УХВАЛА

06 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 5/219-6-10-8-к

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Пазина Ростислава Олексійовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуючий, Зварич О.В., Якімець Г.Г.)

та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2021 (суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 5/219-6-10-8-к

за заявою Кооперативу "Ізоліровщик"

до Комунального підприємства "Ужгородтеплокомуненерго"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Пазина Ростислав Олексійович 13.11.2021 подав касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2021, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2021, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Пазина Р.О. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 у справі № 5/219-6-10-8-К, якою відсторонено за клопотанням комітету кредиторів арбітражного керуючого Ракущинця А.А. від виконання повноважень ліквідатора боржника та призначено на цю посаду арбітражного керуючого Чорнія М.В.

Здійснивши перевірку касаційної скарги арбітражного керуючого Пазина Ростислава Олексійовича та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (подібний висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Тобто, вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду після їх апеляційного перегляду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту.

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з ч. 7 ст. 325 ГПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто нормами процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставиться у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства).

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство".

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений в ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. Жодних винятків для перегляду в касаційному порядку постанов суду апеляційної інстанції прийнятих за наслідками перегляду судових рішень у процедурі банкрутства за нововиявленими обставинами вказана норма не містить.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції. Вказаним Законом не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції про усунення арбітражного керуючого від виконання обов`язків ліквідатора боржника та призначення на цю посаду іншої кандидатури.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2021, якою відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Пазина Р.О. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 у справі № 5/219-6-10-8-К, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом також не встановлено можливості застосування до предмета касаційного оскарження положень п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Пазина Р.О. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, яка прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.

Клопотання арбітражного керуючого Пазина Р.О. про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 5/219-6-10-8-К залишається без розгляду, зважаючи на відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 9 Кодексом України з процедур банкрутства, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 5/219-6-10-8-к за касаційною скаргою арбітражного керуючого Пазина Р.О. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков