ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09 грудня 2010 року           10:58           № 2а-16496/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді   Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н. В.  

за участю представників сторін:

від позивача: Мясникова А.С. (довіреність від 01.10.2010 р.)

від відповідача: Гончарова Ю.С. (довіреність від 13.10.2010 р. № 6314/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватне підприємство "Топаз-96"

до  Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 13.10.2010 р. № 00119/2305,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Топаз-96»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 13.10.2010 р. № 0011912305 на суму 10 372,86 гривень, яке ухвалено на підставі акту перевірки кафе від 30.09.2010 р., яким встановлено порушення позивачем п. 3, п. 9 та п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та застосовано санкції на підставі п. 2 п. 4 ст. 17, статей 20, 21 цього закону.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, відповідач протиправно не повідомив позивача про проведення перевірки за 10 днів до її початку, перевірка кафе проведена без участі директора підприємства за участю лише менеджера кафе, законодавством не передбачено право податкового органу здійснювати перевірку первинних документів,

Крім того, щодо суті виявлених податковим органом порушень положень п. 12 ст. 3, яким передбачено ведення обліку товарних запасів, та ст.6 зазначеного Закону, позивач зазначає, що висновки відповідача про відсутність прибуткових документів на товар спростовуються висновками в акті перевірки, де відповідач сам зазначив про наявність накладних на товар та оприбуткування товару у дебетовій частині рахунку 28.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про дотримання встановлених правил і процедур проведення перевірок, а також наполягаючи на тому, що вчинення позивачем декількох порушень вищезгаданого закону зафіксовано в акті перевірки, зокрема, щодо незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків, а також щодо використання РРО не облікованого за місцем використання.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням додаткових пояснень та заперечень сторін, наданих під час розгляду справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Топаз-96»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.12.1996 року. Ідентифікаційний код позивача –24587665. Місцезнаходження позивача –м. Київ, вул. Велика Васильківська 111/113. За цією ж адресою знаходиться кафе, де проводилась перевірка.

Відповідно до довідки від 16.06.2010 року № 477/29-113 ПП «Топаз-96»з 23.02.2001 року зареєстроване як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

З метою проведення планової перевірки позивача з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ДПА у м. Києві видано направлення на проведення перевірки № 1573 від 27.09.2010 року.

За результатами проведення перевірки позивача, ДПА у м. Києві складено Акт перевірки від 30.09.2010 року.

Зі змісту Акту перевірки вбачається (п. 2.2.5.), що позивачу видано свідоцтво про право сплати єдиного податку юридичною особою № 2659003106 від 01.04.2010 року, видане відповідачем про застосування спрощеної системи оподаткування у 2010 році. При цьому, як встановлено під час розгляду справи, позивач здійснював, крім іншого, купівлю і реалізацію підакцизних товарів –горілчаних виробів.

Зі змісту Акту вбачається, що перевірка проводилась у присутності заступника директора ПП «Топаз-96».

Перевіркою встановлено, що: (1) при дослідженні дебетової частини рахунку 28 встановлено, що при надходженні товарів на суму 4 676,43 прибуткових документів не складено (2) підприємством також не забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків, а саме: № 38 та № 60; (3) підприємством не забезпечено ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО. Крім того, (4) підприємством застосовується РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, проте на облік в органах ДПС за місцем використання не взятий.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ухвалено оскаржуване рішення № 001191/2305 від 13.10.2010 року, яким на підставі вищезгаданого Акту перевірки встановлено порушення п. 3, п. 9, п. 12 ст. 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі –Закон № 265/95-ВР) та на підставі п. 2, п. 4 ст. 17, статей 20, 21 цього закону застосовано фінансові санкції у загальному розмірі 10 372,86 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Зокрема, щодо доводів позивача про неповідомлення його про перевірку за десять днів до початку її проведення, щодо незаконності проведення перевірки в цілому, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за застосуванням РРО здійснюється податковими органами у вигляді планових і позапланових перевірок згідно із законодавством України.

У питаннях застосування РРО і контролю за їх застосуванням цей закон є спеціальним та має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами в контексті регулювання спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 16 зазначеного Закону планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше і одного разу за наслідками звітного календарного року, не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

У взаємозв’язку з наведеним, суд зазначає, що права, функції податкових органів щодо проведення перевірок, а також порядок здійснення перевірок, регулюються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (далі –Закон № 509-XII).

Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закон України № 509-XII органам державної податкової служби надано право здійснювати у т.ч. контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Отже, при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону № 265/95, який застосовується в даному випадку з урахуванням положень статей 9 –11 (щодо функцій та повноважень податкових органів) та ст. 112 Закону 509-XII, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до ст. 112 Закону України № 509-XII посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, зокрема, за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

При цьому і планові, і позапланові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону № 509-XII вважаються позаплановими про що прямо зазначено в ч. 7 ст. 111 Закону № 509-XII.

Виходячи з наведених положень Закону №  509-XII у взаємозв’язку з положеннями Закону України «Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при організації перевірок, які проводяться на виконання Закону № 265/95-ВР, не передбачається попереднє інформування об’єкту перевірки про проведення такої перевірки, оскільки б в іншому випадку таке попередження суперечило суті і призначенню таких перевірок, якими передбачається здійснення контролю за дотриманням закону на певний час та певну дату.

Ненадання вищенаведених документів є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, однак їх ненадання, як і окремі несуттєві процедурні недоліки, не є підставою для визнання перевірки та прийнятого на його підставі рішення протиправними.

В даному випадку, приступаючи та проводячи перевірку, працівники ДПС діяли на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством, у тому числі, визначених ст. 16 Закону № 265/95-ВР.

При цьому, працівники ДПС були допущені до проведення перевірки та надали направлення на проведення перевірки № 1573 від 27.09.2010 р., в якому зазначено посадові особи, мета перевірки, визначені особи, які уповноважені на проведення перевірки, а також період проведення перевірки позивача та інші необхідні реквізити.

Відтак, підстав для визнання перевірки (процедури її проведення) протиправною, у т.ч.  з тих підстав, що позивачу не було надано направлення на перевірку за 10-ть днів до початку її проведення, та визнання на цій підстав протиправним оскаржуваного рішення, - не має.

Що стосується суті встановлених податковим органом порушень, суд зазначає наступне.

Одним з порушень в акті перевірки визначено те, що при дослідженні дебетової частини рахунку 28 встановлено, що при надходженні товарів на суму 4 676,43 прибуткових документів не складено, чим порушено п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 р. за № 168/704 (далі -«Положення-88»). Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні накладні дійсно були надані, були підписані, але на них була відсутня печатка підприємства. В Акті перевірки також зазначено, що накладні на товар є в наявності та додаються до Акту перевірки.

У зв’язку з цим та на підставі статей 20, 21 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано фінансову санкцію у подвійному розмірі вартості не оприбуткованих на думку відповідача товарів.

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з того, що пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами.

Під час розгляду справи встановлено, що під час перевірки відповідачу позивачем було надано видаткову накладну від 19.07.2010 р. № ЮК000000268, відповідно до якої приватним підприємством «Юлана»на адресу позивачу здійснено відпуск алкогольної продукції на суму 792,79 грн. з ПДВ. Крім того, відповідно до видаткової накладної від 21.07.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Саоста-Куб»на адресу позивача здійснено поставку продуктів харчування на суму 3 883,64 грн. з ПДВ.

Як вбачається із змісту зазначених накладних, вони містять необхідні реквізити та інформацію, визначену ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на них наявний штамп позивача з інформацією про підприємство, вони підписані постачальником та позивачем, що в сукупності дозволяє ідентифікувати ці накладні, як первинні документи, якими зафіксовано факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 цього Закону, інформація, що міститься у таких прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Як підтверджується відповідачем в Акті перевірки операції з придбання відображені в бухгалтерському обліку на підтвердження факту придбання яких позивачем під час перевірки надав видаткові накладні контрагентів позивача.

При цьому, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем під час розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, під час перевірки відповідачу були також надані прибуткові накладні на товар, які залучені до матеріалів справи (№ 29 від 19.07.2010 р. та № 35 від 21.07.2010 р.). Однак, вони не були прийняті податковим органом у зв’язку з відсутністю печатки позивача на накладних.

Однак, відповідно до п. 2.5. вищезгаданого Положення № 88, норми про наявність печатки мають рекомендаційний, а не обов’язків характер.

Зокрема, цією нормою передбачено, що первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, відповідач безпідставно не врахував видаткові та приходні накладні під час перевірки на підтвердження оприбуткування товару.

Виходячи з наведеного, судом під час розгляду справи не встановлено порушення позивачем положень пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а відтак у відповідача не було правових підстав застосовувати до позивача фінансові санкції у розмірі 9352,86 грн., передбачені статтями 20, 21 зазначеного Закону, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в цій частині є протиправним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд окремо зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач вказав дві правові підстави для застосування фінансових санкцій до позивача, а саме статті 20 та 21 вищезазначеного закону, які мають свою власну окрему сферу застосування до різного роду правопорушень, а отже, оскаржуване рішення фактично не містить конкретної норми закону, яка порушена та є підставою для застосування санкцій, а отже є протиправним, оскільки не містить норми закону на підставі якої застосовано санкції.

Щодо інших порушень, встановлених в Акті перевірки, позивач по суті їх не заперечував, зазначивши, що перевірка є протиправною з підстав порушення процедури та порядку її проведення, а отже, на його думку оскаржуване рішення в цілому є протиправним. Під час розгляду справи позивач не спростував вчинення наведених порушень належними доказами, факт вчинення зазначених правопорушень підтверджується матеріалами справи та Акту перевірки, а відтак суд не знаходить підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 1020 грн. (340 грн. за кожне порушення).

Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав, а саме про визнання нечинним оскаржуваного рішення, суд зазначає, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. При цьому, вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом (визнання нечинним) з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Тому, з метою належного і повного захисту прав позивача, суд, керуючись положенням статті 11 КАС України, вважає за необхідне застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме, виходячи з обставин справи та вищенаведених висновків суду, - визнати оскаржуване рішення протиправним в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 9352,86 грн. (подвійна вартість не оприбуткованих на думку відповідача товарів).

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 13 жовтня 2010 року № 00119/2305 в частині застосування до приватного підприємства «Топаз-96»(ідентифікаційний код 24587655; 03150, Київ, Велика Васильківська, 111/113) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9352,86 грн. визнати протиправним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                                О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2010 р.