Категорія №2.11.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2011 року Справа № 2а-9379/10/1270

                Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді                                         Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання:          Вівдюк М.М.

за участю:

представника позивача: Горбенко О.Ю.

представників відповідачів:   Леонової З.Є., Ткаченко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

від 22 листопада 2010 року № 0001621702/0 та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2010 року кредитна спілка «Лисичанська кредитна спілка» звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 22 листопада 2010 року № 0001621702/0, яким їй визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 1018152,18 грн., у тому числі 339384,06 грн. - основний платіж, 678768,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року № 0001621702/0 та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом було визначено кредитній спілці «Лисичанська кредитна спілка» податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» 1018152,18 грн., у тому числі 339384,06 грн. - основний платіж, 678768,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області з порушенням норм Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» та Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Зокрема, з аналізу норм Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (статті 1, абзацу 1 частини 2 та частини 3 статті 21) випливає, що вкладами до кредитних спілок вважаються як вклади на депозитні рахунки, так і пайові вклади.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Згідно із абзацом 1 підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього  Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату), тобто кредитна спілка.

Таким чином, позивач вважає, що правильність нарахування податку з доходів фізичних осіб для кредитної спілки регламентується нормою підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а не положенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», яким керується відповідач.

Підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року              № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» регламентовано, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

Таким чином, норма даної статті передбачає, що відсотки на внесок до небанківських фінансових установ підлягають оподаткуванню з 01 січня 2013 року.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що податкове зобов'язання нараховане кредитній спілці необґрунтовано, з порушенням Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 26 листопада 2010 року № 0001621702/0 підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову з таких підстав, вважає, що відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» проценти, нараховані на пайові внески членів кредитних спілок, обкладаються податком з доходів фізичних осіб при їх виплаті та за її рахунок за ставкою, визначеною в пункті 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 21 жовтня 2010 року по 10 листопада 2010 року Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області провела виїзну планову перевірку Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої склала акт від 17 листопада 2010 року № 42/23/25876348 (а.с.36-71).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпунктів «а», «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на суму 339384,06 грн. (а.с.17).

У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта виїзної планової перевірки від 17 листопада 2010 року №0042/23/25876348 Державна податкова інспекція в м. Лисичанськ Луганської області податковим повідомленням-рішенням від 26 листопада 2010 року № 00001621702/0 визначила Кредитній спілці «Лисичанська кредитна спілка» податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 1018152,18 грн., у тому числі 339384,06 грн. - основний платіж, 678768,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.16).

Згідно з пунктом 7.2. статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.

З вищезазначеного випливає, що термін «вклад (внесок)» використовується як щодо вкладу/внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.

При застосуванні цієї норми слід також враховувати, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині включення до загального  місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських  фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2. пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

Враховуючи, що законодавець використовує терміни «процент на вклад/внесок» як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року               № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» випливає, що застосування положення підпункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинено і не застосовується.

Також зазначену позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Однак, дію підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року                   № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» були внесені зміни до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме підпункт «в» після слів «неприбутковими організаціями» доповнено словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». Але ці зміни згідно із Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» набувають чинності з 01 січня 2005 року.

З 01 січня 2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок, здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стаття 9 цього Закону визначає оподаткування процентів, де у підпункті 9.2.1 та підпункті 9.2.2 пункту 9.2 даної статті зазначено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції Закону України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

З зазначених положень слідує таке, що до 01 січня 2005 року виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалася у зв'язку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків, а з 01 січня 2005 року таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (пункт 7.2), що у правозастосуванні пов'язаний з пунктом 9.2, який відповідно до підпункту 22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01 січня 2013 року; відповідно до підпункту 22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися з 01 січня 2013 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскільки норми абзацу 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» розповсюджуються на вклад, на проценти, на пайові внески членів кредитної спілки. Враховуючи положення підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», застосування положення пункту 7.2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинені та не застосовуються до 2013 року, у відповідача ДПІ в м. Лисичанськ не було підстав донараховувати позивачу податкові зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 339384,06 грн.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено відсутність порушення податкового законодавства з боку позивача за операціями з виплати відсотків на додаткові пайові внески, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року № 0001621702/0 та його скасування задовольнити повністю.

          Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 22 листопада 2010 року № 0001621702/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» (ідентифікаційний код 25876348, місцезнаходження: 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Леніна, буд. 100) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 31 січня 2011 року.

           СуддяО.В. Ірметова