовних кадастрових гектарах), що знаходилась в КСП «ім. Свердлова» Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 26).

За повідомленням Олександрівської районної державної нотаріальної контори від 14.12.2020 № 739/01-16, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа їх конторою не заводилась, заяв про прийняття спадщини та про відмову від прийняття спадщини не надходило (а.с. 60).

Згідно Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину та заповіти/спадкові договори), інформація про наявність спадкових справ та заповітів від імені ОСОБА_2 відсутня (а.с. 61-62).

Згідно трудової книжки колгоспника № 28 від 06.01.1965, ОСОБА_2 з 1944 року по 15.05.1974 працював різноробочим, дояром та електриком у колгоспі ім. Горького Ставидлянської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Наказом № 3 від 06.05.1974 переведений в КСП «ім. Свердлова» у зв`язку з укрупненням бригади № 4 колгоспу ім. Горького з колгоспом ім. Свердлова і працював там до 1986. Також, у вказаній трудовій книжці колгоспника в графі «рік вступу в члени колгоспу» міститься запис «1944» (а.с. 15-17).

Відповідно до архівної довідки Олександрівської селищної ради № 86/01-14 від 20.02.2018, у документах архівного фонду «Колгосп ім. Свердлова Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області», у книгах обліку трудового стажу колгоспників за період з 1944 року по 1987 рік є відомості про встановлений колгоспом щорічний мінімум вихододнів, відпрацьовані вихододні та про натуральну і грошову оплату праці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (так в документі) (а.с. 18-19).

Згідно листа відділу в Олександрівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 671/101-18 від 17.08.2018, сертифікат на право власності на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради не виготовлявся та не реєструвався (а.с. 24).

Згідно листа відділу в Олександрівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 132/101-19 від 11.03.2019, у списках до Державного акту на право колективної власності по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради ім`я ОСОБА_2 відсутнє; Сертифікат на право власності на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради не виготовлявся та не реєструвався; Державний акт на право колективної власності по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради серії КР № 0004 зареєстровано 01.07.1996 (а.с. 25).

Згідно довідки, виданої Родниківською сільською радою від 07.03.2019 № 129, на території сільської ради середній розмір частки (паю) складає 6,25 га умовних кадастрових гектарів (а.с. 23).

Згідно Статуту КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, прийнятого на зборах уповноважених членів сільськогосподарського підприємства протокол № 4 від 21.11.1992 (а.с. 27-49):

- п. 1.5 - колективне сільськогогосподарське підприємство ім. Свердлова Олександрівського району Кіровоградської області являється правонаступником колгоспу ім. Свердлова;

- п. 3.1 - членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають Статут і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей підприємства;

- п. 3.2 - прийняття в члени підприємства проводиться правлінням підприємства в присутності особи, яка подала заяву, з послідуючим затвердженням на загальних зборах членів підприємства/зборах уповноважених. Заява про вступ у члени підприємства повинна бути розглянута на протязі місяця. Підприємство має право при прийнятті в члени підприємства встановити випробувальний строк до трьох місяців. В члени підприємтва не приймаються громадяни, які залучаються для виконання тимчасових або сезонних робіт;

- п. 3.3 - на кожного члена підприємства ведеться «Трудова книжка» єдиного зразка;

- п. 3.6 - членство в підприємстві припиняється в разі виходу або виключення з членів підприємства;

- п. 3.7 - член підприємства має право добровільно вийти із підприємства, попередивши про це правління в письмовій формі, за два місяці. Протягом цього строку правління зобов`язане розглянути, а член підприємства може відізвати заяву про вихід. Правління зобов`язане видати колишньому члену підприємства його трудову книжку в день припинення членства і в установленому в підприємстві порядку провести з ним розрахунок;

- п. 3.8 - громадяни, які вибули із підприємства з метою ведення селянського (фермерського) господарства і мають на своєму особистому рахунку пай у вартості майна, одержують його у свою власність, особи, які вибули із підприємства з поважних причин /пенсія, інвалідність, зміна місця проживання, переведення на іншу роботу/ можуть одержувати дивіденти на свій майновий пай. Члени підприємства, які вийшли на пенсію, можуть залишити в підприємстві пай з метою одержання щорічних дивідентів або передати спадкоємцю чи іншому члену колективу по особистій заяві. Вартість паю може видаватися натурою, грішми або цінними паперами;

- п. 7.1 - робота в підприємстві виконується переважно особистою працею його членів. В підприємстві допускається прийняття на роботу громадян за трудовим договором;

- п. 7.2 - трудові відносини членів підприємства регулюються Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Статутом підприємства, а осіб, які працюють у підприємстві за трудовим договором - законодавством про працю України.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судове засіданні апеляційного суду сторони, які були належним чином повідомлені про місце, час та дату розгляду справи не з`явилися.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

За приписами ст.525, ч.2 ст. 548 ЦК Української РСР 1963 року часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами дев`ятою, десятою статті 5 ЗК України 1990 року в редакції чинній на час відкриття спадщини, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України 1990 року, в редакції чинній на час відкриття спадщини, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організація» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Судом встановлено, що згідно трудової книжки колгоспника № 28 від 06.01.1965, ОСОБА_2 з 1944 року по 15.05.1974 працював різноробочим, дояром та електриком у колгоспі ім. Горького Ставидлянської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Наказом № 3 від 06.05.1974 переведений в колгосп «ім. Свердлова» у зв`язку з укрупненням бригади № 4 колгоспу ім. Горького з колгоспом ім. Свердлова і працював там до 1986. Також, у вказаній трудовій книжці колгоспника в графі «рік вступу в члени колгоспу» міститься запис «1944» (а.с. 15-17).

Відповідно до архівної довідки Олександрівської селищної ради № 86/01-14 від 20.02.2018, у документах архівного фонду «Колгосп ім. Свердлова Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області», у книгах обліку трудового стажу колгоспників за період з 1944 року по 1987 рік є відомості про встановлений колгоспом щорічний мінімум вихододнів, відпрацьовані вихододні та про натуральну і грошову оплату праці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (так в документі) (а.с. 18-19).

Згідно листа відділу в Олександрівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 132/101-19 від 11.03.2019, у списках до Державного акту на право колективної власності по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради ім`я ОСОБА_2 відсутнє; Сертифікат на право власності на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради не виготовлявся та не реєструвався.

Державний акт на право колективної власності на землю зареєстрований 01.07.1996, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадкодавець за життя не оскаржував та, відповідно, питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалося.

Питання членства осіб у сільськогосподарському підприємстві, відповідно до ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» регулюються Статутом підприємства, яким, зокрема, визначається порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

У спірних правовідносинах основою виникнення права членства та набуття членських прав є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цього підприємства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у колгоспі «ім. Горького» та в колгоспі «ім. Свердлова», отримував там заробітну плату, однак, дані обставини не підтверджують його членства в колгоспі «ім. Свердлова» і суду не надано доказів того, що він вступав та був членом колгоспу «ім. Свердлова».

Таким чином, ОСОБА_2 , який не отримав сертифікат на земельну частку (пай) і не був включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, за життя не реалізував свого права на земельну частку (пай).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 за життя не набув права на земельну частку (пай) в КСП ім. Свердлова та не ініціював вирішення цього питання в судовому порядку, а тому його спадкоємці не можуть ставити питання про спадкування земельної частки (паю).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19, від 03 червня 2020 року у справі № 748/1379/18, від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, не встановлено. Твердження апеляційної скарги, які зводяться до того, що оскільки КСП імені Свердлова є правонаступником колгоспу імені Свердлова, то ОСОБА_2 , який був членом колгоспу, набув автоматично членство в КСП імені Свердлова не ґрунтуються на статуті цього КСП та законі.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І.Мурашко