ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року № 2а-6051/10/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області подало позов про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 682 грн. 86 коп.
Відповідач у встановлений судом строк заперечення на адміністративний позов не подав.
На підставі частини 4 статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд прийшов до такого висновку.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., (далі – Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).
Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідач, як фізична особа – підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 28.12.2005р. та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно статті 1 Закону № 1058-IV мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об’єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 2 статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р. № 1646-VI та “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010р. № 2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн., то розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%).
За результатами проведеної посадовою особою управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області перевірки нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, складено акт в якому встановлено несплату відповідачем у повному обсязі страхових внесків, заборгованість складає 682 грн. 86 коп.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості позивачем на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV сформована вимога № Ф-12 від 21.10.2010р. про сплату боргу, яка отримана відповідачем 28.10.2010р., проте на час розгляду справи в суді не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.
Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За вказаних обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 162, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи – підприємця фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 21366449) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 86 коп.
Постанова підлягає до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 1832, 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.О. Гаврилюк