Справа №2-33/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 січня 2011 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ушакової Н.Є.

при секретарі - Слинько А.С.   

представника позивача за дорученням –ОСОБА_1

представника відповідача за дорученням –Мальованої Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_3  до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області

«Про визнання  дій  Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної пенcії по інвалідності незаконними та зобов*язання  вчинити певні дії»,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010 року ОСОБА_3 в порядку ст.118 ЦПК України звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області про стягнення недоотриманої пенсії (відшкодування шкоди) за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року в зв*язку з неправомірними діями Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області (а.с.3-6)

21.08.2010 року  провадження у справі відкрито(а.с.17)

09.09.2010 року позивач уточнив позовні вимоги,просив суд визнати незаконними дії та бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районні Дніпропетровської області щодо відмови у перерахунку державної та додаткової пенсії в розмірах передбачених ч.4 ст.54,ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,зобов*язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити заборгованість за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року,враховуючи фактично виплачені суми.

У судовому засіданні представник позивача,за дорученням, підтримала уточнені позовні вимоги (а.с.41-43)

Представник відповідача, за дорученням, позов не визнала, виклавши свої заперечення письмово та зазначила, що дійсно ОСОБА_3 з  25.11. 1996 року  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області як інвалід 3 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,отримує пенсію по інвалідності в розмірі 50% відшкодування фактичних збитків,заподіяних здоров*ю за довідкою МСЕК. До 1 січня 2004 року,тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»,мінімальний розмір пенсії за віком визначався на рівні мінімального споживчого бюджету(ч.3 ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)

З 1 січня 2004 року мінімальний розмір пенсії за віком визначався в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників,зайнятих у галузях економіки України,за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі,крім випадків,коли він пом*якшує або скасовує цивільну відповідальність сторін, тому застосування розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму можливо лише з 01.01.2005 року.

В зв*язку з цим,розмір пенсії позивача визначався виходячи з розмірів,встановлених постановами КМ України від 26.07.1996 року №831 та від 03.02.2002 року.

Згідно п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне страхування», який набув чинності  з 01.01.2004 року, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,та  цього Закону,призначається одна пенсія за її вибором. З 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, позивач отримував пенсію за нормами Закону «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне страхування». Відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Вважає, що порушень законодавства в сфері пенсійного забезпечення не допущено Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду (а.с.56)

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом  встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І) та є інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи,що підтверджується посвідченням НОМЕР_1,виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 25 грудня  1996 року,безстроково (а.с.11,12) інвалідом третьої групи, захворювання якого пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3, виданим Васильківським управлінням праці та соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації  –безтерміново (а.с. 7); довідкою Обласної МСЕК НОМЕР_2 виданою 25.11.1996 року (а.с.11).

          Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Як встановлено у судовому засіданні позивачу щомісячна додаткова пенсія нараховувалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року »Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим  категоріям пенсіонерів  ,фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 даного Закону визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, які є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Не можна визнати правильною  позицію відповідача, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, а не розміри, визначені даним Законом. При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Згідно матеріалів справи дії Управління пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області за період з  22.05.2008 року визнані неправомірними  (а.с.13, 15).

На час розгляду справи позивач отримує пенсію у розмірі передбаченому  ст.50 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.131-138)

20.08.2010 року ОСОБА_3 зернувся до суду з позовом про визнання незаконними дії та бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районні Дніпропетровської області за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року,щодо відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії в розмірах передбачених ч.4 ст.54,ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати незаконними дії та бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районні Дніпропетровської області щодо відмови у перерахунку державної та додаткової пенсії в розмірах передбачених ч.4 ст.54,ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,зобов*язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити заборгованість за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року,враховуючи фактично виплачені суми.

Суд вважає,  що підстави для задоволення позовних вимог за вищевказаний період відсутні.

Внаслідок ухвалення Конституційним Судом  України 09 вересня 2010 року рішення №19-рп/2010 визнані неконституційними положення          Закону України «Про весення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов*язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року №1691-VI ,що  унеможливлює розгляд даної справи в порядку цивільно-процесуального законодавства. Але зміна процесуального законодавства в частині підсудності справи не є безумною підставою для закриття провадження по справі.

Оскільки позивач звернувся до суду 20 серпня 2010 року в порядку цивільно-процесуального законодавства. Провадження по справі відкрито 21.08.2010 року  (а.с.17). Справа призначалась до розгляду після 09.09.2010 року,тому  позов вирішується за правилами Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням права на апеляційне оскарження  до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

За період з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року  відсутні підстави для задоволення позову, оскільки, тільки з набуттям чинності 01.01.2004 року Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється відповідно до ч.1 ст. 28 цього Закону у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а до цього періоду визначався відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які регулювали питання розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог за період   з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, оскільки у вищевказаний період позивач отримував пенсію за нормами Закону «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне страхування»,тому права на отримання іншого виду пенсії не  мав,що сторонами не заперечувалось.

Суд прийшов до висновку,що відсутні підстави для задоволення позовних вимог за 2006 рік,виходячи  з того, що дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV.

Позивач просив «подовжити термін подачі заяви до суду,не застосовувати строк позовної давності для звернення до суду…» за період з  01.01.2000 року по 31.12.2007 року,мотивуючи причину пропуску тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року (а.с.13) , ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року  дії Управління пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області визнані неправомірними  за період з  22.05.2008 року(а.с.15).Крім того, позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій не отримані з вини органу,що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходу,крім того позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст.268 ЦК України…(а.с.41,42)

Дійсно, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року (а.с.13,) ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року  дії Управління пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області за період з  22.05.2008 року визнані неправомірними  (а.с.15).

На час розгляду справи позивач отримує пенсію у розмірі передбаченому  ст.50 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.131-138)

Згідно письмової заяви  - 19.07.2010 року  ОСОБА_3 звернувся до Управління ПФУ у Васильківському районі Дніпропетровської області  за перерахунком пенсії  за період з 01.01. 2000 року  (а.с.7,8)

20.08.2010 року ОСОБА_3 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області за захистом своїх порушених прав за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року та  просив «подовжити термін подачі заяви до суду,не застосовувати строк позовної давності для звернення до суду…» за період з  01.01.2000 року по 31.12.2007 (а.с. 3)

 Відповідач у своїх запереченнях наполягав на відмові у задоволенні позову, в тому числі і з підстав пропуску  строку звернення до суду.

Згідно ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.    

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти       Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).   

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, в якості обґрунтування причин пропуску процесуального строку, відносно того, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише після ухвалення рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.13,) та рішення  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року,згідно яких   дії Управління пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області за період з  22.05.2008 року були  визнані неправомірними  (а.с.15).

Державну та додаткову пенсію  позивач отримував щорічно, а відтак позивач знав розмір  пенсії  яка виплачувалась, що не позбавляло позивача можливості звернутися до суду з позовом у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач не скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльності суб’єкта владних повноважень.    Отже, названою нормою процесуального права передбачено початок перебігу процесуального строку з дня, коли позивач дізнався про результати розгляду його скарги лише у тому випадку, коли законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору.   Законом України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, не передбачено досудового порядку вирішення спору.   

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

20.08.2010 року ОСОБА_3 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області за захистом своїх порушених прав за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року . Тобто, саме з 20.08.2010 року  необхідно відраховувати шестимісячний  строк звернення до суду.   

Рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 було опубліковано в «Офіційному віснику України»27.07.2007 року № 52 і саме з цієї дати позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Крім того,  в засобах масової інформації (телебачення, газети, радіо) протягом досить тривалого часу постійно лунала інформація про право осіб, які мають статус ліквідатора аварії на ЧАЕС ,тому позивач мав можливість звернутися  до суду  за місцем свого проживання з відповідним позовом до Управління пенсійного фонду про перерахунок та виплату недоплаченої пенсії.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2- 9, 69,99,100, 102,  159, 160, 163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області «Про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної пенcії по інвалідності  незаконними та зобов»язання вчинити певні дії».

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.          У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 14.01.2011 року.

Суддя                                                                                                                Н.Є.Ушакова