УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-64/2011р.
Категорія ч.1 ст.125 КК України; Н.Т. Головуючий у 1-й інстанції Голубенко В.Л.
Доповідач: Ландар О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2011 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого судді Куліша В.М.
суддів Костенка В.Г., Ландар О.О.
за участю засудженої ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2010 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Донецьк, українка, громадянка України, освіта середня, одружена, пенсіонерка, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,-
засуджена за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1100 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що 2 листопада 2009 року, в денний час, на вул. Польовій у с.Бережнівка Кобеляцького району, в ході сварки, що виникла на ґрунті неприязних відносин, держаком вил умисно нанесла удар в область лівої ноги потерпілій ОСОБА_2, 1935р.н., заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця і набряку м’яких тканин лівого стегна.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду, як незаконний та постановити новий, яким виправдати її за ч.1 ст. 125 КК України.
Вказує, що вона не завдавала удару потерплій вилами, а остання сама вдарила себе по нозі, забираючи їх у неї. На думку апелянтки, судом безпідставно не були взяті до уваги показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, натомість показання свідка ОСОБА_5, які є суперечливими, та неправдиві показання потерпілої покладені в основу вироку.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1 на підтримання своєї апеляції, заперечення проти апеляції потерпілої ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги засудженої, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин вказаних у вироку, підтверджується сукупністю доказів, всебічно і об’єктивно перевірених та належно оцінених судом, які повністю викривають засуджену у нанесенні потерпілій ОСОБА_2 умисного легкого тілесного ушкодження.
По справі встановлено, що сварка між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла на побутовому грунті.
Згідно пояснень потерпілої ОСОБА_2, вона зробила зауваження ОСОБА_1 з приводу переораної межі земельної ділянки між їх господарствами, але остання накинулась на неї з вилами і намагалась вдарити ними в живіт, пошкодивши при цьому куртку. Вона схопила вила за зубці і намагалась їх відвернути від себе, тоді ОСОБА_1 перевернула вила і вдарила її держаком по лівій нозі. В цей час вийшов чоловік засудженої та забрав її додому.
Свідчення ОСОБА_2 є стабільними та послідовними і узгоджуються з іншими доказами по справі. Зокрема, допитаний судом свідок ОСОБА_6 вказував, що в той день почув крик на дворі і з вікна побачив, що ОСОБА_1 вилами коле його матір. Він вибіг на двір і побіг до них, але ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком втекли додому. Матір йому розповіла, що засуджена вдарила її держаком по нозі і потім показувала синець та порвану куртку.
Свідок ОСОБА_3 також в судовому засіданні підтвердив факт сварки між його дружиною та потерпілою, при цьому вказував, що почув крик, а потім бачив як ОСОБА_6 та ОСОБА_1 тягнуть вила одна від одної і потерпіла кричала, що її б’ють. Він побіг до них і забрав дружину додому.
Допитаний судом свідок ОСОБА_7 пояснив, що на початку листопада 2009 р. до нього, як до голови сільської ради на роботу прийшла ОСОБА_2, яка плакала і повідомила, що її вдарила ОСОБА_1 та заподіяла тілесне ушкодження. Він зателефонував до міліції, а потім пояснив ОСОБА_2 про необхідність судово – медичного обстеження.
Пояснення вищевказаний свідків не викликають сумніву в їх об’єктивності.
Відповідно до акту судово – медичного обстеження ОСОБА_2 № 270 від 2.11.09 р., проведеного у день події, у останньої виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця і ділянки набряку м’яких тканин лівого стегна, які виникли від дії тупих предметів, можливо в термін і при вказаних обставинах і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я ( а.с 2 відмовного матеріалу № 2151).
Згідно висновку судово – медичної експертизи № 34 від 22.02.2010 р., на підставі даних огляду від 2.11.09 р., у потерпілої ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця і ділянки набряку м’яких тканин лівого стегна, які виникли від дії тупих предметів можливо в термін і при вказаних обставинах і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я. Судово-медичних даних, що виявлені тілесні ушкодження нанесені власноручно, не має ( а.с. 30).
Допитана судом експерт ОСОБА_8 підтвердила вказаний висновок експертизи та пояснила, що виходячи із характеру, локалізації та розміру тілесного ушкодження виявленого у потерпілої ОСОБА_2, яке заподіяне з достатньою силою, виключається спричинення його потерпілою самій собі, при перетягуванні вил чи інших самостійних дій.
Вказаним висновком експертизи та наведеними поясненнями спростовуються твердження засудженої про те, що ОСОБА_2 нанесла сама собі тілесне ушкодження, тоді коли намагалася відібрати вила.
Колегія суддів вважає вищевказаний висновок експерта щодо механізму нанесення та наявності у потерпілої тілесних ушкоджень, мотивованим, аргументованим та обґрунтованим і будь-яких сумнівів у його недостовірності, не вбачає.
Посилання засудженої в апеляції на неправдивість показань потерпілої і, що саме вона ввела суд в оману, видумуючи що вона колола її вилами в область живота, тоді як у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вказаній ділянці тіла виявлено не було, також не заслуговують на увагу і не можуть слугувати підставою для скасування вироку
Як видно із матеріалів справи сама засуджена ОСОБА_1 не заперечувала і наразі не заперечує, що під час конфлікту махала на потерпілу вилами.
Крім того, в ході судового розгляду була оглянута куртка, в якій ОСОБА_2 була одягнута 2.11.09 р. При цьому на лівій передній стороні куртки, біля кишені (відповідно на рівні живота), виявлено пошкодження у вигляді невеликої, не наскрізної дірки, що не суперечить показанням потерпілої про нанесення їй удару ОСОБА_1 гострою частиною вил, які вона потім перехопила.
Відсутність тілесних ушкоджень в області живота потерпіла пояснювала тим, що вона перехопила вила і вони лише зачепили її куртку.
За таких обставин, вищенаведені та інші докази, що детально викладені у вироку суду, повністю викривають ОСОБА_1 як особу, що навмисно заподіяла ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст. 125 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_1, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу винної та обставини, що впливають на міру покарання. Призначене засудженій покарання у виді штрафу, колегія суддів вважає справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення.
Стосовно тверджень засудженої про неправомірне стягнення на користь потерпілої моральної шкоди, то вони також не заслуговують на увагу.
Із змісту поданої потерпілою до суду першої інстанції скарги приватного обвинувачення випливає, що ОСОБА_2 відповідно до вимог кримінально- процесуального закону належним чином мотивувала свої вимоги про необхідність відшкодування їй моральної шкоди (а.с.1 зворот), а місцевий суд правомірно задовольнив їх.При цьому районний суд врахував як характер та обсяг фізичних і моральних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок спричинення їй легкого тілесного ушкодження, так і вік засудженої, її майновий стан.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2010 р. відносно неї – без зміни.
С У Д Д І :
Куліш В.М. Костенко В.Г. Ландар О.В.