УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого - судді Павловської І.Г.
суддів - Берзіньш В.С.
Шестакової Н.В
при секретарі - Моногошевій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до головного редактора газети «Русское Южнобережье», фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а.
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до головного редактора газети «Русское Южнобережье», фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, ОСОБА_8 з вимогами про визнання відомостей, розповсюджених у статті ОСОБА_8 «Политики, чиновники и уголовники в одном лице», яка надрукована у випуску газети «Русское Южнобережье» №4 від 4 липня 2010 року, такими, що не відповідають дійсності та порочать його честь, гідність і ділову репутацію. Просив зобов’язати газету опублікувати спростування та стягнути з обох відповідачів моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. та судові витрати.
Свої вимоги мотивував тим, що у статті, автором якої є ОСОБА_8, поширено недостовірну інформацію, чим порушується його право на повагу до честі, гідності та недоторканості ділової репутації. Такі відомості, на його переконання, є неправдивими. Крім того, на думку позивача, йому завдано моральної шкоди, яку він просив відшкодувати грошима разом з судовими витратами
Рішенням суду позов ОСОБА_9 до головного редактора газети «Русское Южнобережье», фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено частково.
Визнано відомості, поширені у статті ОСОБА_8 «Политики, чиновники и уголовники в одном лице», яка надрукована у випуску газети «Русское Южнобережье» №4 від 04 липня 2010 року : «Соучастником рейдерского захвата партии «Руський блок» выступил народный депутат Украины от Партии регионов ОСОБА_10… ОСОБА_10 не только продолжает вмешательство в деятельность партии «Русский блок» путем депутатских обращений в судебные, правоохранительные и другие органы, но и пытается оказывать на них серьезное давление… В связи с поступившей в партию «РБ» информацией о тесном сотрудничестве ОСОБА_10 с Карамазиным, он с позором изгнан из партии «Русский блок»… ОСОБА_10 став депутатом от Партии регионов, продолжает сотрудничать с Блоком «НУНС» и БЮТ и занимается покупкой для членов этих партий недвижимости в Крыму, чем способствует формированию финансовой базы названных политических сил в Крыму, не забывая при этом и себя. Интересы ОСОБА_10 не ограничиваются «бизнесом» и недвижимостью в Ялте или Киеве. Занимаясь рейдерским захватом партии «Русский блок» на Украине, ОСОБА_10 тем самым и обеспечивает себе возвращение в органы власти Ялты. Он это делает через Русскую общину Крыма под
Справа № 22-ц-33993/2010 Головуючий у першій інстанції - Білюнас В.Ю.
Доповідач - Павловська І.Г..
вывеской «Русского единства, пытаясь захватить партийную ячейку «Русский блок» в Ялте. ОСОБА_10 назначается (без проведения выборов) председателем Ялтинской организации Русской общины Крыма. Это решение принимается в тайне от Ялтинской организации (в которой ОСОБА_10 ни одного дня не состоял). Чтобы наполнить вывеску «Русское единство» людьми, ОСОБА_10, используя устаревшие списки Ялтинской организации, пытается с помощью интриг привлечь членов этой организации и «Русского блока» в несуществующее «Русское единство»… Пытаясь использовать милицию в своих целях и оказывая давление, ОСОБА_10 направляет свои депутатские обращения в УВД, незаконно требуя передать ему документы и печать, угрожая при этом расправой…. Депутат от Партии регионов ОСОБА_10 одновременно состоит как в партии регионов, так и в партии «Русский блок» - такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_5
Зобов’язано головного редактора газети «Русское Южнобережье» фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширені щодо ОСОБА_5 недостовірні відомості шляхом публікації у газеті «Русское Южноюережье» резолютивної частини цього рішення. Стягнуто з головного редактора газети «Русское Южнобережье» фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 60,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови позову у стягненні компенсації моральної шкоди та судових витрат є незаконним, постановленим з порушенням норм процесуального і матеріального права, зокрема, суд належним чином не дослідив докази, на які вона посилалась, не урахував наявність платіжного документу за роботу адвоката, та інші документи, підтверджуючи факт укладеного договору на представлення юридичних послуг, та понесення судових витрат.
В іншій частині це ж рішення не оскаржено.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явились до судового засідання, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт спричинення моральних страждань публікацією спірної статті, а сам факт визнання недостовірною частини відомостей, поширених відповідачем при публікації статті у газеті, є достатньою сатисфакцією.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними та заснованими на законі.
Відповідно до частини 1 статті 275, частини 1 і 3 статті 277, статті 280 Цивільного кодексу України ( далі ЦК) фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб; якщо особисті немайнові права порушені внаслідок поширення недостовірної інформації, має право на відповідь, на спростування цієї інформації, а також відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, при цьому негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01, № 1 від 27.02.09) роз’яснив, що при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі поширенням відомостей, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію, судам слід мати на увазі, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди..
Статтею 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" передбачено, що у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації
як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд
враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд
вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди.
При апеляційному перегляді справи встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач є членом політичної партії, депутатом Верховної Ради України, місцевим судом визнані такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію відомості, поширені у випуску газети «Русское Южнобережье» №4 від 4 липня 2010 року стосовно участі позивача у діяльності політичної партії « Русский блок». У порушення статті 11 ЦПК України позивач не надав доказів наявності умислу відповідачів на поширення неправдивих відомостей саме з метою приниження його честі і гідності, ділової репутації. Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Крім того, згідно статті 34 Конституції України та статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, свобода виявлення поглядів та інформації не є абсолютною,держава має певну свободу оцінки необхідності втручання. Підтримання в демократичному суспільстві балансу між отриманням громадянами достовірної інформації та відповідальністю засобу інформації за одностороннє висвітлення подій чи результатів будь-яких дій вимагає від держави механізму обмеження поширення упередженої інформації. Враховуючі обставини справи, наведені мотиви обраного способу захисту порушеного права, колегія суддів погоджується с висновком місцевого суду, що в якості форми державного втручання буде достатньо констатації фактів порушення прав позивача за наслідками виходу в тираж статті ОСОБА_8 «Политики, чиновники и уголовники в одном лице», яка надрукована у випуску газети «Русское Южнобережье» №4 від 04 липня 2010 року.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно неправильного вирішення судом питання компенсації судових витрат, то на думку колегії суддів, вони є неспроможними.
Відповідно до статті 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати, визначені статтею 79 зазначеного Кодексу, присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди було відмовлено, місцевим судом обґрунтовано присуджено на користь позивача компенсація частки судових витрат, до яких не відносяться витрати за отримання будь-яких реєстраційних документів. Статтею 84 ЦПК України передбачено, що до витрат на правову допомогу відносяться витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, при цьому граничний розмір їх компенсації встановлюється законом. В матеріалах справи не містяться докази надання позивачу правової допомоги особами, вказаними у зазначеної статті процесуального закону, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні суми у розмірі 3900грн, перерахованої «Адвокатській конторі» ( а.с.29).
Справа № 22-ц-33993/2010 Головуючий у першій інстанції - Білюнас В.Ю.
Доповідач - Павловська І.Г..
З урахуванням наведених положень закону колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та такими, що дають підстави для висновку про неповне дослідження обставин у справі та їх неправильну оцінку. Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини, дана вірна оцінка доказам, наданим сторонами відповідно до правил ЦПК України, якими підтверджуються вимоги та обґрунтовуються заперечення, і постановлено законне та обґрунтоване рішення. Колегією суддів також не встановлено помилкового застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Отже, підстав для безумовного скасування рішення, що передбачені ст. 311 ЦПК України, колегією суддів не встановлено.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного суду України
Судді: