Справа  № 1 – 33 / 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        31  січня  2011  року.                                                                     м.  Суми.

        Зарічний районний  суд  м.  Суми  у  складі : головуючого -  судді  Бойка  В.Б.,

                                                                                     при  секретарі – Москаленко  Т.В.,

з  участю  прокурора  Маслюка  О.М.,  захисника  ОСОБА_1,  розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Суми кримінальну справу за обвинуваченням  ОСОБА_2  в  скоєнні  злочинів,  передбачених  ст.ст.  365  ч.  1,  366 ч. 1  КК України,

В С Т А Н О В И В :

    Підсудний ОСОБА_2 органом  досудового  слідства  обвинувачується  в   службовому  підробленні,  а  також  перевищенні  службових  повноважень,  що  не  спричинили  тяжкі  наслідки.

    Зокрема,  ОСОБА_2  обвинувачується  в  тому,  що  з  травня  1999  року  він  займав  посаду  директора  ДП  АТ  “  Концерн-Електрон “ - ПКФ  “Електрон “  м.  Суми.  06.10.1999  року,  перевищуючи  надані  йому  повноваження,  підсудний  підписав  завідомо  неправдивий  наказ №33  про  виділення  ТТЦ “  Електрон “  м.  Ромни  зі  складу   ПКФ  “Електрон “  м.  Суми  разом  з  усім  майном,  що  знаходиться  на  балансі  ТТЦ  “  Електрон “  м.  Ромни ( далі – відповідно АТ,  ПКФ  та  ТТЦ ).  У  наказі  підсудний  послався  на  рішення  правління  ВАТ  №8  від  05.10.1999  року,  однак  в  цей  день  засідання  правління  фактично  не  проводилось,  а  питання  щодо  виділення  ТТЦ  взагалі  не  розглядалися.

    В  подальшому,  підсудний  склав  на  направив  на  адресу  Роменського  міського голови  листа за  №54  від  06.10.1999  року  про  те,  що  не  заперечує  проти  виходу  ТТЦ  зі  складу  ПКФ  і  перетворення  ТТЦ  в  самостійне  підприємство,  яке  наділяє  статутним  фондом  3,3  тис.  грн.  

    Будучи допитаним в  судовому  засіданні,  підсудний  свою  вину  не  визнав  та  пояснив,  що  діяв  на  підставі  рішень  правління  АТ.  Кримінальне  переслідування  вважає  наслідком  конфліктних  ситуацій  з  керівництвом  АТ  та  попереднім  керівництвом  ПКФ.  Всі  свої  дій,  як  вказав  підсудний,  від  узгоджував  з  АТ,  в  аналогічний  спосіб  було  проведено  виділення  інших  ТТЦ  по  регіону.  Вважає  докази  по  справі  сфальсифікованими.  

При  дослідженні  доказів  по  справі,  судом  з”ясовані  обставини,  що  тягнуть  за  собою необхідність повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування у зв”язку з допущеною неправильність  та  неповнотою.

Так,  під  час  судового  слідства  до  суду  надійшла  скарга АТ  на  постанову  старшого  слідчого прокуратури  Зарічного району  м.  Суми  Шелудякова С.В.  від  27.09.2010 року  про  закриття  матеріалів  у  кримінальній  справі  відносно  ОСОБА_2  за  ст.  365  ч.  3  КК  України,  скарга  мотивується  порушеннями вимог  КПК  України,  а  також  невідповідністю  висновків  фактичним  обставинам  справи.   Вважаючи  висновки  органа досудового  слідства  незаконними,  АТ  просить скасувати  постанову,  відновити  досудове  слідство  та  провести  його  у  повному  обсязі ( т. 4,  а.с. 214-215 ).    

В останнє засідання представник АТ не з”явився, про час розгляду справи  повідомлявся.

Прокурор проти задоволення  скарги  АТ  та  повернення  справи  на  додаткове  розслідування  заперечує,  вважає,  що постанова  слідчого  відповідає  вимогам   кримінального  процесуального  закону , а  в  матеріалах  справи є достатньо  доказів  для  її  розгляду  в  судовому  засіданні.    

Підсудний  та  його  захисник згодні  з  думкою  прокурора.

              Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що дану справу необхідно повернути для проведення додаткового розслідування у зв”язку з допущеною неправильність  та  неповнотою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства та в суді підлягають доказуванню :

1.   1)     подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2.   2)     винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3.   3)     обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом”якшують та обтяжують покарання;

4.   4)     характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат на лікування потерпілого від злочинного діяння.

Завданням  кримінального  судочинства  (  ст.  2  КПК  України )  є  охорона  прав  та законних  інтересів  фізичних  та  юридичних  осіб,  які  беруть  в  ньому  участь,  а  також  швидке  і  повне  розкриття  злочинів.  

У  відповідності  з  приписами  ст.  22  КПК  України,  орган  досудового  слідства  зобов”язаний  вжити  всіх  передбачених  законом  заходів  для  всебічного,  повного  та  об”єктивного  дослідження  обставин  справи.

Згідно ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Дана  кримінальна  справа  за  обвинуваченням   ОСОБА_2  за  ст.ст.  365  ч.  1,  366  ч.  1  КК  України,  що  надійшла  для  судового  розгляду  після  проведеного  додаткового  розслідування ( т.  4,  а.с.  81-84,  133 ).  Повертаючи  справу  прокурору,  суд  вказував  на  необхідність  перевірки  доводів  сторони  захисту.  Підсудний  та  його  захисник  звертали  увагу  на  те,  що  майно  будь-якого  підприємства  повинно відображатися  в  його  балансі,  органом  досудового  слідства  не  зібрано  доказів  того, що  нежиле  приміщення  по  бульвару  Жовтневої  революції,  2  в  м.  Ромни  перебувало  на  балансі  АТ,  ПКФ  або  ТТЦ.  

Підлягали  перевірці  і підстави  набуття  АТ права  власності  на  вищевказане  приміщення,  оскільки  відповідно  до  довідки  голови  правління  ВАТ “ Роменський  завод                “  Тракторозапчастина “ від  07.04.2008  року  грошові  кошти  від  ВАТ  протягом  1991-1993  років  не  надходили ( т. 4,  а.с.  22 ).  Підсудний  вважав  договір  купівлі-продажу  фіктивним.  

Окрім  того,  підсудний  наполягав  на  тому,  що  діяв  у  відповідності  з  рішеннями  правління  ВАТ,  зазначав,  що  в  аналогічний  спосіб  було  проведено  виділення  інших  ТТЦ  по  Сумському  регіону (  ТТЦ  міст  Шостка,  Конотоп,  Охтирка  Сумської  області  як  збиткових  підрозділів ).  Ці  обставини  органом  досудового  слідства  також не  перевірялися.

Таким чином, під час проведення додаткового розслідування необхідно було                 слідчо-оперативним  шляхом  перевірити  обставини  та  зібрати  докази  належності  АТ  нежилого  приміщення  по  бульвару  Жовтневої  революції,  2  в  м.  Ромни,  придбання  його  у  власність,  перебування  приміщення  на  балансі  ПКФ,  виділення  протягом  1997-1999  років  в  окремі  підприємства  ТТЦ  міст  Шостка,  Конотоп,  Охтирка  Сумської  області  як  збиткових, дійсного  обсягу  майна,  що  було  передано  ТТЦ  при його  виділенні.

    Однак,  п ри  проведенні  додаткового  розслідування  та  вже  в  період  перебування  справи   в  провадженні  суду  слідчим  неодноразово  виносилися  постанови  про  закриття  матеріалів  у  кримінальній  справі  відносно  ОСОБА_2  за  ст.  365  ч.  3  КК  України,  які  скасовувалися  за  скаргами  ВАТ  в  судовому  порядку ( справи  №№  4-662/10  та  4-1124/10  Зарічного  районного  суду  м.  Суми ).

    Остання  постанова слідчого  прокуратури  від  27.09.2010 року також  була  скасована  постановою  судді  Зарічного  районного  суду  м.  Суми  від  23.11.2010  року з  одночасним  прийняттям  рішення  про  направлення  кримінальної  справи  для  відновлення  досудового  слідства ( т.  4,  а.с.  194-198 ).  На  цю  постанову  судді  прокурор  приніс  апеляцію  та  ухвалою  колегії  суддів  судової  палати  у  кримінальних  справах  апеляційного  суду  Сумської  області  від  09.12.2010  року  постанова  судді  була  скасована ( т.  4,  а.с.              229-230 ).  

    В  своїй  ухвалі  колегія  суддів  вказала  на  те,  що під час  судового  розгляду  справи  законність  та  обгрунтованість постанови  слідчого  міг  перевіряти  та  піддавати  юридичній  оцінці  тільки  суд  1-ї  інстанції.  Тому  скарга  АТ  не  могла  розглядатися  окремо,  а  підлягала  приєднанню  до  розглядаємої  кримінальної  справи  та  дослідженню  викладених  у  ній  доводів  при  провадженні  судового  слідства.  Тільки  суд  1-ї  інстанції  ...  при  встановленні  підстав  для  пред”явлення  нового  обвинувачення  підсудного,  мав  право  приймати  відповідні  рішення  з  додержанням вимог ст.ст.  275-278  та  281  КПК  України.

