Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Куриленка О.С.,
суддів Ісаєва Г.А., Сокола В.С.,
при секретарі Строєвій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Інноваційний-промисловий банк» (далі-Банк) до ОСОБА_5 про визнання договору банківського вкладу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського районного суду АРК від 24 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
12 жовтня 2010 року Банк на підставі статей 203, 215, 241 ЦК України звернувся до суду із вище зазначеним позовом, просив визнати укладений сторонами договір банківського вкладу (депозиту) строковий № 1150 USD-с від 14 грудня 2007 року недійсним. Вимоги обґрунтовані невідповідністю договору вимогам закону та тим, що договір від імені Кримської філії ПАТ «Інноваційний-промисловий банк» уклав заступник директора Мокрецов І.В., якій діяв на підставі Статуту та простроченої довіреності № 259 від 26 лютого 2004 року.
Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 24 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано договір банківського вкладу (депозиту) строковий № 1150 USD-с від 14 грудня 2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_5, недійсним. Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь Банку судові витрати в розмірі 45,50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову Банку у задоволенні позовних вимог. Вказує на процесуальні помилки суду при підготовці справи до розгляду та проведенню попереднього судового засідання, суд позбавив його права на подання обґрунтованих заперечень, оскільки витребувані у позивача докази згідно його клопотання були надані представником Банку лише у судове засідання, в якому і було ухвалено оскаржуване рішення суду. Вказує на неприйняття до уваги судом того, що на час укладання спірного договору Мокрецов І.В. мав повноваження на його укладання, що підтверджується довіреностями № 156-05/235 та № 3095. Зазначає, що жодна норма права не містить посилань на необхідність відображення в договорі депозиту номеру та дати видачі довіреності представника юридичної особи. Доводи позивача про відсутність доказів внесення коштів на депозитний рахунок № 263000352626 є неспроможними, оскільки предметом оскаржуваного договору було тимчасове розміщення на рахунку суми, що складалась з суми вкладу та відсотків за попереднім договором від 13 листопада 2006 року, відсутність прибуткової квитанції обумовлена тим, що за умов переукладання договору депозиту на новий термін видача готівки з каси банку не здійснюється. Також зазначає, що твердження позивача щодо скоєння Мокрецовим І.В. шахрайських дій є недоцільними, оскільки оскаржуваний договір укладався між ним та Мокрецовим І.В. не як з фізичною особою, а як з уповноваженим представником Банку.
В засіданні апеляційного суду представники апелянта ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтримали повністю апеляційну скаргу за викладеними доводами.
Представник Банку в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином згідно з частиною 6 статті 74 ЦПК України за допомогою засобу зв’язку із забезпечення фіксації виклику (а.с. 93).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір не відповідає передбаченій законом письмовій формі.
З таким вирішенням питання колегія суддів не погоджується повністю з наступних підстав.
Встановлено, що 14 грудня 2007 року між Банком в особі Заступника директора Мокрецова І.В. (а.с.6), діючого на підставі Статуту і довіреності № 259 від 26 лютого 2004 року та ОСОБА_5 укладено договір банківського вкладу № 1150 USD-с, відповідно до якого вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в сумі 5 762 долари США на вкладний (депозитний) рахунок № 263000352626 на строк з 14 грудня 2007 року по 14 грудня 2008 року під 10,5% річних.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 1058 ЦК).
Згідно статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Аналіз чинних законів та інших нормативно-правових актів України дає підстави для висновку про існування не лише цивільно-правового визначення договору банківського вкладу, але й розкриття його особливостей з урахуванням спеціального законодавства.
Так, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором, тобто таким, який вважається укладеним у момент прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми. У договорі банківського вкладу (депозиту) однією стороною є виключно банківська установа (банк), а другою стороною (вкладником) - може бути як фізична, так і юридична особа.
Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання про форму договору банківського вкладу та наслідки недотримання письмової форми. Згідно положень цієї статті у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору треба врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами.
Відповідно до цього пункту залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою. Отже, можна зробити висновок, що письмова форма договору є дотриманою, якщо внесення вкладу засвідчене ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або іншим документом, виданим банком вкладнику, що відповідає вимогам, передбаченим для таких документів нормативним актом. Договір може бути оформлений шляхом складання єдиного документа в кількох примірниках, один з яких видається вкладнику. Ощадна книжка, ощадний або депозитний сертифікат мають відповідати вимогам законодавства, банківським правилам і звичаям ділового обороту.
Згідно частини статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на вище зазначене, при наявності у відповідача договору банківського вкладу (депозиту) строковий № 1150 USD-с від 14 грудня 2007 року та відсутності доказів на підтвердження внесення грошової суми ( наряду з договором банківського вкладу видається ощадна книжка, сертифікат чи інший документ) в задоволенні позову Банку в порядку пункту 4 статті 309 ЦПК України на підставі вище зазначених норм матеріального права необхідно відмовити.
Доводи щодо відсутності у заступника директора-начальника відділення № 6 Кримської філії Банку Мокрецова І.В. повноважень при укладанні договору, оскільки він діяв на підставі Статуту та простроченої довіреності № 259 від 26 лютого 2004 року, не мають значення для вирішення спору з урахуванням вище встановленого апеляційним судом.
Апеляційну скаргу колегія суддів за правилами частини 3 статті 303 ЦПК України задовольняє частково, оскільки в основу судового рішення апеляційного суду покладені інші, ніж вказані в апеляційній скарзі, доводи у зв’зку з неправильним застосуванням судом нором матеріального права.
Керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду АРК від 24 листопада 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у позові Публічному акціонерному товариству «Інноваційний-промисловий банк» до ОСОБА_5 про визнання укладеного договору банківського вкладу (депозиту) строковий № 1150 USD-с від 14 грудня 2007 року недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: