Справа № 2—56\2011
Р І Ш Е Н Н Я
І менем України
27 січня 2011 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І
при секретарі Подолян Л
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання сумісної власності,встановлення факту проживання однією сім”єю чоловіка та жінки без шлюбу та про розподіл спільного майна
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із позовом,в якому вказав,що з 1993 по 1999р він перебував у шлюбі із ОСОБА_3.З 1996р вони не проживали разом.З 1994р він заробив та ввів на територію України із-за кордону 32240 долларів СШАюІз 1993р він був співвласником та генеральним директором Українсько-Швейцарського спільного підприємства “Адмерка Марконімекс Лтд”,де отримував понад 5000 доллірав США на місяць.
20.04.1997р він познайомився із ОСОБА_2 коли вона прийшла найматись до нього на роботу.Через 8 місяців 23.12.1997р вони із відповідачкою вирішили проживати разом в орендованій ним квартирі в АДРЕСА_1,тобто фактично створили сім”ю.З того часу вони проживали разом,вели спільне господарство,мали сімейний бюджет та підтримували подружні стосунки.
23.10.1998р вони із відповідачкою за його кошти придбали земельну дулінку в АДРЕСА_3,поскілдьки він був одружений,то договір купівлі-продажу оформили на відповідачку і 20.01.1999р відповідачка отримала Державний акт на право власності на землю.Вказана земельна ділянка була придбана на його кошти,поскільки він на той час мав значні доходи,а відповідачка працювала секретарем,не маючи відповідного доходу.
10.03.1999р він уклав угоду з будівельною фірмою ТОВ “Інтербуд” про розробку та затвердження земельно-кадастрової та проектно-кошторисної документації на будівництво жилого котеджу по АДРЕСА_3.10.09.2001р він уклав ще один договір з ТОВ “Інтербуд”для зведення зазначеного будинку.Загальна вартість будівництва склала 1 566 368,40 гр.На даний час вартість будинку складає 2000000 гр.
15.05.2001р вони разом із відповідачкою придбали квартиру в м.Ялта на ім”я позивача.15.10.2005р квартира в м.Ялта була продана за 33000долларів США і дані кошти вони зберігали в будинку по АДРЕСА_3.3000долларів США він використав на власні потреби,а 30000 долларів США відповідачка привласнила.
За час перебування в цивільному шлюбі із відповідачкою він уповноважив матір відповідачки ОСОБА_2 бути його представником та розпоряджатись його коштами.З 01.12.2002р по 31.12.2003р він перераховував кошти з рахунку Ялтинської філії АКБ”Укрсоцбанку” для утримання матері відповідачки.В травні 2001р відповідачка вирішила взяти в довгострокову оренду земельну ділянку в смт.Гостомель для будівництва готельного комплексу,тому у 2007р адреса будинку була змінена із АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4.
05.10.2004р ним-позивачем- у інтернет магазині була придбана побутова техніка:моноблок з ДВД,телевізор,2 холодимльники,витяжка,пилесос,пральна машина,чайник сканер,музичний центр,кухонний комбайн на загальну суму 24 275гр.
В 2005р між ним та відповідачкою відносини погіршились,вони перестали підтримувати сімейні відносини,але продовжували проживати у АДРЕСА_4.
12.04.2007р він поїхав у службове відрядження до іншого міста,а коли повернувся 04.05.2007р ,то не зміг потрапити до двору та будинку,поскільки замки були замінені.Він змушений був звернутись до ОСОБА_4До цього часу між ним та відповідачкою не досягнуто згоди про розподіл майна.
З 23.12.1997р по 31.12.2003р та за час перебування з відповідачкою у цивільному шлюбі вони придбали земельну ділянку пл.0,0600га по АДРЕСА_3 в смт.Гостомель вартістю 300000гр,триповерховий будинок загальною площею 420 кв.м по АДРЕСА_4 вартістю 2000000гр,автомобіль Хюндай Тібурон вартістю 75000гр,кошти 150000 гр від продажу АДРЕСА_5 .
Просить позивач визнати його співвласником спільного майна та виділити йому у власність 1\2 частину цього майна,яке вони придбали з 23.12.1997р по 31.12.2003р за спільні кошти земельну ділянку пл. 0,06 га та будинок по АДРЕСА_4.Встановити факт проживання однією сім”єю чоловіка та жінки без шлюбу.Визнати за ним право власності на майно придбане в період з 23.12.1997р по 01.02.2006р,розділити дане майно та визнати за ним право власності на 1\2 частину триповерхового будинку загальною площею 420 кв.м по АДРЕСА_4,1\2 частину земельної ділянки пл.0,0600га по АДРЕСА_3 в смт.Гостомель.Виділити йому у власність побутову техніку на загальну суму 24 275гр.Визнати за ним право на компенсацію 1\2 частини вартості проданої АДРЕСА_5 на сумму 75000гр.Визнати за ним право на компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля Хюндай Тібурон в розмірі 37500гр.Відповідачці залишити у власності 1\2 частину триповерхового будинку загальною площею 420 кв.м по АДРЕСА_4,1\2 частину земельної ділянки пл.0,0600га по АДРЕСА_3 в смт.Гостомель,автомобіль Хюндай Тібурон.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі,просили у позові відмовити,поскільки відповідачка не проживала однією сім”єю із позивачем,не вела із ним спільного господарства.Земельну ділянку відповідачка придбала за власні кошти.За власні кошти та за допомоги свого батька збудувала спірний будинок.Відповідачка мала власний бізнес та значні доходи.В сіпному будинку відповідачка не проживала та не проживає,поскільки будинок не добудований та не придатний до проживання.Вона постійно проживала та проживає із своєю матір”ю в м.Києві.Побутову техніку їй допомагав копувати її батько,але такої техніки як вказує позивач у неї немає.Крім того,відповідачка та її представник просять застосувати строки позовної давності,поскільки позивач пропустив дані строки і не надав доказів поважності причин їх пропуску.
Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,покази свідків,дослідивши матеріали справи,оглянувши матеріали цивільної справи №2-106\2008р за позовом ОСОБА_1 до АДРЕСА_2 про визнання права власності на майно,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено,що позивач по справі з 1993р по 1999р перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 22.12.1999р даний шлюб було розірвано,що стверджується копією паспорта позивача (а.с.201).
Також,в судовому засіданні встановлено,що згідно договору купівлі-продажу від 23.10.1998р відповідачка ОСОБА_2 купила земельну ділянку пл.0,0600га ,яка розташована на території Гостомельської селищної ради ст Ясна поляна”,що стверджується копією договору купівлі-продажу (а.с.138).
20.01.1999р відповідачка отримала Державний акт на право власності на землю пл.0,0600 га яка розташована на території Гостомельської селищної ради,ст “Ясна поляна” із цільовим призначенням землі для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 в смт.Гостомель,даний Державний акт був виданий на підставі договору кіпівлі-продажу від 23.10.1998р.В послідуючому відповідачка в 2006р отримала інший Державний акт на право власності на землю пл. 0,0608га по АДРЕСА_4 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд,даний державний акт був отриманий на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.1998р та рішення Гостомельської селищної ради №85 від 14.04.2000р. Наведені обставини справи стверджуються в судовому засіданні копіями Державних актів та витягом із реєстру(а.с.129-134).
Також,в судовому засіданні було встановлено,що за ОСОБА_2 значиться зареєстрованим незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_4 в смт.Гостомель на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯБ № 797397 від 24.05.2006р,що стверджується довідкою БТІ(а.с.135).
Позивач просить визнати його співвласником майна,придбаного ним та відповідачкою в період з 23.12.1997р по 31.12.2003р а саме співвласником вказаного житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_4,вказуючи,що дане майно є спільною власністю поскільки було придбано за його та відповідачки спільні кошти.
Дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 112 ЦК України (в редакції 1963р) Майно може належати на праву спільної власності обом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям,або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим громадським організаціям,або двом чи кільком громадянам”.
Відповідно до п 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991р “Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” із змінами та доповненнями постановами №13 від 25.12.1992р та № 15 від 25.05.1998р “Відповідно до ст. 12 Закону України “Про власність” у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки,збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах,наприклад за договором купівлі-продажу,міни,дарування,за правом спадщини.Оскільки згідно зі ст. 17 і 14 Закону України “Про власність”земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських споруд надається громадянину у приватну власність,участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок крім випадків,коли це передбачено законом.Згідно зі ст.16 і 17 Закону України “Про власність” таке право,зокрема виникає,коли будівництво велось подружжям в період шлюбу-в зв”язку з цим будинок є їх спільною сумісною власністю,або велось за рахунок спільної праці членів сім”ї-жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю,якщо інше не буде встановлено письмовою угодою між ними.Інші особи,які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності,яка відповідає законодавству,вправі вимагати не визнання права власності на будинок,а відшкодування своїх затрат на будівництво,якщо допомогу забудованику вони надавали не безоплатно”.
В судовому засіданні було встановлено,що позивач до грудня 1999р перебував у зареєстрованому шлюбі із іншою особою.Спірна земельна ділянка відповідачкою була придбана згідно договору купівлі-продажу в 1998р і є її особистою власністю.Доказів того,що вказана земельна ділянка була придбана позивачем за його кошти і є його власністю суду не було надано.
На земельній ділянці,яка по праву власності належить відповідачці,відповідачкою було збудовано житловий будинок,будівництво якого на даний час незавершене.Позивачем не було надано суду відповідних доказів того,що між ним та відповідачкою існувала письмова угода про створення спільної власності відповідно до Закону України “Про власність “та норм цивільного кодексу України в редакції 1963р,на які посилається позивач у своїй позовній заяві як на підставу заявлених ним позовних вимог,а також не було надано доказів і того,що у вказаний період часу позивач був членом сім”ї відповідачки.На час будівництва будинку та дії Закону України “Про власність “та норм цивільного кодексу України в редакції 1963р позивач та відповідачка по справі не перебували у зареєстрованому шлюбі.Тому посилання позивача на ті обставини,що спірний недобудований житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю його та відповідачки і що він-позивач – має право в зв”язку з цим на 1\2 частину вказаного майна,суд вважає надуманним,безпідставним та таким,що не підлягає до задоволення.
Крім того,позивач просить встановити факт проживання однією сім”єю чоловіка та жінки без шлюбу.Визнати за ним право власності на майно придбане в період з 23.12.1997р по 01.02.2006р,розділити дане майно та визнати за ним право власності на 1\2 частину триповерхового будинку загальною площею 420 кв.м по АДРЕСА_4,1\2 частину земельної ділянки пл.0,0600га по АДРЕСА_3 в смт.Гостомель.
Дані позовні вимоги суд вважає безпідставними та такими,що не підлягають до задоволення виходячи із наступного:
Відповідно до ст. 74 СК України”Якщо жінка та чоловік проживають однією сім”єю,але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі,майно,набуте ними за час спільного проживаня,належить їм на праві спільної сумісної власності,якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.”
В судовому засіданні було встановлено,що відповідачка прописана,проживала та проживає в АДРЕСА_5 разом із своєю матір”ю.Будь-які інші особи за вказаною адресою не проживали та не проживають.Наведені обставини справи стверджуються в судовому засіданні довідками(а.с.136,137,139,140),актом (.а.с.92)показами свідків в судовому засіданні ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10.
Дійсно в судовому засіданні було встановлено,що позивач та відповідачка були знайомі,мали між собою певні відносини,що не заперечує сама відповідачка по справі та даний факт підтверджується показами свідків допитаними у судовому засіданні та фотознімками наданими позивачем (а.с 51-53,56).Але доказів того,що позивач та відповідачка у вказаний у позовній заяві період проживали однією сім”єю,вели спільне господарство та підтримували подружні стосунки суду не було надано.В судовому засіданні були допитані свідки зі сторони позивача ОСОБА_11, ,ОСОБА_12,ОСОБА_13,ОСОБА_14,ОСОБА_15,ОСОБА_16,які в судовому засіданні підтвердили лише той факт,що позивач із відповідачкою були знайомі,проводили певний час спільно на відпочинках,мали певні стосунки.Той факт,що позивач та відповідачка постійно проживали однією сім”єю вказані свідки не підтвердили.
Щодо посилань позивача на ті обставини,що він спільно проживав із відповідачкою у АДРЕСА_4 ,то в судовому засіданні було встановлено,що вказаний житловий будинок не зданий в експлуатацію,будинок не закінчений будівництвом.Як показав свідок ОСОБА_16,який є заступником голови садового товариства на території якого знаходиться спірний житловий будинок,то у вказаному будинку ніхто не проживав та не проживає,відповідачка періодично в даний будинок приїзджає на відпочинок чи для вирішення певних питань.Підстави піддавати сумніву покази даного свідка у суду відсутні.
Свідок ОСОБА_17 ,який є дільничним інспектором Ірпінського МВ , у судовому засіданні показав,що він виїздав на виклик в 2007р в АДРЕСА_4 в зв”язку із надходженням скарги позивача і встановив,що позивач із відповідачкою проживали однією сім”єю з 1997р.Дані покази свідка суд не приймає до уваги при вирішенні спору по суті,поскільки як показав свідок, вказані обставини справи він встановив із наданих йому фотознімків,пояснень самого позивача та пояснень сусідів,при цьому не зазначив яких саме сусідів і яким чином він встановив факт спільного проживання позивача та відповідачки.
Також,по справі був допитаний свідок ОСОБА_5,який показав,що він давно знає позивача,на його прохання він розробляв проект будівництва спірного будинку,приймав участь у будівництві даного будинку.Всі спірні питання та питання будівництва будинку він вирішував лише із позивачем.Суд також не може прийняти до уваги при вирішенні спору по суті покази даного свідка,поскільки на підтвердження показів даного свідка не було надано інших доказів того,що даний свідок дійсно приймав участь у будівництві саме спірного будинку,а не іншого,даний свідок не підтвердив факт спільного проживання позивача із відповідачкою однією сім”єю на час будівництва спірного будинку.
До суду були надані позивачем фотознімки (а.с.58-66)).Але суду не надано доказів того,що на даних фотознімках вказаний саме АДРЕСА_4 .Відповідачка ОСОБА_2 даний факт в судовому засіданні заперечувала.
Як на доказ спільного проживання із відповідачкою позивач посилається на довіреність від 21.04.2003р,та доручення від 13.12.2002р яку позивач надав ОСОБА_18Суд вважає ,що наявність вказаних довіреності та доручення не свідчать про спільне проживання позивача та відповідачки однією сім”єю та ведення ними спільного господарства,а свідчать про існування між позивачем та ОСОБА_18 певних цивільних правовідносин.
З огляду на вищевикладене,суд вважає позивачем не доведені ні факт створення ним спільної сумісної власності із відповідачкою за період з 1997 по грудень 2003р,ні факт спільного проживання із відповідачкою однією сім”єю з січня 2004р по 2006 рік,а тому позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1\2 частину будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_4 є безпідставними та такими,що не підлягають до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині виділення йому у власність побутової техніки на загальну суму 24 275гр.,то суду не було надано доказів того,що дана побутова техніка була придбана позивачем та відповідачкою в період проживання однією сім”єю,не було надано доказів того за яку саме суму було придбано дане мано і якої вартості дане майно на даний час,а також не надано доказів того,що дане майно є в наявності та де воно знаходиться.Тому дані вимоги позивача суд вважає безпідставними та такими,що не підлягають до задоволення.
Також, позивач просить визнати за ним право на компенсацію 1\2 частини вартості проданої АДРЕСА_5 на сумму 75000гр.Суд вважає,що відсутні будь-які правові підстави для задоволення даних позовних вимог.
В судовому засіданні було встановлено,що згідно договору купівлі-продажу від 15.05.2001р позивачем в м.Ялта була придбана АДРЕСА_5.Згідно договору купвілі-продажу від 15.11.2005р вказану квартиру позивач продав.Наведені обставини справи стверджуються копіями вказаних договорів (а.с.20,22). Враховуючи ті обставини,що позивачем не було надано доказів спільного проживання однією сім”єю із відповідачкою за вказаний період,а також доказів того,що гроші за продану квартиру були використані під час спільного проживання із відповідачкою чи для придбання спільної сумісної власності суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права на компенсацію 1\2 частини вартості проданої АДРЕСА_5 на сумму 75000гр. є надуманними та безпідставними.
Також,позивач просить визнати за ним право на компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля Хюндай Тібурон в розмірі 37500гр.В судовому засіданні було встановлено,що відповідачка мала у власністі вказаний автомобіль,який на даний час продала.Доказів того,що вказаний автомобіль був придбаний позивачем та відповідачкою в період спільного проживання за спільні кошти і що даний автомобіль є спільною сумісною власністю,позивачем не було надано.Тому суд ввідмовляє позивачу у визнанні за ним права на компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля Хюндай Тібурон в розмірі 37500гр.
На підставі ст. 60,63,65,70,74 СК України ,керуючись ст.ст. 3,10,60,213-218 ЦПК України суд,
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_1 у позові відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 01.02.2011р.
Суддя Оладько С.І