ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року 11 год. 59 хв. Справа № 2а-878/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Лазаренко М.С.
при секретарі Гончаренко Н.А.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з’явився
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області
про скасування розрахунку №0000000209/1700 від 26.04.2007р.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області Проданової Валентини Григорівни про скасування розрахунку №0000000209/1700 від 26.04.2007 року, посилаючись на те, що в розрахунку в 4 розділі зазначено про обов’язковість сплати до бюджету 2123 грн. 11 коп., що є порушенням п.13.2.1 ст.13 Закону України №889 від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб, відповідно до якого при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення – за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини.
Відповідачем подані заперечення, відповідно до яких адміністративний позов не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі отриманої декларації про доходи, отримані у 2006 році складено розрахунок податку з доходів фізичних осіб та визначено податкове зобов’язання по податку х доходів фізичних осіб у сумі 2123 грн. 11 коп., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007р. №0002102700/0, вказуючи на те, що позивач безпідставно посилається на норми, що передбачають його звільнення від оподаткування, оскільки оподаткування об’єктів спадщини проводиться за ставками, встановленими окремими підпунктами ст..13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», розмір яких залежить від об’єкта спадщини та ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем, зокрема відповідно до ч. «в» пп.13.12.1 п.13.2 вказаного Закону оподаткуванню за ставкою п.7.1 ст.7 (13% на період 2004-2006 роки) підлягає вартість об’єктів комерційної власності, до яких зокрема віднесено корпоративні права та майнові права (такі як право на інтелектуальну (промислову) власність тощо), успадкованих будь-якими особами незалежно від ступені їх споріднення з спадкодавцями. Просить розглянути справу без участі представника відповідача.
У судовому засідання, що відбулося 30.03.2010 року представником позивача заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача, відповідно до якого заступника начальника ДПІ у Приморському районі Запорізької області Проданову В.Г. замінено на належного відповідача, а саме Державну податкову інспекцію у Приморському районі Запорізької області.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.03.2007 року ОСОБА_2 до ДПІ у Приморському районі Запорізької області подано Декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року, відповідно до якого задекларовано дохід, отриманий за отримання спадку від матері, а саме: земельний пай та грошовий вклад на загальну суму 26506 грн. 97 коп. На підставі поданої декларації про доходи, одержані в 2006 році (вх.. №1496 від 31.03.2007 року) ОСОБА_2 подано Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платник5у податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, згідно якого визначено податкове зобов’язання у розмірі 2123 грн. 11 коп.
26.04.2007 року начальником відділу проведено перевірку розрахунку, за результатами чого винесено оскаржуваний розрахунок, відповідно до якого перевірено суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, а саме у розмірі 2123 грн. 11 коп.
Статтями 67 та 68 Конституції України (далі - Конституція) встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно із статтею 24 Конституції всі громадяни є рівними перед законом і не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, зокрема, віком.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889).
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону №889 платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні і отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 889 дохід платника податку - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно із п. 13.4 ст. 13 Закону № 889, яка регулює оподаткування доходів, одержаних у вигляді об'єктів спадщини, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Розрахунок сум податку, що підлягають поверненню платнику податку із бюджету або сплаті до бюджету, провадиться платником податку самостійно (ст. 17 Закону № 889-IV) за формою розрахунку. При цьому податкові органи на прохання платника повинні надати допомогу у заповненні декларацій та проведенні розрахунків.
Відповідно до ст..11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Крім того, відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем оскаржується розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, що є самостійно заповненим ОСОБА_2 та перевіреним податковим органом. При цьому рішення податкового органу прийнято в формі податкового повідомлення-рішення, а не в формі розрахунку, що в адміністративному та апеляційному порядку не оскаржувався.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Як вбачається з поданої позовної заяви, позивач не надав обґрунтованих пояснень щодо протиправності розрахунку №0000000209/1700 від 26.04.2007р.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування розрахунку №0000000209/1700 від 26.04.2007р. суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту не підлягають задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.
Суддя М.С. Лазаренко
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 23 квітня 2010 року.