-

У Х В А Л А

 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        19 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК  у складі:

                                 Головуючого судді Куриленка О.С.,

                                                       суддів Ісаєва Г.А., Сокола В.С.,

                                           при секретарі Строєвій Н.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі-Банк) до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 листопада 2010 року,

                                                                 В С Т А Н О В И Л А:

               23 вересня 2010 року Банк звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.4-5, 82-83) та просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 11385769000 від 21 серпня 2008 року в сумі 193 063, 36 грн., судові витрати в сумі 1 820 грн. Вимоги позову обґрунтовані  невиконанням зобов’язань по договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11385769000 від 21 серпня 2010 року відповідно якого Банк зобов’язався надати ОСОБА_5  кредитні кошти в сумі 25 395, 61 доларів США  (що за курсом НБУ на день укладання договору дорівнювало 123 011,26 грн.) зі строком користування кредитом до 21 серпня 2015 року, процентною ставкою 14% річних, цільовим призначенням - придбання автотранспорту. У забезпечення виконання грошових зобов’язань за договором ОСОБА_5 передав у заставу рухоме майно: транспортний засіб марки Mitsubishi модель Lanser, 2008 року випуску.  Також у забезпечення виконання грошових зобов’язань за зазначеним договором, 21 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 224709 відповідно до якого остання зобов’язалась перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_5 усіх його зобов’язань за зазначеним вище кредитним договором існуючих, та тих що можуть виникнути у майбутньому.  Однак у звзку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань станом на 08 листопада 2008 року сума заборгованості останніх склала 193 063, 36 грн.

           Рішенням Ялтинського міського суду від 18 листопада 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкраСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11385769000 від 21 серпня 2008 року в сумі 193 063, 36 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_6  на користь Банку судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 1 820 грн.  

           В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6,   посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Вказують, що судом порушено норми статей 212, 215 ЦПК України, не було застосовано норми статей 546, 572 ЦК України. Також вказують, що сума, яку було отримано ними відповідно до кредитного договору була меншою, ніж вказана у договорі: 115 550 грн. а не 25 395, 61 доларів США та не 123 011, 26 грн. Судом першої інстанції не було застосовано норми статей 652 та 611 ЦК України та безпідставно відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви про розірвання кредитного договору.

            В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу за викладеними у ній доводами, представник  ПАТ «УкрСиббанк» Волошина О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала за їх необґрунтованістю.

           Встановлено, що 21 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11385769000 (а.с.11-15) відповідно якого Банк зобов’язався надати ОСОБА_5, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредитні кошти в сумі 25 395, 61 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах зазначених договором. Сума кредиту дорівнювала еквіваленту 123 011, 26 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, при цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті.

            Пунктом 1.2.2 договору (а.с.11) зазначено, що ОСОБА_5 зобов’язався повернути кредит у повному обсязі та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 договору, але в будь-якому випадку не пізніше 21 серпня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

          Пунктом 1.3.1 встановлено, що за користуванням кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 14 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує  проценти на прострочену суму основного боргу за відсотковою ставкою в розмірі збільшеному вдвічі  від ставки. Нарахування процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного  боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу. Відсотки нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

           Згідно пункту 2.1 договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов’язань в повному обсязі ОСОБА_5 передав в заставу, а банк прийняв транспортний засіб марки Mitsubishi модель Lanser, 2008 року випуску, колір червоний, тип ТЗ легковий-седан, номери агрегатів: шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1. Пунктом 2.4 договору зазначено, що предмет застави э власністю ОСОБА_5 на підставі договору купівлі- продажу транспортного-засобу №182/08/08 від 18 серпня 2008 року, укладеного між ООО «Авто-Люкс» та ОСОБА_5, зареєстрований Ялтинським ВРЕР при УДАІ ГУ МВС України в АРК, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АКС № 210737, виданого 19 серпня 2008 року.

         Також у забезпечення виконання усіх грошових зобов’язань в повному обсязі  21 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 224709 (а.с.20-21), відповідно до якого остання зобов’язалась перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_5 усіх його зобов’язань за зазначеним вище кредитним договором існуючих, та тих що можуть виникнути у майбутньому.

           Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

           20 липня 2010 року ОСОБА_5 було надіслано письмову вимогу  № 136/16/583 (а.с.22), яку було отримано ним 29 липня 2010 року, з вимогами негайного виконання позичальником порушеного зобов’язання та сплати заборгованості  (яка станом на 20 липня 2010 року складала 1 755, 87 доларів США основного боргу та 1111, 61 доларів США простроченої заборгованості за відсотками що нараховані в період з 13 квітня 2010 року по 20 липня 2010 року) протягом 30 календарних днів від дати отримання повідомлення.

           Того ж дня письмову вимогу  №136/16/584, керуючись умовами договору поруки, було направлено ОСОБА_6 та отримано нею 27 липня 2010 року, згідно з якою Банк вимагав протягом 30 днів з дати отримання Вимоги погасити зазначену вище  прострочену заборгованість.

            Відповідно  довідкам розрахунку заборгованості (а.с.84-87), в наслідок невиконання відповідачами своїх зобов’язань по кредитному договору та договору поруки станом на 08 листопада 2010 року сума заборгованості позивачів перед Банком склала 193 063, 36 грн. з яких: заборгованість по основному  та простроченому кредиту склала 22 314, 20 доларів США, що по курсу НБУ на дату складання розрахунку склала 176 610, 20 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом склала 1 839, 20 доларів США, що по курсу НБУ на дату складання розрахунку склала 14 556, 72 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів по ньому 239, 61 доларів США, що по курсу НБУ на дату складання розрахунку склала 1 896, 44 грн.  

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

           Доводи апеляційної скарги про отримання меншої суми, ніж вказана у договорі кредитним договором №11385769000 від 21 серпня 2008 року, спростовуються матеріалами справи, оскільки на аркуші справи 92 міститься заява, підписана ОСОБА_5 про видачу готівкою з рахунку № 26206195467500 суми у 25 395, 61 доларів США. Аркуш справи 105 містить  ордер на ім’я ОСОБА_5 на суму   25 395, 61 доларів США.

           Також є неспроможними доводи апелянта про забезпечення заставою вимог Банку у повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 не виконував зобов’язання по кредиту належним чином, відповідно до чого йому було нарахована   заборгованість по основному у та простроченому кредиту, заборгованість по відсотках та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.  

           Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

  Тож, рішення суду першої інстанції у частині стягнення суми заборгованості солідарно з відповідачів є правильним, відповідає обставинам справи і вимогам діючого законодавства.

  Таким чином, з огляду на зазначене колегія суддів Апеляційного суду АРК, встановлено, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін по суті, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                       Керуючись статтями  303,  307, 308,  ЦПК  України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

У Х В А Л И Л А :

               Апеляційну скаргу  ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити. Рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 листопада 2010 року  залишити без змін.         .  

              Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

             Судді