КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8610/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну
скаргу заступника Генерального прокурора України на постанову Окружного
адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року у справі за позовом Заступника
Генерального прокурора України до Міністерства транспорту та зв’язку України, треті
особи: Міністерство юстиції, Інспекція головного державного реєстратора флоту, про
визнання частково незаконним та недійсним пункту 8 Положення про збір за реєстрацію
суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України, затвердженого
наказом Мінтрансзв'язку від 27 березня 1998 року № 93,
В С Т А Н О В И Л А :
Заступник генерального прокурора України звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і нечинним пункту 8 Положення про збір за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку від 27 березня 1998 року № 93. Позовні вимоги мотивовані тим, що в оскаржуваній частині наказ Мінтрансзв'язку суперечить статті 3 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», якою органам державної влади заборонено створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі, в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року у задоволені позову Заступника генерального прокурора України відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Заступник Генерального прокурора України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Мінтрансзв'язку від 27 березня 1998 року № 93 затверджено Положення про збір за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України.
Пунктом 8 Положення про збір за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України передбачено наявність у Інспекції Головного державного реєстратора флоту розрахункового рахунку «Кошти за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України», на якому акумулюються кошти, отримані від справляння збору за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі, і використання цих коштів Інспекцією відповідно до кошторису, затвердженого Мінтрансзв'язку.
Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що пункт 8 Положення про збір не приведено у відповідність зі статтею 3 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади", у зв'язку з чим 19 червня 2009 року Заступником Генерального прокурора України принесено протест № 08/1-79023 вих.№09 з вимогою скасувати зазначений пункт Положення.
Листом від 03 липня 2009 року № 7129/04/10-09 Мінтрансзв'язку відхилив згаданий протест, вважаючи його необґрунтованим, оскільки пункт 8 Положення про збір не суперечить законодавству.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний пункт Положення винесений у межах повноважень та на підставі діючого законодавства, так як Інспекція Головного державного реєстратора флоту є державним підприємством і не належить до кола органів державної влади.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне:
Відповідно до положень статті 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звернутися до суду з адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у виконавчому провадженні.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.(стаття 121 Конституції України).
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені громадянина у випадках, передбаченим законом. Підставою для представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан (що повинно бути підтверджено офіційними документами) або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.
Відповідно до п. 2 Постанови № 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
Таким чином, звертаючись до суду з адміністративним позовом, прокурор діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конститукції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений законом Конституцією та Законами України.
Міністерством транспорту і зв'язку України утворено Інспекцію Головного державного реєстратора флоту (далі - Інспекція), яка відповідно до Положення про Інспекцію Головного державного реєстратора флоту є органом державної реєстрації та належить до сфери управління Мінтрансзв'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069 затверджено Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України (далі Порядок)
Пунктом 5 Порядку передбачено, що державну реєстрацію суден в Україні здійснюють: морських суден - капітани морських портів, річкових суден та суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством - Інспекції Головного реєстратора флоту, риболовних суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством Держкомрибгосп, які є органами державної реєстрації.
Відповідно до пункту 9 Порядку за реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та будь - які подальші зміни зроблених у них записів, а також за видачу суднових документів справляються збори, порядок та розмір яких встановлюється Мінтранзв'язку за погодженням з Мінекономіки.
Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 27.03.1998 №93 затвердило Положення про збір за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України.(далі Положення)
Згідно пункту 8 Положення кошти Інспекції Головного державного реєстратора флоту отримані справлянням від збору акумулюються у національній валюті на її розрахунковому рахунку «Кошти за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України»і використовуються Інспекцією відповідно до кошторису, затвердженого Міністерством транспорту та зв'язку України.
Відповідно ст.3 Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади»(далі Закон із змінами та доповненнями від 11липня 2002 року №92-1У), органам Державної влади заборонено створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі, в будь-якій інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного Бюджету України.
Крім того, пунктом 5 ст. 4 Закону Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний термін з дати набрання законом чинності забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що йому відповідають.
Однака, усупереч вказаним нормам, Мінтрансзв'язку не приведено пункт 8 Положення, що передбачає наявність розрахункового рахунку, на якому акумулюються кошти, отримані від справляння збору за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України, у відповідність до вимог чинного законодавства.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати, а всі підзаконні нормативно-правові акти та локальні акти повинні відповідати вимогам законів.
Відповідно до порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069, Інспекція Головного державного реєстратора флоту здійснює загальне керівництво та контроль за реєстрацією суден в Україні.
При цьому державна реєстрація полягає у внесенні відомостей до Державного суднового реєстру України, що ведеться за встановленою формою, та отримання судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.
З аналізу вищевказаних вимог законодавства слід зробити висновок, що функції Інспекції Головного державного реєстратора флоту відносяться до спеціальних контрольних функцій державних органів.
Міністерством транспорту та зв'язку України, як головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі морського і річкового транспорту, було делеговано відповідні владні повноваження Інспекції щодо керівництва та контролю за реєстрацією суден в Україні.
Отже збір за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України є коштами, одержаними за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі. Розпорядником вказаних коштів є Міністерство транспорту та зв'язку України, яке затверджує кошторис їх використання.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції помилково виходив з того, що положення Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади»не можуть поширюватися на спірні відносини, так як відповідно до п. 1 Положення про Інспекцію остання є державним підприємством, заснованим на державній власності, яке належить до сфери управління Мінтрансзв'язку і здійснює функції держави при реєстрації суден.
Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 28 Кодексу торговельного мореплавства України за реєстрацію судна у Державному реєстрі або Судновій книзі України і будь-яких подальших змін раніше зроблених записів у них про зареєстроване судно стягується Встановлений збір, порядок стягнення та розмір якого встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Таким чином згідно чинного законодавства саме Міністерство транспорту та зв'язку України є уповноваженим державним органом, який встановлює порядок справляння та розмір збору за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України.
Оскаржуваним пунктом Положення Мінстрансзв'язку як центральним органом державної виконавчої влади було прийнято рішення про створення позабюджетного спеціального рахунку та використання коштів, одержаних за здійснення функцій держави на платній основі, в інший спосіб, ніж зарахування таких коштів до Державного Бюджету України, що суперечить Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади».
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню та слід в порядку п.2 ч.1 ст.162 КАС України визнати нечинним пункт 8 Положення про збір за реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку від 27 березня 1998 року № 93 зі змінами, внесеними наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 01.08.2005 року № 396.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Визнати нечинним пункту 8 Положення про збір за реєстрацію суден у Державному реєстрі України і Судовій книзі України, затвердженого наказом міністерства транспорту та зв’язку України від 27 березня 1998 року № 93 зі змінами, внесеними наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 01.08.2005 року № 396.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текс постанови виготовлений 24 січня 2011 р.