Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Сокола В.С.,
суддів Белинчук Т.Г., Куриленка О.С.,
при секретарі Строєвій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Алуштинської міської ради, третя особа відділ Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Алушта про встановлення факту належності державного акту на право власності на земельну ділянку, визначення розміру земельних ділянок, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
09 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вище зазначеним позовом(а.с. 3-6, 63-65). В обгрунтування вимог посилалась на те, що її померлий чоловік ОСОБА_7 з відповідачкою ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності являвся володільцем земельної ділянки згідно державного акту серії КМ № 091546, виданого Алуштинською міською радою 11 березня 2004 року на право власності на земельну ділянку, розташованої АДРЕСА_1.
Оскільки в державному акті прізвище чоловіка вказано неправильно «ОСОБА_7», просила встановити факт належності державного акту серії КМ № 091546, виданого Алуштинською міською радою 11 березня 2004 року на ім’я ОСОБА_7 на право власності на земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1, померлому ОСОБА_7, визначити розмір земельної ділянки, яка знаходилась у власності ОСОБА_7 - 0,0438 га та ОСОБА_6 – 0,0309 га.
Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 29 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Встановлено факт належності державного акту серії КМ № 091546 на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_7 Алуштинською міською радою 11 березня 2004 року, розташовану АДРЕСА_1, ОСОБА_7. В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду у частині відмови у задоволенні вимоги про визначення розмірів земельної ділянки скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням частини 2 статті 370 ЦК України, частин 4, 5 статті 89 ЗК України, оскільки нею до суду першої інстанції було надано технічну документацію про розміри та належність земельних ділянок.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити за необґрунтованістю доводів.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5, її представник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами, представник відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_10 проти доводів апеляційної скарги заперечував за їх необґрунтованістю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав
З висновком суду про відмову в частині позову про визначення розмірів земельної ділянки за недоведеністю колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Встановлено, що згідно державного акту серії КМ № 091546, виданого Алуштинською міською радою 11 березня 2004 року на право власності на земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1, померлий чоловік позивачки ОСОБА_7 з відповідачкою ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності являвся володільцем земельної ділянки.
Статтею 369 ЦК України передбачено спільне володіння і користування майном співвласниками майна, що є у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Подаючи позов на підставі статей 86-89 ЗК України, 370 ЦК України про визначення розмірів земельної ділянки, а саме просила виділити у власність померлому ОСОБА_7 0,0438 га, ОСОБА_6 – 0,0309 га, позивачка належних доказів на виділ саме зазначених часток майна, що є у спільній сумісній власності, не надала та в судовому засіданні відмовилась від проведення судової будівельно-технічної експертизи для можливості вирішення питання в порядку статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
Надані позивачкою докази, а саме дані технічної документації являються неналежним доказом для вирішення питання судом, оскільки технічна документація являє собою документи з даними при виготовленні державного акту на право сумісної власності сторін.
Згідно частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов в частині встановлення факту належності державного акту померлому ОСОБА_7 – чоловікові позивачки, суд першої інстанції помилився в застосуванні матеріального закону.
Згідно частини 2 статті 256 ЦПК України у судовому порядку встановлюються юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Розділом 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647) виписані роботи і порядок складання державного акту.
Пунктом 2.1 передбачено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: - підготовчі роботи; - встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; - складання кадастрового плану земельної ділянки; - заповнення бланка державного акта.
Згідно пункту 2.9 Інструкції заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.
Як при подачі позову, так і в судових засіданнях позивачка не надала судам належних доказів щодо неможливості виправити уповноваженим органом допущену в бланку державного акту помилку в написанні прізвища. До дакого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням того, що позивачка не надала докази, на якому етапі при виготовленні документації була зроблена помилка і де і як її необхідно виправити. Згідно пункту 2.14 Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта.
Тобто, задоволення позову в цій частині являтиме собою грубе порушення як статті 19 Конституції України, так і вирішення питання з порушенням спеціального законодавства, яке також встановлює і спеціальні правила щодо порядку видачі державних актів та їх реєстрації (пункт 3 Інструкції), порядку зберігання державних актів (розділ 4 Інструкції) як власниками, так і органом, який зберігає другий примірник державного акта.
Суд, як зазначалось вище, немає повноважень на виконання невластивих йому задач та його завданням є вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав фізичної особи (статті 55, 124 Конституції України, 1 ЦПК України).
Таким чином, подача позову до суду про встановлення юридичного факту є передчасною, права позивачки на даний час є непорушеними, тому оскаржуване рішення в даній частині є незаконним, в порядку частини 3 статті 303, частини 4 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду АРК від 29 жовтня 2010 року в частині задоволення позову про встановлення факту належності державного акта серії КМ № 091546, виданого на ім’я ОСОБА_7 Алуштинською міською радою 11 березня 2004 року на право власності на земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_5 в позові. В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: