Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Куриленка О.С.,
суддів Ісаєва Г.А., Сокола В.С.,
при секретарі Строєвій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (далі-Банк) про захист права власності та зобов’язання вчинити певні дії, зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної відкличної кредитної лінії №53 від 29 травня 2007 року та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 15 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
25 жовтня 2010 року ОСОБА_5 на підставі статей 41 Конституції України, 391, 629 ЦК України, 74 Закону України «Про нотаріат», пункту 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 31 березня 2004 року № 410, звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.3-8), просив зобов’язати Банк надіслати до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори або будь-якого приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу письмове повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо нерухомого майна: кафе-бару з літньою площадкою, розташованого за адресою: АРК, місто Євпаторія, вулиця Горького, 18, належного на праві власності ОСОБА_5, з обов’язковим зазначенням порядкового номеру запису, зобов’язати Банк надіслати повідомлення до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори або будь-якого приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу про припинення іпотечного договору від 22 серпня 2007 року, реєстровий номер 166, для виключення зазначеного нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомості. Вказав, що 29 травня 2007 року між ним та Банком було укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії, реєстраційний номер №53, відповідно до якого Банк відкрив ОСОБА_5 відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 600 000 грн. терміном з 29 травня 2007 року по 28 травня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 19% річних. В забезпечення зобов’язань 22 серпня 2007 року між ним та Банком було укладено іпотечний договір, реєстровий номер №166, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку кафе-бар з літньою площадкою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 2 200 000 грн., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_7, з внесенням іпотечного договору до Єдиного державного реєстру іпотек та на підставі статті 72 Закону України «Про нотаріат» було накладено заборону на відчуження зазначеного майна із внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Зобов’язання ним були виконані, на підтвердження чого 01 вересня 2010 року Банком було надано довідку вих. № 53 (а.с.13) відповідно до якої по кредитному договору від 29 травня 2007 року №53 ОСОБА_5 заборгованість та відсотки сплачено у повному обсязі. Того ж дня ОСОБА_5 на ім’я директора філіалу, територіального менеджера департаменту філіальної мережі Мустафаева Р.М. (а.с.11) було написано заяву про зняття арешту із зазначеного заставного майна. 24 вересня 2010 року ОСОБА_5 звернувся із заявою повторно (а.с.10), однак ніяких дій Банку по звільненню майна з-під обтяжень зроблено не було, чим порушено його право власності на майно, він не може розпоряджатися майном та відчужувати його.
04 листопада 2010 року Банк, на підставі статей 258, 509, 525, 526, 527, 546, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», 19, 20 Закону України «Про заставу» звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5 та просив стягнути з ОСОБА_5 за договором відновлювальної відкличної кредитної лінії №53 від 29 травня 2007 року пеню у сумі 69 802, 37 грн., звернути стягнення заборгованості за зазначеним договором на предмет іпотеки: кафе-бар з літньою площадкою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_5, передане в іпотеку згідно договору іпотеки, зареєстрованому за №166 від 22 серпня 2007 року. Судові витрати покласти на відповідача. Посилався на те, що 29 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_9 було укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії, реєстраційний номер №53, відповідно до якого Банк відкрив ОСОБА_5 відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 600 000 грн. терміном з 29 травня 2007 року по 28 травня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 19% річних. В якості забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов’язань, 22 серпня 2007 року було укладено іпотечний договір, реєстровий номер №166., відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку кафе-бар з літньою площадкою, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, що підтверджується заявками про видачу готівки, ОСОБА_9 сплатив борг по кредиту та відсоткам, однак зобов’язання за кредитним договором не виконав, у зв’язку з чим 05 жовтня 2010 року на адресу ОСОБА_5 було направлено вимогу про усунення порушень кредитного договору протягом 30 днів з моменту отримання, яке відповідач відмовився отримати у відділенні поштового зв’язку (відправлення № 9500000446110 передано 09 жовтня 2010 року в відділення поштового зв’язку міста Євпаторії з індексом 97407 на 29 жовтня 2010 року не вручене (а.с.71). Станом на 25 серпня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитом склала 82 120, 43 грн.: пеня за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 949, 61 грн., пеня за несвоєчасну сплату основного боргу у сумі 81 170, 82 грн. (а.с.68-69) На засіданні Кредитного комітету Банку було прийнято рішення зобов’язати ОСОБА_5 сплатити пеню в сумі 82 120, 43 грн. з дисконтом у розмірі 15% від загальної суми, таким чином заборгованість склала 69 802, 37 грн. пені (а.с.70).
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 15 листопада 2010 року зазначений вище позов задоволено. Зобов’язано ПАТ «Піреус банк МКБ» надіслати до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори або будь якого приватного нотаріуса Євпаторійського міського приватного округу письмове повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо нерухомого майна - кафе-бару з літньою площадкою, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5, з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису. Зобов’язано ПАТ «Піреус банк МКБ» надіслати повідомлення до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори або будь-якого приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу про припинення іпотечного договору від 22 серпня 2007 року, реєстровий номер 166, для виключення нерухомого майна: кафе-бару з літньою площадкою, що розташований за адресою: АРК, АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5, з єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Встановлено строк для виконання рішення – 7 днів з дня набрання рішенням законної сили. Зустрічні позовні вимоги ПАТ «Піреус банк МКБ» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної відкличної кредитної лінії №53 від 29 травня 2007 року та звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Піреус банк МКБ» неустойку в розмірі 17 000 грн., судові витрати в розмірі 142,32 грн., а загалом 17 142, 32 грн. В решті частини вимог зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову Банку до ОСОБА_5 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Банку. Вказує, що у порушення частини 3 статті 58 ЦПК України судом на користь ОСОБА_5 було прийнято докази, які не могли бути прийняті до розгляду: судом у якості доказів було прийнято договір банківського рахунку №1234/2009/ТВ11)П від 11 грудня 2009 року, однак даний договір не підтверджує факту домовленості сторін про списання зданого рахунку коштів для погашення кредитних зобов’язань. Доказів на підтвердження, що Банк самостійно міг здійснювати договірне списання коштів, позивачем суду не надано.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить відмовити Банку у задоволенні апеляційної скарги за її необґрунтованістю.
В засіданні апеляційного суду представник Банку Макєєва В.В. підтримала апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами, ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_11 проти доводів апеляційної скарги заперечували за їх необґрунтованістю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Встановлено, що 29 травня 2007 року між ОСОБА_5 та Банком було укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії, реєстраційний номер №53, відповідно до якого Банк відкрив ОСОБА_5 відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 600 000 грн. терміном з 29 травня 2007 року по 28 травня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 19% річних. Відповідно до пункту 1.2 кредитні кошти було надано на поліпшення житлових умов.
В забезпечення зобов’язань 22 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та Банком було укладено іпотечний договір, реєстровий номер №166., відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку кафе-бар з літньою площадкою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 2 200 000 грн., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_7, з внесенням договору до Єдиного державного реєстру іпотек та на підставі статті 72 Закону України «Про нотаріат» було накладено заборону на відчуження зазначеного майна із внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна до припинення дії договору.
Відповідно до пункту 6.3 іпотечного договору іпотечний договір набув чинності з моменту нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов’язання за кредитним договором.
Відповідно довідки (а.с.13) вих. №53 від 01 вересня 2010 року ОСОБА_5 у повному обсязі сплачено кредит та відсотки по ньому відповідно до кредитного договору №53 від 29 травня 2007 року.
Також матеріали справи містять розрахунки заборгованості ОСОБА_5 перед Банком по зазначеному кредитному договору (а.с.68-69) станом на 25 серпня 2010 року, відповідно до яких у період з 01 жовтня 2009 року по 26 серпня 2010 року ОСОБА_5 була нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 949, 61 грн., та в період з 01 жовтня 2009 року по 25 серпня 2010 року була нарахована пеня за несвоєчасну сплату основного боргу у сумі 81 170, 82 грн.
Черговим засіданням Кредитного комітету Банку було розглянуто питання щодо списання пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором та прийнято рішення зобов’язати ОСОБА_5 сплатити пеню в сумі 82 120, 43 грн. з дисконтом у розмірі 15 % від загальної суми. Таким чином, остаточна сума боргу склала 69 802, 37 грн. пені (а.с.70).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення суми неустойки відповідно до статті 551 ЦК України до суми у 17 000 грн., оскілки посилання суду першої інстанції на відкриття ОСОБА_5 відповідно договору №1234/2009/ТВ/11/П від 11 грудня 2009 року банківського рахунку №26200017100728 для своєчасного повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом та домовленість між ОСОБА_5 та Банком про списання коштів не відповідають дійсним обставинам справи. Так, відповідно до матеріалів справи кредитний договір було укладено 29 травня 2007 року а поточний рахунок відкрито 11 грудня 2009 року. Також, матеріали справи містять заяви ОСОБА_5 від 30 червня 2010 року та від 30 липня 2010 року про списання коштів з поточного рахунку в рахунок виконання зобов’язань по кредитному договору. Однак, пеня була нарахована у період починаючи з 01 жовтня 2009 року, на цей час поточного рахунку відкрито не було, жодної заяви про списання коштів з будь-якого рахунку за період, починаючи з зазначеної дати матеріали справи не містять.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що сума у 17 000 грн. ОСОБА_5 оскаржена не була, з чого колегія робить висновок про згоду останнього з фактом порушення ним виконання зобов’язань по кредитному договору.
Крім того, відповідно до пункту 1.1 договору №1234/2009/ТВ/11/П від 11 грудня 2009 року Банк, після надання Клієнтом всіх передбачених чинним законодавством України документів, відкриває Клієнту поточний рахунок №26200017100728 на підставі заяви клієнта, і у валюті, визначеній клієнтом в заяві, і надає послуги по його обслуговуванню і виконанню розрахунків та інші пов’язанні послуги, договір регулює порядок здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку Клієнта. Пунктом 2.1.1 встановлено право Банку використовувати кошти Клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність і проведення операцій відповідно до нормативних актів Національного банку України. Пунктом 2.1.4 Банку надається право здійснювати безспірне стягнення, безакцептне списання та договірне списання коштів з рахунку Клієнта у випадках, передбачених договором та чинним Законодавством України.
Однак із жодного із зазначених пунктів, на які посилається ОСОБА_5, також і із тексту всього договору не вбачається, що даним договором ОСОБА_5 надав Банку право на списання коштів з поточного рахунку в рахунок виконання зобов’язань по кредитному договору.
Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звернення стягнення суми на іпотечне майно колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6.2 кредитного договору за несвоєчасне перерахування коштів, винна сторона сплачує потерпілій пеню за кожен день затримки перерахування коштів, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день виникнення заборгованості.
Пунктом 4.3 іпотечного договору встановлено, що право іпотеки припиняється виконанням Іпотекодавцем забезпечених іпотекою зобов’язань.
Із змісту заяви ОСОБА_5 (а.с.119), вбачається, що останній знав про існування заборгованості по сплаті пені та штрафних санкцій.
На аркуші справи 120 міститься повідомлення Банку про рішення кредитного комітету Банку щодо розгляду заяви ОСОБА_5 про списання пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором лише після погашення заборгованості за кредитом і відсотками в повному обсязі. Зазначений лист отримано ОСОБА_5 05 листопада 2010 року.
Тому висновки суду першої інстанції про передчасність вимог Банку стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки спростовуються матеріалами справи, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 було відомо про заборгованість, однак сума заборгованості до теперішнього часу ним сплачена не була, що дає підстави Банку задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно пунктів 9.1 договору відновлювальної відкличної кредитної лінії та 4.5 іпотечного договору.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимог, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.
Таким чином, з огляду на вище зазначене, колегія суду приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Банку, відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 та часткове задоволення позовних вимог Банку в порядку статті 309 ЦПК України, для чого скасовує рішення суду першої інстанції, відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_5 та частково задовольняє позовні вимоги Банку.
На підставі статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_5: на користь Банку 698,02 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, 349, 01 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді
Керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 15 листопада 2010 року скасувати, та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про захист права власності та зобов’язання вчинити певні дії відмовити. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної відкличної кредитної лінії №53 від 29 травня 2007 року та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
Звернути стягнення заборгованості за договором відновлювальної відкличної кредитної лінії №53 від 29 травня 2007 року в сумі 69 802, 37 грн. пені на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 22 серпня 2007 року : нежитлову будівлю, кафе-бар з літньою площадкою, розташовану за адресою :АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» 698,02 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції та 349, 01 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді, а всього 1 287, 03 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: