У Х В А Л А

 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК  у складі:

                                 Головуючого судді Сокола В.С.,

                                                       суддів Белинчук Т.Г.,  Куриленка О.С.,

                                           при секретарі Строєвій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8  про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року                                                                  

В С Т А Н О В И Л А:

               04 грудня 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі статей  525, 526, 625, 1048, 1050 ЦК України   звернулись до суду із вище зазначеним позовом, просили стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 79 900 грн. боргу за договором займу, 5 492, 31 грн. відсотків, 912,83 грн. 3 відсотків річних від простроченої суми, 106,5 грн. суми з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а всього 86 411, 64 грн., з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 119 850 грн. боргу, 32 282, 96 грн. відсотків,  а всього 152 132, 96 грн., з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 35 955 грн. боргу, 236, 42 грн. 3 відсотків річних від простроченої суми,  66,98 грн. суми з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а всього 36 258, 4 грн., розподілити судові витрати. В обгрунтування позову посилались на укладені з відповідачем договори займу відповідно до наданих суду письмовим доказам та невиконанні ОСОБА_9 зобов’язань по поверненню одержаних коштів.

            Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 79 900 грн. боргу, 912,83 грн. 3% річних, 106, 5 грн. індексу інфляції, а всього 80 919, 33 грн., на користь  ОСОБА_7 - 35 955 грн. боргу, 236,42 грн. 3% річних, 66, 98 грн. індексу інфляції, а всього 36 258, 40 грн., на користь ОСОБА_6 - 119 850 грн. боргу. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 809, 19 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на користь ОСОБА_7 359, 55 грн. судового збору, на користь ОСОБА_6 1198, 50 грн. судового збору. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволегнні позовних вимог. Вказує, що судом у порушення норм статті 545 ЦК України не витребувано у позивачів оригіналів боргових документів, матеріали справи містять лише копії зазначених документів. Також зазначає, що відповідно до розписки від 22 квітня 2007 року ОСОБА_8 зобов’язався повернути ОСОБА_6 борг, однак у зазначеній розписці не вказано строку повернення коштів. Тому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 судом першої інстанції порушено норми статей 251, 1049 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу пред’явлення будь-яких вимог про повернення вказаної у розписці суми  та того, що дану вимогу не було виконано ОСОБА_8 у тридцятиденний термін.

В засідання апеляційного суду АРК ОСОБА_8, його представник ОСОБА_10 не з’явились, повідомленні належим чином згідно з частиною 6 статті 74 ЦПК України за допомогою засобу зв’язку із забезпечення фіксації виклику (а.с. 87).

Представник  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_11 у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував за їх безпідставністю.

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

    З висновком суду першої інстанції про одержання відповідачем від позивачів спірних сум в якості позики та невиконання ним   зобов’язань по поверненню грошей колегія суддів погоджується.

Встановлено, що 22 квітня 2007 року ОСОБА_8, на підставі розписки (а.с.58) одержав від ОСОБА_6 позику у розмірі 15 000 доларів США і зобов’язався повернути її ОСОБА_6

          07 квітня 2009 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 було укладено договір позики (а.с.62-63), відповідно до якого ОСОБА_8 зобов’язався повернути ОСОБА_5 суму у розмірі 10 000 доларів США на протязі трьох місяців,  але не пізніше 07 липня 2009 року. Того ж дня ОСОБА_8 було написано розписку про отримання зазначених грошей від ОСОБА_5 (а.с.64).

             04 червня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір безвідсоткової позики (а.с.59-60), відповідно до якого ОСОБА_7 зобов’язався у день підписання зазначеного договору передати ОСОБА_8 безвідсоткову позику у розмірі 4 500 доларів США терміном на 90 днів. Відповідно до розписки від 04 червня 2009 року (а.с.61) ОСОБА_8 отримав у позику зазначену суму та зобов’язався її повернути.

            Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

            Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)  у строк та в порядку, що встановлені договором.  

              Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

               Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначений родовими ознаками, або зарахування грошової суми що позичалась, на його банківський рахунок.

На підставі зазначених ноорм матеріального права колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми 80 919, 33 грн.  на користь ОСОБА_5, 36 258, 40 грн.  на користь ОСОБА_7 та 119 850 грн. на користь ОСОБА_6 Зазначені суми відповідачем і складові (розрахунок) не оскаржено.  

                Апеляційна скарга в частині невитребування судом першої інстанції відповідно до  статті 545 ЦК України у позивачів оригіналів боргових документів (тобто про відсутність належних доказів по справі) спростовується матеріалами справи, оскільки на аркушах справи 58–64  знаходяться оригінали розписок та договорів,  укладених між позивачами та відповідачем: оригінал розписки ОСОБА_8  від 04 червня 2009 року про зобов’язання повернути кошти у сумі 15 000 доларів США ОСОБА_6 (а.с.58), оригінал договору безвідсоткового займу від 04 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.59-60), оригінал розписки ОСОБА_8 від 04 червня 2009 року про зобов’язання повернути ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 4 500 доларів США (а.с.61), оригінал договору заму від 07 квітня 2009 року,  укладений між ОСОБА_5 та відповідачем (а.с.62-63) та розписка останнього про зобов’язання повернути ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США до 07 липня 2009 року.  

Інший довід апеляційної скарги, а саме посилання апелянта на  те, що  ОСОБА_6 не було пред’явлено вимоги про повернення боргу відповідно до статті 1049 ЦК України,  колегія суддів вважає неспроможним, оскільки пред’явленням вимоги про повернення коштів у даному випадку є пред’явлення позову до ОСОБА_8, однак матеріали справи не містять жодного доказу про повернення останнім заборгованості.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що висновки суду відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону. Відповідач в порядку статті 60 ЦПК України не надав судам належних доказів на підтвердження заперечень проти позову, зобов’язань належнии чином не виконав.

З огляду на зазначене,  колегією суддів Апеляційного суду АРК встановлено, що при розгляді справи вимоги матеріального та процесуального права судом першої інстанції додержані, підстав для скасування рішення у порядку статті 309 ЦПК України немає, тому       відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін.

                  Керуючись статтями  303,  307, 308  ЦПК  України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

У Х В А Л И Л А :

              Апеляційну скаргу ОСОБА_8  відхилити.

              Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року    залишити без змін.  

              Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді