Справа № 344/17406/20

Провадження № 22-ц/4808/1646/21

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої                        Горейко М.Д.

суддів:         Василишин Л.В., Фединяка В.Д.

секретаря                        Мельник О.В.

з участю апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_2 , на незаконні дії та незаконну бездіяльність державного виконавця Гринишина Д.В. в рамках виконавчого провадження №65051347, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Домбровської Г.В. в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з наведеною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що 08 квітня 2021 року державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Котом М.С. відкрито виконавче провадження № 65051347 з виконання судового наказу Івано-Франківського міського суду, виданого 19 січня 2021 року у справі №344/17406/20 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. В порушення ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Кіт М.С. не проводив щомісячний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та не повідомляв його про розрахунок заборгованості, у зв`язку з чим він звернувся до Івано-Франківського міського суду зі скаргою на незаконну бездіяльність вказаного державного виконавця, яка перебуває на розгляді суду. 01 серпня 2021 року державний виконавець Гринишин Д.В. провів розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Однак, такий розрахунок проведено невірно та без використання автоматизованої системи виконавчого провадження. Сам розрахунок надісланий йому на електронну пошту 28 серпня 2021 року, тобто майже через місяць після того, як він був проведений, що в свою чергу призвело до затримки у виплаті аліментів. Не маючи можливості сплатити аліменти через автоматизовану систему виконавчого провадження, він звернувся до державного виконавця з проханням надати йому рахунок для сплати коштів, однак реквізитів від державного виконавця він не отримав. Вважає бездіяльність державного виконавця щодо не проведення розрахунку зі сплати аліментів в автоматизованій системі виконавчого провадження та не надання йому реквізитів для сплати аліментів незаконною.

Крім того, 28 серпня 2021 року державним виконавцем Гринишиним Д.В. винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. Вважає дії виконавця щодо винесення даних постанов неправомірними, оскільки застосування ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» є заходом додаткового примусу до осіб, які ухиляються від сплати аліментів. Проте, в даному випадку саме держаним виконавцем допущено незаконну бездіяльність, яка полягала в не проведенні ним щомісячного розрахунку зі сплати аліментів, не надісланні йому розрахованої заборгованості, не проведенні розрахунку в автоматизованій системі виконавчого провадження, що і призвело до виникнення заборгованості. З цих підстав неправомірним є і внесення його до Єдиного реєстру боржників.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив зобов`язати державного виконавця Гринишина Д.В. перерахувати розраховану заборгованість, використовуючи автоматизовану систему виконавчого провадження, з урахуванням наведених ним зауважень; визнати неправомірною відмову державного виконавця надати йому реквізити для сплати заборгованості по аліментах; визнати неправомірними дії державного виконавця Гринишина Д.В. по внесенню його в Єдиний реєстр боржників та по винесенню постанов про обмеження його в праві виїзду за кордон, про арешт майна, про обмеження його в праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами; зобов`язати державного виконавця Гринишина Д.В. скасувати дані постанови і вилучити внесений запис про нього в Єдиний реєстр боржників.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що державним виконавцем Гринишиним Д.В. здійснено вірний розрахунок станом на 01 серпня 2021 року та 01 вересня 2021 року, доказів неточності проведеного розрахунку скаржником не надано, а тому його вимога про зобов`язання державного виконавця перерахувати розраховану заборгованість, використовуючи автоматизовану систему виконавчого провадження з урахуванням наведених скаржником зауважень, є безпідставною.

Також відсутні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови державного виконавця надати скаржнику реквізити для сплати заборгованості по аліментах, оскільки законом не встановлено конкретного обов`язку державного виконавця та конкретної форми рішення про надання боржнику реквізитів для сплати аліментів. Сплата аліментів їх платником може відбуватися як в добровільному порядку, так і через орган ДВС. При цьому, платник не позбавлений можливості здійснювати оплату аліментів на депозитний рахунок органу ДВС, реквізити якого є офіційною інформацією, що міститься на сайті органу ДВС.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Гринишина Д.В. по внесенню його в Єдиний реєстр боржників та по винесенню постанов про обмеження його в праві виїзду за кордон, про арешт майна, про обмеження його в праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, та зобов`язання державного виконавця Гринишина Д.В. скасувати дані постанови і вилучити внесений запис про нього в Єдиний реєстр боржників, то такі задоволенню не підлягають, оскільки за наявності у боржника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів в сумі, що перевищила суму платежів за чотири місяці, у державного виконавця були наявні правові підстави для винесення вищезазначених постанов, а також для внесення 28 серпня 2021 року відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що окрім примусового виконання судового рішення, чинним законодавством України передбачена також і можливість добровільного його виконання. Вказує, що в законодавстві ніде не прописано обов`язок боржника самостійно розраховувати 1/3 своїх доходів та перераховувати їх стягувачу. Натомість, в законодавстві прописано, що це робить державний виконавець або роботодавець, якщо виконавчий документ надіслано за місцем роботи боржника. Крім того, в судовому засіданні державний виконавець заявив, що після відкриття виконавчого провадження аліменти сплачуються тільки на рахунок виконавчої служби.

Також апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції про те, що ним не надано належних доказів невірності здійсненого державним виконавцем розрахунку зі сплати аліментів, оскільки в скарзі він вказав посилання на сайт Державної служби статистики, на сторінці якого містяться правильні дані середньомісячної заробітної плати по Івано-Франківській області.

На думку апелянта, суд безпідставно взяв до уваги пояснення державного виконавця про те, що на даний час триває технічний процес налаштування та удосконалення автоматизованої системи виконавчого провадження, а тому здійснення автоматичного розрахунку у даній системі не здійснюється, оскільки такі твердження державного виконавця є голослівними, жодних доказів того, що автоматизована система виконавчого провадження не працює державним виконавцем не надано.

Апелянт не погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що ним не надано належних доказів на підтвердження того, що державним виконавцем було відмовлено йому у наданні реквізитів для сплати заборгованості по аліментах і в матеріалах справи рішення державного виконавця про відмову у наданні боржнику реквізитів на оплату заборгованості не міститься. Вказує, що такий висновок суду спростовується поясненнями державного виконавця, який в судовому засіданні підтвердив, що реквізити для сплати заборгованості ним не були надані.

Також апелянт вважає помилковою позицію суду про те, що чинне законодавства не встановлює конкретного обов`язку державного виконавця та конкретної форми рішення про надання боржнику реквізитів для оплати аліментів. Стверджує, що чинне законодавство дійсно не встановлює конкретного обов`язку щодо надання реквізитів, разом з тим встановлює конкретний обов`язок державного виконавця проводити розрахунок з використанням автоматизованої системи виконавчого провадження, яка дозволяє сплатити заборгованість без введення будь-яких рахунків. Оскільки державний виконавець не виконав даного обов`язку, то йому і слід було надати реквізити для сплати аліментів.

Судом, на думку апелянта, безпідставно не враховано його доводи про те, що накладені державним виконавцем обмеження (арешти майна, рахунків, заборона виїзду за кордон та інші) є протиправними, оскільки з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання до дня проведення розрахунку заборгованості не пройшло чотири місяці. Більше того, розрахунок заборгованості був здійснений 01 серпня 2021 року, а направлений йому на електронну пошту лише 28 серпня 2021 року, при чому йому було надіслано лише суму заборгованості та не вказано в який спосіб та на який рахунок слід сплатити кошти. Тим не менше, всі обмеження на нього були накладені вже за три години після того, як державний виконавець надіслав йому розраховану заборгованість. Накладення обмежень за таких обставин, апелянт вважає неправомірним та безпідставним.

Крім того, апелянт зауважує, що допустивши до участі у розгляді справи державного виконавця Кукзин І.І., який не мав та не має відношення до даного виконавчого провадження, суд порушив його право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З наведених підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Представник ВДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив.

Зазначив, що 08 квітня 2021 року державним виконавцем Котом М.Є. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Івано-Франківського міського суду від 19 січня 2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження боржникові було направлено довідку-розрахунок зі сплати аліментів. 02 серпня 2021 року виконавче провадження передано від державного виконавця Кота М.Є. до державного виконавця Гринишина Д.В., який провів розрахунок заборгованості станом на 01 серпня 2021 року та 28 серпня 2021 року направив його на електронну адресу боржника. 06 вересня 2021 року був проведений розрахунок заборгованості станом на 01 вересня 2021 року. Оскільки ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів в добровільному порядку, жодних пояснень щодо причин несплати не надавав, за роз`ясненнями до державного виконавця не звертався, то державним виконавцем були встановлені тимчасові обмеження стосовно боржника. Тільки після вжиття вищевказаних заходів боржник сплатив заборгованість по аліментах і обмеження були зняті. Щодо твердження ОСОБА_1 про помилкове заокруглення державним виконавцем суми середньомісячного заробітку по регіонах, то таке є безпідставним, оскільки державний виконавець не здійснював жодних заокруглень самостійно, а використовував офіційні показники із сайту Державної служби статистики. Таким чином державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а вимоги скаржника є безпідставними.

Посилаючись на наведене, представник ВДВС просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник ВДВС в судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідившиматеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 січня 2021 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 16 грудня 2020 року. Стягнуто з боржника на користь держави судовий збір в розмірі 210,20 грн. Зазначено, що судовий наказ в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню (а.с. 21).

08 квітня 2021 року державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Котом М.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65051347 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

В серпні 2021 року головним державним виконавцем ВДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гринишиним Д.В. здійснено розрахунок із сплати аліментів згідно судового наказу № 344/17406/2020 від 19 січня 2021 року, відповідно до якого сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 серпня 2021 року складає 29 486,32 грн (а.с. 42).

28 серпня 2021 року головним державним виконавцем Гринишиним Д.В. у виконавчому провадженні № 65051347 винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (а.с. 30-41).

Також 28 серпня 2021 року головним державним виконавцем Гринишиним Д.В. винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 29).

У вересні 2021 року державним виконавцем здійснено розрахунок із сплати аліментів згідно судового наказу № 344/17406/2020 від 19 січня 2021 року, відповідно до якого сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 вересня 2021 року складає 33 601,32 грн.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так само, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень про стягнення аліментів врегульовано ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі – Інструкція).

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п. 4 розділу XVI Інструкції виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 послався на неправильність проведеного державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, не проведення розрахунку в автоматизованій системі виконавчого провадження, а також ненадання йому державним виконавцем реквізитів для сплати аліментів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не отримує будь-яких доходів, а тому розмір заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем розраховано відповідно до даних по середньомісячній заробітній платі, які містяться на офіційному сайті Державної служби статистики України.

Також судом встановлено, що в розрахунках станом на 01 серпня 2021 року та 01 вересня 2021 року дійсно містяться розбіжності в сумі за липень місяць 2021 року («12 905,00 грн» та «12 625,00 грн»). Наведене, з пояснень державного виконавця, зумовлено тим, що щомісячний показник середньої заробітної плати не завжди офіційно оприлюднюється станом на перше число поточного місяця, у зв`язку з чим застосовується показник за попередній місяць, а в подальшому проводиться відповідне коригування. Таким чином, в розрахунку станом на 01 вересня 2021 року державним виконавцем проведено коригування різниці з попереднім місяцем та вказано розмір середньої заробітної плати 12 625,00 грн. Вказані пояснення державного виконавця та висновки суду першої інстанції ОСОБА_1 не спростовано, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставності вимог скарги в цій частині. Оскільки розрахунок заборгованості проведено правильно, без арифметичних помилок, то суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для задоволення вимоги скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця Гринишина Д.В. перерахувати вже розраховану заборгованість, використовуючи автоматизовану систему виконавчого провадження, з урахуванням наведених ним зауважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови державного виконавця надати йому реквізити для сплати заборгованості по аліментах, оскільки такої відмови матеріали справи не містять. При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено, що боржник не позбавлений був можливості сплатити аліменти в добровільному порядку, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, в яких міститься заява стягувача, де зазначено реквізити, на які стягувач просила здійснювати перерахунок коштів, або ж здійснити оплату аліментів на депозитний рахунок органу ДВС.

Обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Гринишина Д.В. по внесенню його в Єдиний реєстр боржників та по винесенню постанов про обмеження його в праві виїзду за кордон, про арешт майна, про обмеження його в праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами; зобов`язання державного виконавця Гринишина Д.В. скасувати дані постанови і вилучити внесений про нього запис в Єдиний реєстр боржників.

Так, пунктом 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено право виконавця винести повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно судового наказу Івано-Франківського міського суду від 19 січня 2021 року стягнення аліментів із ОСОБА_1 розпочато з 16 грудня 2020 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про існування вказаного судового наказу, оскільки оскаржував його в апеляційному порядку, подавав заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання за виконавчим листом, оскаржував постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Відтак, боржник був обізнаний про наявність у нього зобов`язань зі сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей, які випливають зі змісту судового наказу Івано-Франківського міського суду від 19 січня 2021 року.

Враховуючи, що з 16 грудня 2020 року (дата, з якої судом розпочато стягнення аліментів) до 01 серпня 2021 року (дата проведення головним державним виконавцем Гринишиним Д.В. розрахунку заборгованості зі сплати аліментів) пройшло більше шести місяців, дії головного державного виконавця Гринишина Д.В. щодо винесення вищевказаних постанов та повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 28 серпня 2021 року є правомірними. Тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в цій частині немає.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, про що зазначає апелянт, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі, що в силу ст. 367 ЦПК України є поза компетенцією апеляційного суду.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча                                                        М.Д. Горейко

Судді:                                                                Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року