ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 січня  2011 року                             м. Сімферополь

    Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Трофімцов А.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від  25 листопада  2010 року, якою відносно  

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік ,  

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності  за ч.1 ст. 130 КУпАП, та йому було призначене адміністративне  стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік,  за те, що він 10 листопада 2010 року біля 03:00 годині на вул. Севастопольській – вул. Дм. Ульянова у місті Сімферополі, керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленном законом порядку в присутності двох свідків відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДРУ.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  ставить питання про  скасування постанови суду, та прийняття нового рішення по справі. Мотивує це тим, що працівники ДАІ зупинили його не під час керування транспортним засобом, та запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння на що він відмовився, оскільки вважав дії працівників ДАІ не законними. Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт вказує, на те, що суд при призначені адміністративного стягнення не врахував усі обставини по справі. Від проходження медичного огляду відмовився у зв’язку з тим, що спожив забагато безалкогольного пива, та злякався, що освідчення встановить стан алкогольного  сп’яніння.  

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши правопорушника ОСОБА_1 який апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі,  вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

Суд першої інстанції, приймаючи своє рішення, вірно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення  (а. м. 1), поясненнями свідків ОСОБА_2, та ОСОБА_3, яки пояснили, що ОСОБА_1  від проходження медичного огляду у закладі Міністерства охорони Здоров’я на вимогу працівників ДАІ  відмовився,  (а. м. 2,3).  

Таким чином, суд перевірив усі обставини справи і обґрунтовано дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5  ПДРУ та наявність у його  діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст. 130 КУпАП.

У відповідності до п. 2.5 ПДРУ водій повинен на вимогу працівника міліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння.

У відповідності до п. 1.2. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вказано, що огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння з наступними ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.  

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення мав частково вказані ознаки алкогольного сп’яніння, крім цього правопорушник вину визнав, та пояснив що від проходження медичного огляду відмовився у зв’язку з тим, що спожив забагато безалкогольного пива, та злякався, що освідчення встановить стан сп’яніння.  

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що дії працівників ДАІ не законні, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він не був за кермом, а його автомобіль знаходився на стоянці для автомобілів не обґрунтовані, оскільки безпідставні та не чим не підтвердженні.

Таким чином адміністративне стягнення призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 відповідає  вимогам ст. ст. 23, 34-35 КУпАП з урахуванням особи правопорушника і його відношення до вчиненого. Стягнення призначене судом першої інстанції буде мірою відповідальності у цілях виховання правопорушника, та попередження аналогічних правопорушень. Крім цього, за період часу з квітня 2010 року по вересень 2010 року правопорушник тричі був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. При обранні стягнення суд обрав не найбільш суворе стягнення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.  

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від  25 листопада  2010 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                                   А.І. Трофімцов