Справа № 0308/7152/12 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/549/21 Категорія: 39   Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Карпук А. К., Осіпука В. В.,

секретаря Савчук Т. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Інкомвклад» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року Кредитна спілка «Інкомвклад» звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 29.05.2007 між Кредитною спілкою «Інкомвклад» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2905/07-03, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 1300000 грн зі сплатою 18% річних.

Починаючи з березня 2009 року, позичальник взяті на себе зобов`язання не виконує, унаслідок чого у нього перед кредитною спілкою утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 1500479,27 грн.

12 квітня 2012 року між Кредитною спілкою «Інкомвклад`та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого сторони доповнили кредитний договір пунктом 6.12, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором до кредитного договору №2905/07-03 від 29.05.2007, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки на даний час зобов`язання за кредитним договором є простроченим, у добровільному порядку відповідач не бажає повертати суму боргу та сплачувати неустойку, то Кредитна спілка «Інкомвклад» просила стягнути на її користь із відповідача ОСОБА_1 неустойку за кредитним договором шляхом передачі у її власність нерухомого майна, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Інкомвклад» неустойку за кредитним договором шляхом передачі у власність Кредитній спілці «Інкомвклад» нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Інкомвклад» 3282 грн судового збору.

18 червня 2019 року особа, яка не брала участі в справі, – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові (т.1 а.с.41-47).

Зазначає, що сторонам було відомо про перебування спірного майна під іпотекою та наявність арештів державної виконавчої служби, а тому не було підстав для задоволення позову. Крім того АТ «УкрСиббанк», як іпотекодержателя спірного майна, не було залучено до участі у справі в якості сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу Кредитна спілка «Інкомвклад» просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги про перебування квартири в іпотеці АТ «УкрСиббанк» є надуманими, так як укладений 10.04.2008 між банком та ОСОБА_1 кредитний договір визнано недійсним рішенням Луцького міськрайонного суду від 07.03.2012 року, яке набрало законної сили і про яке апелянту було відомо. Отже, на час ухвалення оскаржуваного рішення іпотека припинилася.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року в даній справі закрито.

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено, ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 липня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», було задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В позові Кредитної спілки «Інкомвклад» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором шляхом передачі у власність нерухомого майна відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу Кредитної спілки «Інкомвклад» задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.145-149).

12 березня 2020 року до апеляційного суду надійшло клопотання Кредитної спілки «Інкомвклад» про закриття апеляційного провадження, яке мотивоване тим, що 23 вересня 2019 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу № 143, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором, укладеним між банком і ОСОБА_1 відступлено на користь нового кредитора. Враховуючи предмет та підстави позову, а також передачу усіх прав за кредитним договором іншій установі, вважає, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПАТ «УкрСиббанк» не вирішувалося, оскільки на час апеляційного розгляду банк уже не є кредитором (іпотекодержателем) відповідача. Також права банку не порушені, оскільки на примусовому виконанні в органах ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості.

16 березня 2020 року до апеляційного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про залучення його до участі у справі, як правонаступника особи, яка не брала участі в справі – Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16.03.2020 до участі у справі залучено правонаступника особи, яка не брала участі в справі Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (т.1 а.с.226).

Справа призначалася до розгляду неодноразово.

В дане судове засідання, призначене на 24 листопада 2021 року, сторони не з`явилися, будучи відповідно до ст.ст. 130, 131 ЦПК України належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач з березня 2009 року належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення на користь позивача неустойки за кредитним договором шляхом передання у власність належної відповідачу квартири.

Проте, до такого висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України (у редакції на дату ухвалення рішення) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні вимоги містяться у ч.1 ст.80 та ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України у чинній редакції, відповідно до яких достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2007 року між Кредитною спілкою «Інкомвклад» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2905/07-03, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 1300000 грн. зі сплатою 18% річних на строк до 30 липня 2007 року, а в разі невиконання чи неналежного виконання будь-якої з умов даного договору – до першої письмової вимоги кредитора. Також договором передбачено порядок та умови сплати пені, штрафу та збільшених процентів (а.с.4-5).

12 квітня 2012 року між цими ж сторонами укладено додатковий договір до цього кредитного договору, відповідно до якого сторони за взаємною згодою вирішили розстрочити виконання зобов`язання по сплаті заборгованості по кредитному договору в сумі 1500479,27 грн., погодили порядок суми та строки погашення цієї суми; погодили припинення нарахування відсотків по кредитному договору та доповнили кредитний договір пунктом 6.12, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором до кредитного договору №2905/07-03 від 29.05.2007, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Із зазначеним позовом Кредитна спілка «Інкомвклад» звернулася до суду засобами поштового зв`язку 28.04.2012. Підставою позову є стягнення неустойки шляхом передання у власність кредитної спілки нерухомого майна, визначеного додатковим договором. До позовної заяви приєднано лише копії кредитного договору та додаткового договору до нього (а.с.2-3, 4-5, 6).

Жодних інших належних, допустимих та достовірних доказів про наявність заборгованості у вигляді неустойки, її розмір, розрахунок такої заборгованості та співмірність розміру неустойки із вартістю квартири, яку позивач просить передати у рахунок стягнення цієї неустойки – позивачем не надано ні при зверненні з позовом до суду, ні до ухвалення оскарженого рішення.

Звернувшись із позовом через 16 днів після укладення 12.04.2012 року додаткового договору до кредитного договору, обґрунтовуючи позов небажанням відповідача у добровільному порядку повертати суму боргу, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення боргу та сплати неустойки шляхом передачі у власність нерухомого майна і відмови відповідача передати нерухоме майно на погашення заборгованості, чим не доведено факту ухилення відповідача від виконання розстрочених до 22.09.2012 року боргових зобов`язань.

Ураховуючи наведене, позов не підлягає до задоволення за безпідставністю.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення були порушені права банку, який не був залучений до розгляду справи.

При цьому суд бере до уваги надані банком докази про те, що спірна квартира перебувала в іпотеці АТ «Укрсиббанк» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним 10.04.2008 між банком та відповідачем ОСОБА_1 , запис про цю іпотеку було внесено у Державний реєстр іпотек 10.04.2008 та іпотечний договір не був визнаний недійсним (а.с.59-69).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.268 ч.5, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року скасувати.

В позові Кредитної спілки «Інкомвклад» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором шляхом передачі у власність нерухомого майна відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді :