Справа №  1-45/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 січня 2011 року                                                                         Лубенський міськрайонний суд  Полтавської області  в складі: головуючого судді Волювача О.В., при секретарі Джадан І.В., з участю прокурора Савицького І.В., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни  кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лубни Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, не працює, не одружений, раніше судимого 06.03.2006 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст.187 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі постанови Ленінського районного суду м.Полтави від 16.04.2009 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк покарання 10 місяців 20 днів,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В середені березня 2010 року ОСОБА_3, працюючи різноробочим на олійниці належній ОСОБА_4, розташованій в с. Вовчик Лубенського району Полтавської області, та маючи вільний доступ до майна, вирішив скоїти крадіжку олії. Скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, на протязі робочого часу таємно викрав 50 літрів олії вартістю 10 грн. за один літр. Викрадену олію ОСОБА_3 перелив до заздалегідь принесених із собою 25 пластикових пляшок ємністю по 2 літри, склав їх в два мішки, на велосипеді перевіз до свого господарства, де в подальшому розпорядився викраденим за власним розсудом. Всього ОСОБА_3 викрав майна належного ОСОБА_4 на суму 500 грн.

Крім того, в жовтні 2010 року ОСОБА_3, працюючи різноробочим на олійниці належній ОСОБА_4, розташованій в с. Вовчик Лубенського району Полтавської області, та маючи вільний доступ до майна, вирішив скоїти крадіжку макухи належної останньому. Скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 таємно, шляхом вільного доступу, викрав 50 кг макухи вартістю 2 грн. 50 коп. за 1 кг, на загальну суму 125 грн., які склав до знайдених в олійниці двох мішків вартістю 2 грн. за мішок. За допомогою велосипеда ОСОБА_3 перевіз викрадене до свого господарства, де в подальшому розпорядився ним за власним розсудом. Всього цього дня ОСОБА_3 викрав майна належного ОСОБА_4 на суму 129 грн.

           Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину за вищевказаних обставин визнав повністю. Пояснив, що приблизно в середині березня 2010 року, точної дати він не пам’ятає, він, працюючи різноробочим в олійниці належній ПП ОСОБА_4, та маючи вільний доступ до виробничих приміщень та наявного майна, таємно викрав 50 літрів олії. Крім того ОСОБА_3 повідомив, що в жовтні 2010 року він викрав з олійниці 50 кг макухи, які склав у два мішки знайдені в олійниці та привіз до свого помешкання.

            Крім того, вина ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами по справі.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що в АДРЕСА_2, він орендує нежитлове виробниче приміщення. В ньому знаходиться олійниця, на якій працював різноробочим протягом 2010 року підсудний, маючи ключі та вільний доступ, як до олії, так і іншого майна. В березні місяці 2010 року, точної дати він не пам’ятає, ним було виявлено, що під час робочої зміни ОСОБА_3, зникло 50 літрів олії на загальну суму 500 грн. Він запідозрив у цьому ОСОБА_3, оскільки у останнього були ключі від олійниці, але вирішив не притягувати його до кримінальної відповідальності. Крім того 08.10.2010 року він приїхав до олійниці та виявив, що з другого виробничого приміщення викрадено два мішки з макухою. Дану крадіжку знов було виявлено після робочої зміни ОСОБА_3, а тому 21.10.2010 року звернувся до міліції.

          Свідок ОСОБА_5 показала, що приблизно в середині березня 2010 року до неї прийшов ОСОБА_3 і запропонував їй придбати 10 літрів соняшникової олії. При цьому пояснив, що олію він взяв на олійниці, де працює, в рахунок зарплатні. За 70 грн. вона придбала у нього 10 літрів олії.

          Свідок ОСОБА_6 показала, що дійсно вона мешкає разом із своїм чоловіком та братом, ОСОБА_3, який протягом 2010 року працював на олійниці в с. Вовчик. Приблизно 12 березня 2010 року, тобто після свята 8 березня, ОСОБА_3 привіз додому близько 20-25 пластикових двохлітрових пляшок з олією. При цьому сказав, що олію отримав в рахунок зарплати. Крім того в жовтні 2010 року ОСОБА_3 ввечері привіз додому два мішки з макухою, пояснивши, що взяв її на олійниці в рахунок заробітної плати.

          Свідок ОСОБА_7 показав, що протягом останніх декількох років він працює на олійниці належній ОСОБА_4 в с. Вовчик Лубенського району. Протягом року з ним працював ОСОБА_3 Після свята 8 березня, приблизно 11-12 березня 2010 року, після зміни ОСОБА_3, вранці до олійниці приїхав ОСОБА_4, який перевіривши рівень олії в бочці спеціально призначеної для зберігання олії, виявив нестачу 50 літрів олії. ОСОБА_4 запитував у ОСОБА_3, чи не скоював він крадіжку олії, на що останній відповів, що йому нічого не відомо про даний факт. На початку жовтня 2010 року, вранці після зміни ОСОБА_3, ОСОБА_4 виявив крадіжку 50 кг макухи. Після виявлення даної крадіжки ОСОБА_4 звернувся із заявою до міліції.

Крім того, вина ОСОБА_3 підтверджується:

-          протоколом огляду олійниці, розташованої в с. Вовчик Лубенського району, від 23.10.2010 року та фото таблицями до нього /а.с. 6-8, 27-29/;

-          протоколом огляду та вилучення у ОСОБА_3 велосипеда «Україна», на якому він перевозив викрадене майно /а.с. 34/;

-          постановою про визнання речовим доказом та приєднання велосипеда «Україна» до кримінальної справи в якості знаряддя скоєння злочині /а.с. 58/;

-          протоколом відтворення обставин та обстановки події скоєння злочину за участю ОСОБА_3, та фото таблицею до нього, в яких останній показав, яким чином він скоював злочини /а.с. 42-44/.

          По епізоду крадіжки 50 літрів олії з олійниці належної ОСОБА_4 в березні 2010 року органами досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення.

          Разом з тим суд вважає, що вина підсудного по даному епізоду у таємному викраденні чужого майна повторно з кваліфікуючою ознакою – проникнення в приміщення не доведена, оскільки ОСОБА_3 протягом 2010 року працював в олійниці ПП ОСОБА_4, мав вільний доступ до виробничих приміщень, ключі, і скоїв крадіжку олії під час виконання своїх трудових обов»язків. Цю обставину підтвердив в судовому засіданні і сам потерпілий ОСОБА_4 За таких обставин, суд вважає за необхідне кваліфікуючу ознаку – проникнення в приміщення, по даному епізоду виключити з обвинувачення ОСОБА_3, а його дії кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, оскільки він, маючи не погашену судимість знов викрав чуже майно шляхом вільного доступу.

Суд вважає також доведеною вину ОСОБА_3 по епізоду крадіжки 50 кг макухи в жовтні 2010 року, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Таким чином, дії ОСОБА_3 по обом епізодам крадіжок слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України.

Суд також вважає невстановленою з достовірністю дату скоєння ОСОБА_3 крадіжки 50 літрів олії 3 березня 2010 року, оскільки він, свідки та потерпілий не підтвердили в судовому засіданні скоєння підсудним злочину саме 3 березня 2010 року. Більше того показали, що крадіжку було скоєно в середені березня 2010 року.

          При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує його явки з повинною, сприяння розслідуванню злочинів, каяття, повне відшкодування нанесених збитків, і визнає ці обставини такими, що пом’якшують покарання.

Враховуючи обставини скоєння злочину, особу ОСОБА_3, трактуючи всі сумніви на користь підсудного, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Однак, беручи до уваги позитивну характеристику з місця проживання підсудного, його молодий вік, незадовільний стан здоров’я, відсутність претензій та прохання потерпілого не карати винного, розмір викраденого, мається можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.

                                   Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення   волі.

     На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

        Зобов’язати ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально–виконавчої системи про зміну місця проживання, можливої роботи, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу цих органів.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання чинності вироком залишити підписку про невиїзд /а.с. 40/.

      Речовий доказ – велосипед «Україна», що знаходиться під зберігальною розпискою у ОСОБА_3, залишити останньому за належністю./а.с. 59/

          Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Лубенського міськрайонного суду                                                            Волювач О.В.