    При  перевірці  викладених  у  скарзі  доводів  судом  встановлено  наступне.

    До  прийняття  органом  досудового  слідства  рішення  про  закриття  матеріалів  в  кримінальній  справі ( вперше – 29.04.2010  року,  т. 4, а.с.  108-111 ),  п ідсудний ОСОБА_2 органом  досудового  слідства  обвинувачувався  в  зловживанні  службовим  становищем,  службовому  підробленні,  а  також  перевищенні  службових  повноважень,  що  спричинили  тяжкі  наслідки,  тобто  в  скоєнні  злочинів,  передбачених  ст.ст.  365  ч.  3,  366 ч. 2  КК України.  Зокрема, ОСОБА_2 у  згаданому   листі на  адресу  Роменського  міського голови  підсудний  вказав,  що новоствореному  підприємству  передається  нежиле  приміщення ( магазин )  та на підставі  вищезазначених  рішення  та  наказу  нежиле  приміщення,  що  належало  АТ,  було  зареєстроване  на  праві  власності  за  новоствореним  КП  “  ТТЦ  “ Електрон “.

Як  зазначалось  в попередньому обвинуваченні,  внаслідок  перевищення  своїх  службових  обов”язків,  підсудний  здійснив  відчудження  закріпленого  за  ТТЦ  нежилого  приміщення  по  бульвару  Жовтневої  революції,  2  в  м.  Ромни  вартістю  178,2  тис.  грн.,  чим  завдав  власнику -  АТ  збитку  в  розмірах,  що  більше  ніж  у  250  разів  перевищує  неоподаткований  мінімум  доходів  громадян,  що  є  спричиненням  тяжких наслідків.  

Матеріали  справи  свідчать,  що  орган  досудового  слідства  вказану  судом  неповному  не  усунув.  

Суд  вважає,  що  при  неодноразовому  прийнятті  рішення  про  закриття  кримінальної  справи,  слідчим  не  були  виконані  всі  вимоги  КПК  України,  а  останнє з прийнятих  процесуальних  рішень  також  не  в  повному  обсязі  узгоджується  із  зібраними  по  справі  доказами.

Зокрема,  прийнявши 08.04.2010  року до  свого  провадження  кримінальну  справу,  слідчий  прокуратури  обмежився  лише  направленням  15.04.2010  року  до  АТ  запиту  про  надання    завірених  копій  первинних  господарсько-фінансових  документів ( т. 4,  а.с.                  106-107 ). Не  дочекавшись  жодної  відповіді,  не  вживши  всіх  передбачених  процесуальним  законом  заходів  для  всебічного,  повного  та  об”єктивного  дослідження  обставин  справи,  слідчий  29.04.2010 року  прийняв  рішення  про  закриття  матеріалів  в  кримінальній  справі  та  про  перекваліфікацію  дій   ОСОБА_2 ( т. 4,  а.с.  108-113 ).

Слід  зазначити,  що  в  кримінальній  справі  взагалі  відсутні  докази  того,  що  АТ  запит  слідчого  отримав,  однак  ухилився  від  надання  відповіді.

Окрім  того,  суд  вважає,  що  органом  досудового  слідства  була  дана  невірна  правова  оцінка  і  тим  доказам  про  походження, належність  та  вартість  майна,  що  перебувало  в  користуванні  ПКФ  та  ТТЦ ( в  т.ч.  і нежилого  приміщення  по  бульвару  Жовтневої  революції,  2  в  м. Ромни ),  які  вже  містилися  в  матеріалах  кримінальної                справи : листу  Роменського  БТІ,  договору,  акту  передачі, наказам  та рішенням  правління  АТ,  матеріалам  інвентаризаційної  справи,  свідоцтву  про  право  власності,  висновкам                        судово-економічної  експертизи  №2085  від  30.11.2007  року  ( т. 1, а.с.  36,  60-61, 88-92,                 97-99,  102,  112-162,  т.  4,  а.с.  141-143 ).  Між  тим,  вказані  докази  вказують  на  правові  підстави  первинної  реєстрації  вищевказаного  нежитлового  приміщення  у  1993  році  за  відокремленим  структурним  підрозділом  ПКФ – ТТЦ.  ПКФ,  в  свою  чергу,  являлася  дочірнім  підприємством  АТ.  

Органу  досудового  слідства  необхідно  було  звернути  увагу  і  на  підстави  перереєстрації  права  власності  вказаного  приміщення  у  2004  році  на  Колективне  підприємство  “  Техно-торговий  центр “ Електрон “.  Наявні  матеріали  свідчать  про  те,  що  така  перереєстрація  мала  місце саме  внаслідок  дій  підсудного,  за  які  він і притягувався  до  кримінальної  відповідальності.

Більше  того,  закриваючи  матеріали в  кримінальній  справі,  слідчий  фактично  робить  висновок,  що  нежиле  приміщення  по  бульвару  Жовтневої  революції,  2  в  м.  Ромни  взагалі  не  належало  АТ,  тобто  ставить  під  сумнів  право  власності  товариства  на  це  майно.  Орган  досудового  слідства  не  звертає  належної  уваги  та  не  спростовує  іншими  достатніми  та  беззаперечними  доказами  надані  АТ  документи  з  цього  приводу.

Таким  чином,  орган  досудового  слідства  не  усунув  протиріччя  в  показаннях  учасників  процесу,  всупереч  вимогам  ст.ст.  130  та  214  КПК  України,  належний  аналіз  всім  доказам  не  надав  та  прийняв  передчасне  рішення  про  закриття  матеріалів  в  справі.  

    У  відповідності  до  ст.  276  та  281  КПК  України,  коли  дані  судового  слідства  вказують,  що  підсудний  вчинив  ще  й  інший  злочин,  по  якому  обвинувачення  не  було  йому  пред»явлено  і  це  нове  обвинувачення  тісно  зв»язане  з  початковим  і  окремий  їх  розгляд  неможливий,  вся  справа  повертається  для  додаткового  розслідування.

Як  зазначалося  вище,  обвинувачення  підсудного   в  зловживанні  службовим  становищем,  службовому  підробленні,  а  також  перевищенні  службових  повноважень,  що  спричинили  тяжкі  наслідки : відчудженні  закріпленого  за  ТТЦ  нежилого  приміщення  по  бульвару  Жовтневої  революції,  2  в  м.  Ромни  вартістю  178,2  тис.  грн., а  також  іншого  майна  ТТЦ вартістю  47,2  тис.  грн..,  зі  спричиненням  тяжких наслідків,  тісно  пов»язане  з  початковим  обвинуваченням  і  їх  окремий  розгляд  неможливий,  оскільки  це  безпосередньо  впливає  на  визначення  розміру  збитків  від  злочинних  дій  та  кваліфікацію  дій  винного.

Окрім  того,  суд вважає  за  необхідне  звернути  увагу  органу  досудового  слідства  і   на  те,  що  в  обвинуваченні  ( в  нинішньому  його  вигляді ) йде  мова  про  скоєння  протиправних  дій  підсудним  протягом  1999  року,  зі  збігом  встановленого  КК  України  часу, особа,  що  притягується  до  відповідальності,  може  бути  звільненою  від  відбування  покарання.  Давність  виконання  обвинувального  вироку  суду  є  різною  в  залежності  від   виду,  тяжкості  покарання,  а  також категорії  злочину.

              Таким  чином,  шляхом проведення комплексу  слідчо-оперативних  міроприємств,  органу  досудового  слідства   належить усунути протиріччя в показаннях учасників процесу, остаточно  визначитися  з  формулюванням  обвинувачення підсудному, дати належну оцінку його запереченням проти обвинувачення,  з  наявністю  в  діях  підсудних  певних складів  злочинів,  як  таких.

    Підлягають  перевірці  обставини,  вказані  в  постанові  суду  про  повернення  справи  для  проведення  додаткового  розслідування  від  26  січня  2010  року.  Також,  прокурору  належить  перевірити  законність  закриття  слідчим  матеріалів  у  кримінальній  справі  відносно підсудного  за  ст.  364  ч. 2  КК  України ( т.  4,  а.с.  108-109 ).

    Під  час  проведення  додаткового  розслідування  належить  вирішити  і  окремі  клопотання  сторони  захисту  щодо  збирання  доказів  по  справі  ( т.  4,  а.с.  201-205 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  273, 281 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу за  обвинуваченням ОСОБА_2  в  скоєнні  злочинів,  передбачених  ст.ст.  365  ч. 1  та  366 ч. 1  КК України, повернути прокурору Зарічного   району  м. Суми для проведення додаткового розслідування.

              На постанову може бути подана апеляція до  Сумського  апеляційного  суду  протягом  7 діб з дня її винесення через Зарічний районний суд м. Суми.

СУДДЯ                                                                                                  В.Б.  БОЙКО