Номер провадження: 22-ц/813/5132/21

Номер справи місцевого суду: 1512/2-591/11

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Гірняк Л.А.

Суддів - Цюра Т.В., Сегеда С.М.

За участю секретаря - Ющак А.Ю.,

Представника позивача- Землякова О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк » правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

- про стягнення заборгованості за кредитними договорами;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»

-про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року уточнивши позовні вимоги 22.03.2011 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами неодноразово укладались кредитні договори, договори поруки та іпотеки.

Так, 10 лютого 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 35 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 лютого 2013 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 10 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Також, 10 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх її зобов`язань за кредитним договором від 10 лютого 2006 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 10 лютого 2006 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 35 482,13 дол. США, яка складається із:

-заборгованості за кредитом у розмірі 21 655,14 дол. США,

-заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 882,79 дол. США;

-пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі-1582,31 дол США та по процентам- 1361.89 дол США .

04 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 508,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,00 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 вересня 2013 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 04 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в заставу рухоме майно, а саме - легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 , який належить заставодавцю на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 31 серпня 2006 року.

Також, 04 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов`язань за кредитним договором від 04 вересня 2006 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 04 вересня 2006 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 16 366,65 дол. США, яка складається із

- заборгованості за кредитом у розмірі 10 907,96 дол. США,

-заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 270,27 дол. США;

-пені у розмірі 1 188,42 дол. США.

05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого остання отримав кредит у розмірі 70 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до 05 квітня 2017 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Також, 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх її зобов`язань за кредитним договором від 05 квітня 2007 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 05 квітня 2007 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 90 930,83 дол. США, яка складається із:

-заборгованості за кредитом у розмірі 59 503,97 дол. США,

-заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 26 062,45 дол. США;

-пені у розмірі 5 364,41дол. США.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами від 10 лютого 2006 року, від 04 вересня 2006 року, від 05 квітня 2007 року та за договорами поруки і іпотеки, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами. Отже, згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України новим кредитором за цими зобов`язаннями стало ПАТ «Дельта Банк».

На підставі вказаного, ПАТ «Дельта Банк», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 березня 2011 року, просило суд:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 10 лютого 2006 року у загальному розмірі 35 482,13 дол. США;

- звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 лютого 2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 лютого 2006 року у загальному розмірі 35 482,13 дол. США;

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2006 року у загальному розмірі 16 366,65 дол. США;

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05 квітня 2007 року у загальному розмірі 90 930,83 дол. США;

- звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05 квітня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, а саме - 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року у загальному розмірі 90 930,83 дол. США.

Заперечуючи проти задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», у серпні 2012 року ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , пред`явила зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просила визнати недійсними договори іпотеки, укладені між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з іншої сторони, 10 лютого 2006 року та 05 квітня 2007 року, за умовами яких останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що оспорювані іпотечні договори необхідно визнати недійсними, оскільки на момент їх укладення один із іпотекодавців, а саме - ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, що підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2012 року, яким ОСОБА_5 було визнано недієздатним.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року залишено без розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсними договори іпотеки, укладені 10 лютого 2006 року і 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами від 10 лютого 2006 року і 05 квітня 2007 року, за умовами яких ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2014 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви ПАТ «Дельта Банк», справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами від 10 лютого 2006 року та 05 квітня 2007 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , між ним та АКІБ «УкрСиббанк» були укладені відповідні договори поруки від 10 лютого 2006 року і від 05 квітня 2007 року. Договорами поруки не встановлений строк їх припинення, а лише зазначено, що вони діють до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Згідно з наданих АКІБ «УкрСиббанк» розрахунків заборгованості за кредитними договорами від 10 лютого 2006 року та 05 квітня 2007 року позичальник припинила виконання своїх зобов`язань у жовтні 2008 року. Отже, у банка починаючи з листопада 2008 року виникло право вимоги за цими договорами, однак із позовом до суду, у тому числі до поручителя, кредитор звернувся лише у червні 2010 року. Вказане свідчить, що кредитором пропущено встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення вимог до поручителя, що є підставою для припинення поруки.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 червня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду із позовом ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 червня 2016 року частково задоволено позов ПАТ «Дельта Банк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 лютого 2006 року у розмірі 35 482,13 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 281 554,28 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 21 655,14 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 882,79 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 1 582,31 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 361,89 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 квітня 2007 року у розмірі 90 930,83 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 721 545,22 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59 503,97 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 26 062,45 дол. США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 2 139,98 дол. США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 224,43 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2006 року у розмірі16 366,65 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 129 871,01 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10 907,96 дол. США; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 270,27 дол. США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 675,50 дол. США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 512,92 дол. США.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості у солідарному порядку із поручителів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки від 10 лютого 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк».

Визнано припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки від 05 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, які складаються з судового збору у розмірі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов`язання за кредитними договорами не виконано, суд стягнув заборгованість з позичальників, погодившись із розрахунком банку.

Пунктом 5.5 кредитних договір від 10 лютого 2016 року і від 05 квітня 2007 року сторонами погоджено, що за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів строком більше ніж на 5 календарних днів, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. Тому, встановивши, що позичальники за кредитними договорами від 10 лютого 2016 року, 04 вересня 2006 року і від 05 квітня 2007 року свої зобов`язання з повернення кредитних коштів припинили виконувати у листопаді 2008 року, суд вважав, що з цього часу у банка згідно з пунктом 5.5 кредитного договору виникло право вимоги, а з позовом до поручителя кредитор звернувся лише у червні 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки.

У задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд відмовив, оскільки рішенням суд, яке набрало законної сили, визнано недійсними договір іпотеки від 10 лютого 2006 року, укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 лютого 2006 року, та іпотечний договір від 05 квітня 2007 року, укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 05 квітня 2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відхилено. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 червня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою скасувано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційний суд зазначив що відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Розглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що пунктом 5.5 кредитних договорів від 10 лютого 2006 року, від 04 вересня 2006 року, від 05 квітня 2007 року встановлено право, а не обов`язок кредитора визнати термін виконання кредиту таким, що настав, однак, не встановив, якими доказами підтверджено, що кредитор реалізував це право у порядку, встановленому розділом 11 кредитних договорів та змінив строк виконання основного зобов`язання.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, провадження № 14-145цс18.

Верховний суд зазначив, щодо необхідності встановити фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, перевірити доводи і надані сторонами докази, то ухвалити судове рішення в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк»правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» просив апеляційний суд:

-скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2016 року по справі № 1512/2-591/11 в частині відмови в стягненні заборгованості з ОСОБА_2 за договором поруки № 1283 від 10.02.2006 року, в частині відмови в стягненні заборгованості з ОСОБА_1 за договором поруки № 745-7 ДОУ1 А від 04.09.2006 року, в частині відмови в стягненні заборгованості з ОСОБА_2 за договором поруки № 106461 от 05.04.2007 року

-постановити в цій частині нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за договором поруки № 1283 від 10.02.2006 року, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором поруки № 745-7 ДОУ 1 А від 04.09.2006 року, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за договором поруки № 106461 от 05.04.2007 року.

-скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2016 року по справі № 1512/2-591/11 в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненою поруки за договором поруки № 1283 від 10.02.2006 року та договором поруки № 106461 від 05.04.2007 року.

-постановити в цій частині нове рішення яким відмовити в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненою поруки за договором поруки № 1283 від 10.02.2006 року та договором поруки № 106461 від 05.04.2007 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок районного суду про припинення поруки за договором № 1283 від 10.02.2006 року є необгрунтованим. Оскільки кінцевий термін повернення кредитних коштів за кредитним договором № 1283-08ПОУП (10612121000) від 10.02.2006 року , в забезпечення виконання якого укладався договір поруки 1283 від 10.02.2006 року- 11.02.2013 року, а до суду банк звернувся в 2010 році.

Також апелянт не згодний з позицією суду стосовно припинення поруки за договором № 745-7 ДОУ А від 04.09.2006 року, який укладався в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 745-7 ДОУ А (10614161000) від 04.09.2006 року. Кінцевий термін повернення кредиту- 04.09.2013 року, а з позовними вимогами банк звернувся в 2011 році., а тому висновок про припинення поруки є необгрунтований.

Також банк не згодний з позицією суду стосовно припинення поруки за кредитним договором № 106461 від 05.04.2007 року так як кінцевий термін повернення кредиту- 05.04.2017 року, а банк звернувся до суду в 2011 році.

Кредитор на власний розсуд визначає час та можливість такого звернення. Судом першої інстанції в судовому рішенні зроблено інший висновок - відповідно до якого Банк втрачає можливість звернення з позовом до поручителя, якщо не скористається правом наданим йому договором поруки стосовно пред`явлення вимоги до поручителя.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2021 року замінено у справі сторону позивача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», який підтримав апеляційну скаргу.

В судове засідання позивач ПАТ «Дельта Банк» та відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про час та місце розглдяду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті

В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши її доводи приходить до наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно із положенням частини другої статті 376 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вимоги щодо кредитного договору № 1283-08 ПОУ П(10612121000) від 10.02.2006 року.

Судом установлено, що 10 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 35 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 лютого 2013 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 10 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Також, 10 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх її зобов`язань за кредитним договором від 10 лютого 2006 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 10 лютого 2006 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 35 482,13 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 21 655,14 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 882,79 дол. США; пені у розмірі 2 944,20 дол. США.

Уточнивши позовні вимоги від 22.03.2011 року позивач просив суд стягнути з відповідача- ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1283-08 ПОУ П(10612121000) від 10.02.2006 року в розмірі 35 482,13 дол США та саме ці вимоги підлягають розгляду.

Позивні вимоги щодо Договору кредиту від 04 вересня 2006 року .

04 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 508,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,00 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 вересня 2013 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 04 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в заставу рухоме майно, а саме - легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 , який належить заставодавцю на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 31 серпня 2006 року.

Також, 04 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов`язань за кредитним договором від 04 вересня 2006 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 04 вересня 2006 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 16 366,65 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10 907,96 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 270,27 дол. США; пені у розмірі 1 188,42 дол. США.

Сторонами узгоджений графік погашення кредиту, який є невідємною частиною Договору про надання споживчого кредиту( а.с.199-200 т.1).

Відповідно до графіку дата платежу узгоджена з 10.10.2006 року по 04.09.2013 рік.

Позовні вимоги щодо Договору кредиту від 05 квітня 2007 року.

05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 70 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту до 05 квітня 2017 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з іншої сторони, було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Також, 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх її зобов`язань за кредитним договором від 05 квітня 2007 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 05 квітня 2007 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 90 930,83 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59 503,97 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 26 062,45 дол. США; пені у розмірі 5 364,41дол. США.

Сторонами узгоджений графік погашення кредиту, який є невідємною частиною Договору про надання споживчого кредиту( а.с.211 -212 т.1).

Відповідно до графіку дата платежу узгоджена з 05.04.2007 року по 05.04.2017 рік.

Зміна кредитора

08 лютого 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитними договорами від 10 лютого 2006 року, від 04 вересня 2006 року, від 05 квітня 2007 року та за договорами поруки і іпотеки, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за цими кредитними договорами.

05.08.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» уклало Договір № 2299/К про відступлення прав вимоги та залучено в якості правонаступника за кредитними договорами № 11137425000 від 05 квітня 2007 року, Іпотечним договором від 05 квітня 2007 року, реєстровий № 1254 та Кредитним договором № 10612121000 ( № 1283-08 ПОУ П) від 10 лютого 2006 року, Іпотечним договором від 05 квітня 2007 року, Реєстровий № 359.

Отже, згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України новим кредитором за цими зобов`язаннями сталоТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» .

Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про стягнення заборгованості за кредитними договорами з поручителів та задовольняючи зустрічний позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що порука за договорами поруки від 10 лютого 2006 року і від 05 квітня 2007 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 , та договором від 04 вересня 2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , оскільки умовами кредитних договорів, на забезпечення, яких було укладено вказані договори поруки, передбачено право банку змінити термін погашення всієї суми кредиту у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або сплати процентів за його користування більше ніж на 5 календарних днів.

Встановивши, що позичальники свої зобов`язання за кредитними договорами від 10 лютого 2006 року і від 05 квітня 2007 року припинили виконувати у жовтні 2008 року, районний суд дійшов висновку, що у банка в порядку встановленому пунктом 5.5 кредитних договорів у листопаді 2008 року виникло право дострокової вимоги всієї суми кредиту, однак, із позовом до суду з вимогами до поручителів він звернувся лише у червні 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України оскільки він не відповідає правовій позиції Верховного Суду , висловлену у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/121, провадження 14-145цс18 внаслідок неповного зясування обставин по справі,що мають значення для її вирішення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У пункті 5.5 кредитних договорів від 10 лютого 2006 року, від 04 вересня 2006 року, від 05 квітня 2007 року сторонами погоджено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати процентів за користування кредитом більше ніж на 5 календарних днів, банк має право змінити термін погашення кредиту та процентів за користування кредитом у порядку, визначеному у розділі 11 договорів.

У розділі 11 вказаних кредитних договорів сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 7.4, 9.2 договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за користування кредитом в установлений заново термін у повному обсязі. В будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно з вимогами банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику. Така вимога направляється на адресу позичальника листом (цінним з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром.

Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Розглядаючи справу, районний суд не врахував, що пунктом 5.5 кредитних договорів від 10 лютого 2006 року, від 04 вересня 2006 року, від 05 квітня 2007 року встановлено право, а не обов`язок кредитора визнати термін виконання кредиту таким, що настав, однак, не встановив, якими доказами підтверджено, що кредитор реалізував це право у порядку, встановленому розділом 11 кредитних договорів та змінив строк виконання основного зобов`язання.

Висновок апеляційного суду щодо кредитного договору № 1283-08 ПОУ П(10612121000) від 10.02.2006 року.

Відповідно до ст.13 частини1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням того, що 22.03.2011 року позивачем уточнені вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості лише з боржника ОСОБА_1 , то саме ці вимоги і є предметом розгляду, оскільки до поручителя- ОСОБА_2 такі вимоги не зявлялись.

Встановлено що 06.05.2010 року рекомендованою кореспонденцією направлено письмову вимогу про дострокове повернення кредиту.

Пункт 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною надає другій стороні право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 Кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права та обов`язки за даним договором і погоджується з ними.

Таким чином, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) узгодила про можливість застосування процедури дострокового повернення кредиту.

Загальний розмір заборгованості станом на 06.05.2010р., котривй відповідачами не спростований , складає 30 112,64 дол. США (тридцять тисяч сто дванадцять дол. США 64 цент.), який складається з:

-заборгованості за основним боргом та простроченим кредитом - 21 655,14 дол. США.;

-заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом - 6 654,28 дол. США,

-суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 998,19 дол. США,

-суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 805,03 дол. США,

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України, вимоги за прострочення грошового зобовязання позивачем не заявлялись

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга щодо стягнення в солідарному порядку за вказаним кредитним договором з поручителея ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з принципу диспозитивності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в зазначвеній частині Кредитного договору № 1283-08 ПОУ П(10612121000) від 10.02.2006 року

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи за Кредитним договором № 1283-08 ПОУ П(10612121000) від 10.02.2006 року правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов законного та обґрунтованого висновку.

Висновок апеляційного суду щодо Кредитного договору № 745-7 ДОУ 1А від 04. 09.2006 року та № 11137425000 від 05.04.2007 року

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі N 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі N 6- 3087цс16 та в інших.

Велика Палата Верховного Суду також погодилась з таким висновком і не вбачала підстав для відступлення від нього.

Згідно умов п.1.2.2 (графік погашення кредиту) та 1.3.4 договору про надання споживчого кредиту №745-7 ДОУ 1 А від 04 вересня 2006 року, кредит та проценти за користування кредитом повинні сплачуватись щомісячно - с з 01 по 10 число (включно) кожного місяця. За порушення строків повернення кредиту та сплати процентів більш ніж на один місяць сторони узгодили право банку, відповідно до п. п. 5.5, 11.1 договору, вимагати дострокове повернення кредиту та нарахований процентів і комісій.

Встановлено, що за кредитними договорами від 04.09.2006 року ОСОБА_2 з 10.10.2008 року припинив сплату боргу згідно графіку( а.с.168-169).

Згідно умов п.1.2.2 (графіку погашення кредиту) та 1.3.4 кредитного договору № №0011137425000 від 05.04.2007 року, кредит та проценти за користування кредитом повинні сплачуватись щомісячно - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця. За порушення строків повернення кредиту та сплати процентів строком більш ніж на один місяць (п.5.5), сторони узгодили право банку на дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів.

Встановлено, що за кредитним договором від 05.04.2007 року ОСОБА_1 з 10.10.2008 року припинила сплату боргу згідно графіку.

Кредитор до суду звернувся 07.06.2010 року щодо кредитного договору № 1283-08 ПОУ П від 10.02.2006 року, а уточнивши поовні вимоги 22.03.2011 року просив стягнути в солідарному порядку і за вищезазначеними договорами.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

З врахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що за кредитним договором від 04.09.2006 року та від 05.04.2007 року договір поруки припинився в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням оскільки умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами.

Сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У справі, яка переглядається, пунктом 1.2.1 кредитного договору від 04 вересня 2006 року визначено, що кредит надається терміном з 04 вересня 2006 року по 04 вересня 2013 року, а від 05 квітня 2007 року з 05 квітня 2007 року по 05 квітня 2017 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3., 4.9, 5.З., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 (тридцяти одного) колендарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін звернення кредиту таким що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у нпадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

Тобто сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту та зміну строку виконання основного зобов`язання.

Матеріалами спави встановлено, що позивач 18.03.2011 року змінив строк виконання зобов`язання направши боржникам досудову вимогу про повернення кредитної заборгованості за вказаними кредитами .

З врахуванням вищезазначеного судова колегія приходить до висновку, що відповідачами не спростовано наданий розрахунок заборгованості за всіма кредитними договороми, та у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 04 вересня 2006 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 16 366,65 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10 907,96 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 270,27 дол. США; пені у розмірі 1 188,42 дол. США, котра підлягає стягненню на користь ПАТ «Дельта Банк», оскільки ТОВ «Фінанслова компанія Інвест-Кредо» за цим кредитним договором не є правонаступником.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 05 квітня 2007 року станом на 14 березня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 90 930,83 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59 503,97 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 26 062,45 дол. США; пені у розмірі 5 364,41дол. США котра стягується на користь ТОВ «Фінанслова компанія Інвест-Кредо» , як правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Щодо вирішення позовних вимог до поручителів.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.

За умовами договорів поруки договори поруки набирають чинності з дати їх підписання сторонами і діють: кредитний договір від 04 вересня 2006 по 04 вересня 2013 року, а від 05 квітня 2007 року по 05 квітня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. В такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Ухвалюючи рішення про припинення договору поруки , районний суд не звернув уваги, що сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов`язання. Позивачем змінений строк виконання кредитного зобов`язання за кредитним договором від 10.02.2006 року - 30.04.2010 року, а до суду звернувся 07.06.2010 року, а за кредитними договорами від 04.09.2006 року та 05.04.2007 року - 18.03.2011 року, а з позовними вимогами до суду звернувся щодо стягнення кредитної заборгованості за вказаними договорами - 22.03.2011 року, а тому посилання на припинення договору поруки є помилковим.

Одночасно судова колегія звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) суд дійшов висновку, що «визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи - боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2010 року відкрито провадження за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

17.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районого суду з зустрічними вимогами про визнання поруки №1283 від 10.02.2006 року та № 106461 від 05.04.2007 року припиненою( а.с.194-197 т.3).

Отже, на момент подачі зустрічного позову кредитором уже ініційовано судовий процес про стягнення заборгованості за кредитними договорами та обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, підлягають встановленню та доказуванню в межах справи про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором його як з поручителя.

З огляду на вищенаведене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою, є невірними та необґрунтованими, а відтак оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 1851 грн, а тому судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21червня 2016 року скасувати в частині відмови в стягнені заборгованості з ОСОБА_2 за договором поруки від 1283 від 10.02.2006 року, в частині відмови в стягненні заборгованості з ОСОБА_1 за договором поруки № 745-7 ДОУ від 04.09.2006 року, в частині відмови в стягнені заборгованості з ОСОБА_2 за договором поруки № 106461 від 05.04.2007 року та прийняти в цій частині постанову.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором поруки № 745-7 ДОУ 1 А (10614161000)від 04.09.2006 року 16 366,65 доларів США , що еквівалентно курсу НАБУ 129 871, 01 грн, яка складається із:

-10 907,96 доларів США- заборгованість за кредитлом;

-4270,27 долаоів США- заборгованість за процентами;

-1188,42 долара США- пеня.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» за договором поруки № 106461 від 05.04.2007 року 90 930,83 дол.США , яка складається із:

-59 503,97 доларів США- заборгованість за кредитом;

-26 062,45 доларів США- заборгованість за процентами;

-5 364 долара США- пеня

Зустрічну позовну зяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про визнання поруки припиненою залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» понесені судові витрати по 1851 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 06.12.2021 року в зв`язку з тим, що суддя Цюра Т.В. перебувала у відпустці з 23.11.2021 року по 26.11.2021 року( наказ №153в від 17.11.2021 року) та суддя Гірняк Л.А. також перебувала у відпустці з 01.12.2021 року по 03.12.2021 року (наказ № 157в від 26.11.2021 року).

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра