ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 10 грудня 2010 року           09:49           № 2а-15179/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н. В.  

за участю представників:

від позивача: Войновська Н.М. (довіреність від 20.11.2010 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність від 20.04.2010 р. № 2266/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватне підприємство "Льо Маж"

до  Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва

про визнання протиправними дій, визнання протиправправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 42/23-35912791/0351 від 22.09.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство „Льо Маж” з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 42/23-35912791/0351 від 22.09.2010 року щодо застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 3400,00 грн.

Дане рішення прийняте на підставі висновків відповідача, викладених в Акті перевірки від 08.09.2010 року (далі –Акт перевірки) щодо порушення положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі-Закон № 481/95-BP), а саме - у зв’язку з відсутністю у приміщенні магазину позивача наочної інформації, яка складається із графічного знаку про заборону куріння «Куріння заборонено».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перевірка є незаконною, оскільки позивач не був повідомлений про проведення перевірки за 10 днів, відповідач не повідомив про вид перевірки та під час здійснення перевірки 08.09.2010 р. порушив Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., зокрема - направлення № 1705 від 08.09.2010 р. не містить повного найменування суб’єкта господарювання та адресу, за якою проводитиметься перевірка та не містить виду проведеної перевірки.

Позивач в обґрунтування позовних вимог також зазначає, що до повноважень податкових органів не належить перевірка наявності табличок «Куріння заборонено», оскільки, на думку позивача, функції контролю та застосування санкцій покладені на орган ліцензування, а саме на Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України та його підрозділи.

До того ж, позивач вказує на те, що перевірка проведена за відсутності посадових осіб підприємства, а лише у присутності адміністратора магазина, а отже дії відповідача по проведенню перевірки є протиправними.

В сукупності зазначене, на думку позивача, є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, яким позивачу нараховано фінансові санкції за відсутність наочної інформації, яка складається із графічного знаку про заборону куріння „Куріння заборонено”.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в Акті перевірки від 08.09.2010 року та просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що перевірка проведена у відповідності до вимог Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а отже відсутні підстави для скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.10.2010 року відповідачу було запропоновано надати всі матеріали, які були прийняті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, а позивачу –надати додаткові докази в обґрунтування позовних умов, тобто сторонам створено рівні умови для доведення обґрунтованості позовних вимог з одного боку, та оскаржуваних рішень –з іншого боку. Цією ж ухвалою справу призначено до судового розгляду на 16.11.2010 року. В судове засідання відповідач не з’явився. Причин неявки не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.11.2010 року, який також був відкладений на 10.12.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.05.2008 року, номер запису 1 067 102 0000 012721, ідентифікаційний код юридичної особи 35912791.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач не здійснює виробництво, імпорт, експорт, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами.

Відповідно до статуту позивача та довідки з органів статистики АБ № 231349 від 15.02.2010 року, предметом його діяльності є, зокрема, роздрібна торгівля товарами для дома, що як вбачається з матеріалів справи, полягає у торгівлі посудом.

08.09.2010р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва з проведено перевірку Приватного підприємства „Льо Маж” з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевірка проводилась у магазині позивача за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 2 у присутності адміністратора магазину ОСОБА_3

Перевірку проведено на підставі направлення № 1705 від 08.09.2010р., відповідно до якого працівникам ДПІ доручалось з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій провести контроль, спостереження з питань дотримання ПП „Льо Маж”, зокрема, вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За результатами перевірки було складено Акт № 0351/26/53/23-35912791 від 08.09.2010р., яким встановлено порушення позивачем ст. 152 Закону № 481/95-BP, а саме - позивач не забезпечив у приміщенні магазину розміщення наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту змісту: "Куріння заборонено!".

На підставі вищезгаданого акту перевірки відповідачем ухвалено оскаржуване рішення від 22.09.2010 року № 42/23-35912791/0351 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 3 400 грн. на підставі абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP за порушення ст. 152 Закону № 481/95-BP.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В контексті доводів позивача щодо відсутності у податкових органів повноважень здійснювати перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері спірних відносин та застосовування штрафних санкцій за відсутність наочної інформації про заборону куріння, суд зазначає наступне.

Відносини з питань виробництва та обігу тютюнових виробів, а також з питань запобігання поширенню та вживанню тютюнових виробів регулюються низкою законів та підзаконних актів.

Так, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-BP) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Цей закон містить положення (п. 5 ч. 3 ст. 152) відповідно до яких забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Статтею 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, - 3400 гривень.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 2.06.2003 р. № 790, встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таким чином, законодавством визначено низку державних органів, функції контролю яких за дотриманням вимог цього закону у сфері виробництва та обігу зокрема тютюнових, розмежовані між ними в залежності від визначеної законами компетенції цих органів.

У взаємозв’язку з вищенаведеним та  метою надання правової оцінки доводам позивача щодо відсутності у позивача визначеної законом компетенції у спірних правовідносинах, суд також зазначає наступне.

Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»(стаття 13) також передбачено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Статтею 13 (далі –Закон № 2899-IV) цього Закону передбачені спеціальні правила щодо обмеження куріння у закладах громадського харчування та готелях.

Цей Закон в свою чергу визначає основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.

Таким чином, за предметом регулювання цей закон є спеціальним щодо правовідносин з питань встановлення обмежень на споживання тютюнових виробів, здійснення заходів щодо попередження, обмеження куріння та взаємопов’язаних з цим заходів щодо охорони здоров’я громадян, а також контролю за дотриманням законодавства з цих питань.

Статтею 19 цього закону встановлено, що державний контроль за дотриманням положень цього Закону здійснюють відповідні спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 20 цього Закону визначено, що особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

Часиною другою цієї статті встановлено спеціальне правило щодо невідведення місць для куріння в закладах громадського харчування та готельного відпочинку.

Зокрема, за порушення норм цього Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі, зокрема: невідведення на підприємствах (організаціях) громадського харчування для осіб, які не курять, не менше ніж половини площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію, із застосуванням штрафу від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень; невідведення у готелях та в інших місцях тимчасового розміщення громадян для осіб, які не курять, не менше ніж 50 відсотків номерів цих готелів та (або) місць розміщення - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Цим органом, відповідно до Указу Президента України від 18.03.2003 року № 225/2003 є Держспоживстандарт України.

Отже, спеціальні повноваження щодо проведення перевірок та застосування санкцій з питань невідведення в закладах громадського харчування та готелях місць для осіб, які не курять, належить до компетенції органів Держспоживстандарту України.

Зазначеним законом не передбачено відповідальності на невідведення місць для куріння на інших підприємствах, організаціях та установах, а також за нерозміщення наочної інформації про заборону куріння.

В той же час, Указом Президента України від 11.07.2001 року № 510/2001 "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом, зокрема, тютюнових виробів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі –Закон № 509-XII), до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Згідно із абзацом 1 та 6 пункту 1 статті 8 Закону № 509-XII на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг, зокрема, тютюнових виробів.

В контексті вищенаведеного, суд також зазначає, що згідно з ч. 7 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби надано право проводити перевірки дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

При цьому, відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. № 778, податкові органи мають право проводити перевірки дотримання законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у межах повноважень, визначених Законом № 481.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та враховуючи те, що до актів законодавства про виробництво та обіг, зокрема, тютюнових виробів, належить Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд приходить до висновку, що в розумінні зазначеного закону під «іншими органами»розуміються органи державної податкової служби.

Виходячи з цього, компетенція податкових органів відповідно до розподілу функцій у системі податкових органів (статті 8 –10 Закону № 509-XII) поширюється не тільки на випадки контролю за ліцензованою діяльністю, а також на інші випадки контролю, які не підпадають під юрисдикцію органів ліцензування або інших державних органів, в даному випадку –до юрисдикції податкових органів належить контроль та застосування санкцій за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону.

За таких обставин проведення відповідачем перевірки дотримання вимог зазначеного Закону в частині перевірки наявності наочної інформації у місцях де куріння заборонено є правомірним, а доводи позивача щодо протилежного є помилковими.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, зокрема, про те, що відповідач завчасно (за 10 днів) до початку проведення перевірки та щодо відсутності в направленні на перевірку виду перевірки, суд зазначає наступне.

Виходячи з положень частини 7 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" у взаємозв’язку з приписами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»перевірки дотримання вимог цього закону за своїм статусом є позаплановими і проводяться з урахуванням положень статті 112 Закону 509-XII, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок.

При організації перевірок, які проводяться на виконання Закону № 481/95-BP, не передбачається попереднє інформування об’єкту перевірки про проведення такої перевірки, оскільки б в іншому випадку таке попередження суперечило суті і призначенню таких перевірок, якими передбачається здійснення контролю за дотриманням закону на певний час та певну дату.

Крім того, за змістом цього Закону філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, в даному випадку магазин, є самостійними об’єктами перевірки щодо дотримання вимог Закону № 481/95-BP, а отже перевірка магазину не суперечить вимогам цього закону, у зв’язку з чим доводи позивача щодо протилежного є помилковими.

Що стосується доводів позивача стосовно ненадання наказу на проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 112 Закону України № 509-XII Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: (1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; (2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною, як і окремі несуттєві недоліки заповнення акту перевірки. В даному випадку перевіряючі були допущені до проведення перевірки та ними було надано направлення на проведення перевірки, що підтвердження наявністю цього направлення у складі матеріалів позовної заяви. Крім того, позивачу було також надано копію акту перевірки, що також підтверджується її наданням до матеріалів позовної заяви. При цьому, дослідивши направлення на перевірку, суд не знаходить підстав вважати його таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що перевірка була проведена відповідачем з дотриманням законодавства, в межах повноважень податкового органу, а отже позов, в частині визнання дій посадових осіб відповідача щодо проведення спірної перевірки, задоволенню не підлягає.

Проте, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем вчинення позивачем правопорушення, про яке йдеться в акті перевірки, а отже і про відсутність правових підстав для накладення на нього штрафних санкцій.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, виходячи з положень Закону № 481/95-BP, табличка «Куріння заборонено!»розміщується зокрема у певних місяцях на підприємстві де куріння заборонено, що, у разі неможливості виділення таких місць, не виключає її розміщення на вході до приміщення підприємства, організації, установи.

В даному випадку, як зазначає позивач, з огляду на те, що відсутні технічні можливості виділення місць для куріння в магазині, заборона на куріння поширюється на все приміщення магазину у зв’язку з чим інформація про заборону куріння розміщена не всередині приміщення магазину, а перед входом до приміщення магазину, що не порушує вимог Закону № 481/95-BP та відповідає призначенню цього закону щодо максимального обмеження вживання тютюну.

Відповідачем дані обставини не спростовані під час розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Акт перевірки не містить достатньої інформації щодо порушення позивачем по справі норм Закону N 481/95-ВР, оскільки в ньому не було у належному вигляді відображено усі обставини, які мають відношення до факту порушення, що є предметом спору та не наведені докази (свідки), які б дане порушення підтверджували. Зокрема, з акту вбачається, що відповідачем не досліджувалось питання наявності таблички про заборону куріння перед входом в приміщення магазину. Акт перевірки не містить опису приміщення та його входу.

В той же час, позивачем на підтвердження наведених позивачем обставин, останнім надано копію фіскального чеку від 03.03.2010 року (оригінал дослідження під час судового розгляду), яким підтверджується придбання табличок «забороняється курити», що, в сукупності з іншими обставинами та доказами, підтверджує доводи позивача щодо придбання та розміщення наочної інформації про заборону куріння, а з іншого боку –свідчить, що рішення відповідача прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Недотримання вимог щодо обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України є однією з підстав для визнання рішення суб’єкта владних повноважень протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, а отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині скасування оскаржуваного рішення з моменту прийняття. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав. Позивач на відшкодуванні судових витрат не наполягав.

          Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства „Льо Маж” задовольнити частково.

Скасувати з моменту прийняття Рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про застосування фінансових санкцій від 22 вересня 2010 року № 42/23-35912791/0351.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

          Суддя                                                                                                О.А. Кармазін

          Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2010 року.