Справа № 2-645/11

                                                                      РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     25 січня 2011 року                                           Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                        головуючого –  судді Левченко Т.А.

                                        при секретарі – Куришко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними кредитних договорів, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 21.03.2007 року між нею та відповідачем ПАТ «ОТП Банк» укладені кредитні договори № CNL-C00/224/2007 від 29.05.2007 року; № ML-С00/407/288 від 18.01.2008 року;  №  ML-С00/535/2008 від 17.09.2008 року. Вважає, що кредитні договори укладені незаконно та порушують її права та обов‘язки.  Посилається, що відповідач ввів її в оману, умови договору відповідно до ч.5, ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими і призводять до дисбалансу договірних прав і обов’язків сторін. На підставі ст.  203, 215, 230, 628 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність» просить визнати недійсними зазначені кредитні договори.  

У судове засідання позивачка не з’явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від неї надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з участю її представника в судовому засіданні по іншій цивільній справі. Враховуючи, що клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю явки в судове засідання її представника заявлялись позивачкою неодноразово, що свідчить про зловживання ними своїми процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність позивачки та її представника, так як в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті. Відповідач ПАТ «ОТП Банк» позов не визнав та подав письмове заперечення проти позову, в якому вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Судом під час розгляду справи залучено в якості співвідповідача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», - правонаступника ПАТ «ОТП Банк» як кредитора за кредитними договорами, які просить визнати недійсними позивачка.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечення ПАТ «ОТП Банк» на позов підтримав.

Суд, заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладені кредитні договори № CNL-C00/224/2007 від 29.05.2007 року; № ML-С00/407/288 від 18.01.2008 року;  №  ML-С00/535/2008 від 17.09.2008 року (а. с. 16-50).  В пункті 7.2 договорів зазначено, що підписанням цього договору сторони підтверджують, що будь-які умови цього договору є істотними і підлягають виконанню порядку, передбаченому цим договором. Крім того позивачкою підписані анкети-заяви на отримання кредитів за договорами, відповідно до якої, підписанням анкети споживач підтверджує, що отримав у письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Підписуючи договір, позивачка висловила своє волевиявлення на укладення договору на викладених в ньому умовах. Яких-небудь належних та допустимих доказів на підтвердження того, що, договори були укладені нею внаслідок обману з боку відповідача, вона суду не надала. Не надано нею і яких-небудь доказів на підтвердження наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду їй як споживачу при укладенні договорів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України та умовами укладеного ними договору.

Щодо тверджень позивачки про неправомірне надання їй кредиту в доларах США, то суд вважає їх безпідставними в зв‘язку з наступним.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.                                 Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень на позов, надано належні докази, на підставі яких ПАТ «ОТП Банк» має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, зокрема банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.  

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», на який посилається позивачка, та який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,   якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,  то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

За відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, зміна курсу іноземної валюти, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним і, укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти — гривні і, як убачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачці були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

 Позивачка мала можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачці отримати кредит у національній валюті. Враховуючи наведене є безпідставними твердження позивачки, що зміна курсу іноземної валюти є форм-мажорною обставиною. Є необґрунтованими і посилання позивачки на те, що зміна курсу валюти кредиту є  істотною зміною становища щодо виконання боргових зобов‘язань за кредитним договором, так як сторони при укладенні договору не визначили цю обставину як істотну. Крім того відповідно до ст. 652 ЦК України істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, є підставою для зміни або розірвання договору, а не визнання його недійсним.

Виходячи з зазначеного, позов ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитних договорів № CNL-C00/224/2007 від 29.05.2007 року; № ML-С00/407/288 від 18.01.2008 року;  №  ML-С00/535/2008 від 17.09.2008 року, укладених нею з ПАТ «ТОП Банк», є необґрунтованим та  задоволенню не підлягає.  

Керуючись  ст. ст. 203, 215, 611, 627, 1054  ЦК України, ст. ст.  10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                                    ВИРІШИВ:

  В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними кредитних договорів № CNL-C00/224/2007 від 29.05.2007 року; № ML-С00/407/288 від 18.01.2008 року;  №  ML-С00/535/2008 від 17.09.2008 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги.

                        Суддя                                                                                         Т.А.Левченко