Категорія №2.11.17
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2011 року Справа № 2а-10118/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Моркунцової І.І.
та
представників сторін:
від позивача - Соболевська О.О. (довіреність від 05.01.2011 № 2)
від відповідача - головний державний податковий інспектор юридичного
відділу Назаренко Н.О. (довіреність від 04.01.2011 № 6/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
про визнання протиправними дій та зобов`язання прийняти та вважати поданою податкову звітність,
ВСТАНОВИВ:
21 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття і невизнання «як податкова звітність» у приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» (код ЄДРПОУ 35156326) уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року;
- зобов’язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» (код ЄДРПОУ 35156326), а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях (уточнюючих розрахунках) показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, у тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.12.2010 приватне підприємство «Іст-Ойл Луганськ» у зв’язку з самостійно виявленими помилками, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» засобами поштового зв’язку (цінним листом) були надіслані уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року з додатком 5 до них. Однак, як вдалось встановити позивачу, станом на день звернення до суду з цим позовом, направленні приватним підприємством «Іст-Ойл Луганськ» уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року не визнані відповідачем як «прийнята», дані уточнюючих розрахунків не занесені до картки особового рахунку приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» та не занесені до електронних баз податкової звітності. При цьому позивачем були додержані всі вимоги як до форми уточнюючих розрахунків, так і до порядку їх заповнення.
14 грудня 2010 року у зв’язку з самостійно виявленими помилками, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» була здійснена спроба подати до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року з додатком 5 до них та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних в електронному виді за відповідні періоди. Однак, посадові особи Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовились приймати у позивача вищезазначену податкову звітність без пояснення будь-якої причини, незважаючи на те, що така відмова прямо заборонена законом (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
29 жовтня 2010 року приватне підприємство «Іст-Ойл Луганськ» у встановлений підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» термін була здійснена спроба подати до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року. Однак, посадові особи Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовились приймати у позивача вищезазначену податкову звітність без пояснення будь-якої причини, незважаючи на те, що така відмова прямо заборонена законом (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). 02 листопада 2010 року, незважаючи на відмову посадових осіб Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську у прийняті декларації з податку на прибуток підприємства позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв’язку (цінним листом) направлено декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, а також супровідний лист з проханням прийняти декларацію. Станом на день звернення до суду з цим позовом, направлена приватним підприємством «Іст-Ойл Луганськ» декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року не визнана відповідачем як «прийнята», дані декларації позивача не занесені до картки особового рахунку приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» та не занесені до електронних баз податкової звітності.
Зазначені дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську позивач вважає протиправними та такими, що порушують права, інтереси та обов’язки приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» як платника податків.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 10.01.2011 за № 821/10 (арк. справи 58-59). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.
Відповідач у запереченнях зазначив, що уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року не було визнано податковою звітністю через те, що вони мали помарки на печатці підприємства. Декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року не була визнана податковою звітністю через те, що вона мала помарки і неможливо було прочитати цифри внаслідок пошкодження. Про недоліки у вищезазначених уточнюючих розрахунках та податковій декларації приватне підприємство «Іст-Ойл Луганськ» повідомлялось листами, в яких пропонувалось виправити недоліки та надати нові декларації, заповнені із додержанням норм діючого законодавства. Позивач не скористався наданим правом та не надіслав нові декларації. Таким чином, зазначив у запереченнях відповідач, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську діяла сумлінно та на підставі норм діючого законодавства, не порушуючи жодної з них.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 10.01.2011 за № 821/10.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592, приватне підприємство «Іст-Ойл Луганськ» надіслало поштою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську цінним листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення:
- уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток до уточнюючих розрахунків), реєстри отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, диск TITANUM та лист від 06.12.2010 № 21, які отримані відповідачем 13 грудня 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 26, 27, 28, 29-30, 31-32, 33-34, 35-36, 41-43, 44-45, 46-48, 49-51);
- декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року та лист від 01.11.2010 № 31, які отримані відповідачем 08 листопада 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 37, 38, 39, 40).
Згідно листів Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 14.12.2010 за № 60277/28-518 та від 09.11.2010 за № 124637/28-521:
- подані 14 грудня 2010 року уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року мають помарки на печатці підприємства (арк. справи 60);
- подана 09 листопада 2010 року податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року має помарки – неможливо прочитати цифри внаслідок пошкодження (арк. справи 67).
Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі – Закон № 2181).
У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків невизнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) (надалі – Порядок № 166), декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.
Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.4 Порядку № 166).
У разі подання декларації на паперових носіях платником згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166 подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).
У відповідності із пунктом 4.2 Порядку № 166 у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності. Розшифровки подаються: на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях; або в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих згідно із законодавством.
Підпунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 регламентовано, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Згідно з підпунктом 4.4 Порядку № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Судом під час судового розгляду справи у судовому засіданні були оглянуті оригінали надісланих позивачем 13.12.2010 та зареєстрованих відповідачем 14.12.2010 уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (5 додаток до уточнюючих розрахунків) та встановлено, що позивачем при поданні зазначених уточнюючих розрахунків були додержані всі вимоги як до форми уточнюючих розрахунків, так і до порядку їх заповнення, а тому підстави для їх невизнання відповідачем як податкова декларація відсутні.
Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року (помарки на печатці підприємства), суд вважає такими, що не підпадають під передбачений підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої.
Крім того, суд критично оцінює наявність помарок на печатці підприємства в уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, оскільки оглядом оригіналів примірників зазначених уточнюючих розрахунків, що знаходяться у позивача, наявність помарок на печатці підприємства судом не встановлена. При огляді оригіналів уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, що знаходяться у відповідача, судом встановлено, що зазначені помарки мають механічний спосіб нанесення.
Вирішуючи питання щодо підстав невизнання відповідачем як податкова декларація декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні зазначеної податкової декларації були додержані всі вимоги як до форми податкової декларації, так і до порядку її заповнення, а тому підстави для її невизнання відповідачем як податкова декларація відсутні.
Оглядом примірника декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, що знаходиться у відповідача, судом встановлено, що рядок 04.1 декларації придатний до читання. Крім того, суд критично оцінює наявність у декларації пошкодження, внаслідок якого неможливо прочитати цифри, оскільки оглядом оригіналу примірника зазначеної податкової декларації, що знаходиться у позивача, наявність пошкоджень у декларації судом не встановлена. При огляді оригіналу декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, що знаходиться у відповідача, судом встановлено, що зазначені пошкодження мають механічний спосіб нанесення.
Також, під час судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що в порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 та пункту 4.3 Порядку № 166 відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нові уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередніх). Зазначене обґрунтовується таким.
Факт надсилання повідомлення про невизнання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року податковими деклараціями відповідач підтверджує копіями цих листів та копіями реєстрів відправленої кореспонденції, які містять відбитки поштового штампу про прийняття (арк. справи 60, 61-62, 67, 69-70). Разом з цим, суд критично оцінює ці документи як докази направлення позивачу повідомлення, оскільки, на думку суду, належним доказом факту здійснення відправки поштової кореспонденції є фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення, як то передбачено пунктом 4.3 Порядку № 166. Відповідачем на вимогу суду у судове засідання для огляду не надано фіскальних чеків та повідомлень про вручення поштових відправлень, які б підтверджували факт надіслання повідомлень позивачу 17.12.2010 та 09.11.2010.
На час судового розгляду та вирішення адміністративної справи судом встановлено, що дані уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року не занесені до електронних баз податкової звітності та до картки особового рахунку приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ».
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження неправомірні дії відповідача щодо неприйняття і невизнання «як податкова звітність» у приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття і невизнання «як податкова звітність» у приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року та зобов’язання Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ», а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях (уточнюючих розрахунках) показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, у тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ», підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 27 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 01 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття і невизнання «як податкова звітність» у приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» (ідентифікаційний код 35156326) уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року.
Зобов’язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» (ідентифікаційний код 35156326), а саме: уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях (уточнюючих розрахунках) показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, у тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» (ідентифікаційний код 35156326).
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Іст-Ойл Луганськ» (ідентифікаційний код 35156326, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Краснодонская, буд. 4-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 01 лютого 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська