ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«18» січня 2011 р. м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., розглянувши апеляційну скаргу Бекірова С.Е. на постанову Сімферопольського районного суду АРК від 19 червня 2006 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кува, Ферганської області, Узбекистану, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 24.04.2006 р. о 07 годині 35 хвилин, на а/д Сімферополь – Керч, керував транспортним засобом «Дніпр МТ-10», д/н НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння /запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння очей/, але від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляції ОСОБА_1 ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та її скасування, оскільки підчас зупинки працівниками ДАІ в стані алкогольного сп’яніння він не перебував. Зазначив, що суд безпідставно позбавив його права керування транспортними засобами, оскільки він взагалі не отримував водійські права.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Оскільки постанова суду була винесена до внесення змін до КУпАП від 24.09.2008 р., згідно яким особам, яки притягнуті до адміністративної відповідальності, надано право на оскарження постанови суду, вважаю необхідним поновити апелянту строк на оскарження зазначеної постанови.
Суд першої інстанції, при прийнятті свого рішення, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), пояснень свідків (а.с. 3-4).
При цьому доводи апелянта про те, що підчас його зупинки робітниками ДАІ і складання протоколу про адміністративне правопорушення, він не перебував в стані алкогольного сп’яніння, не мають принципового значення, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Таким чином матеріали справи мають достовірні дані про грубе порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху.
Проте, вирішуючи питання про вид та розмір стягнення, суд першої інстанції не врахував ті обставини, що ОСОБА_1 на час винесення постанови взагалі не мав права керування транспортними засобами, тобто водійське посвідчення не отримував.
Як вбачається із листа Заступника начальника Сімферопольського ВРЕР при УДАІ ГУ МВС України в АРК Бойко С.Н., за даними комп’ютерної бази за період з 1993 р. і по теперішній час ОСОБА_1 водійське посвідчення не отримував (а.с. 15).
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по деяким злочинам проти безпеки руху та експлуатації на транспорті, а також про адміністративні правопорушення» суд не має права застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли правопорушник позбавлений цього права чи взагалі такого права не мав.
У зв’язку з викладеним судом до ОСОБА_1 не могло бути застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що є підставою для зміни постанови в частині накладеного стягнення.
Як вбачається зі змісту ч.1 ст. 130 КУпАП (в ред. від 07.02.1997 р. № 55/97-ВР), за ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, передбачалась адміністративна відповідальність крім позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, також у вигляді штрафу в розмірі від п’ятнадцяти до двадцятип’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на наведене, вважаю за необхідне апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову суду в частині накладеного стягнення змінити, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП (в ред. від 07.02.1997 р. № 55/97-ВР), в розмірі 340 грн.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Сімферопольського районного суду АРК від 19 червня 2006 р.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сімферопольського районного суду АРК від 19 червня 2006 р. відносно ОСОБА_1 змінити.
Замінити призначене ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП (в ред. від 07.02.1997 р. № 55/97-ВР) адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим А.М. ОСОЧЕНКО