Справа № 2-а-857/11

                                                     П О С Т А Н О В А

                                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 січня 2011 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді –Абухіна Р.Д.

за участю секретаря – Масановець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 3-го взводу ДПС м. Одеси Литвиненка Олександра Вікторовича, третя особа - УДАІ УМВС України в Одеській області  про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

                                                            В С Т А Н О В И В :

10.12.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ВН № 413924 від 9.11.2010 року та закриття провадження по справі, посилаючись на те, що він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності, накладанню адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за постановою та протоколом, складеними відповідачем незаконно.

Під час судового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду не з’явився.

В судовому засіданні представник УДАІ УМВС України в Одеській області  Комарова А.В. звернулась до суду з клопотанням про залучення УДАІ УМВС України в Одеській області до участі у справі у якості третьої особи. Суд вказане клопотання задовольнив. Представник третьої особи заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити  у його задоволенні в повному обсязі, надала суду диск з відеозаписом, яке фіксує порушення позивачем ПДР.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з матеріалами справи, наданими доказами, переглянувши диск відеозапису, яким було зафіксоване порушення позивачем ПДР, вважає адміністративний позов позивача не підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 9.11.2010 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та підвергнутий стягненню у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425 грн. відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання адміністративного стягнення, з яких вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення п. 16.2. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Так, з постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 9.11.2010 року позивач, керуючи автомобілем марки «ДЕУ», д/н НОМЕР_1 по вул. Колонтаївській у м. Одесі не надав перевагу в русі пішоходу, який переходив проїзну частину при повороті з вулиці Скісної направо.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Так, з копій протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що ухвалюються в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

З пояснень позивача вбачається, що він своє вини у скоєні правопорушення не визнає, оскільки у момент здійснення ним повороту на перехресті пішоходів не було, вони зійшли на проїзну частину пізніше, коли автомобіль вже перетинав межі перехрестя.

Однак обставини, на які посилається позивач по справі є голослівними та нічим не підтвердженими, необґрунтованими, у зв’язку з чим суд переконаний, що позивачем по справі, дійсно, були порушенні Правила дорожнього руху, оскільки на пішохідному переході він, не пропустивши пішохода, не зупинившись, продовжив дорожній рух, чим порушив Правила дорожнього руху, що дійсно вбачається з відеозапису, переглянутому у судовому засіданні під час розгляду справи.

Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч і ліворуч, повинен поступити дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, що рухаються прямо у попутному напрямку.

Суд надає правову оцінку даного пункту Правил дорожнього руху України і вважає, що вимога даного пункту Правил встановлює першочергове право пішоходів на перехід проїзної частини, при цьому на регульованих перехрестях - лише на сигнал світлофора або регулювальника, що дозволяє рух.

Таким чином суд доходить до переконання, що транспортні засоби повинні проїзжати пішохідні переходи за правилами, встановленими відповідним розділом Правил дорожнього руху, а саме п. 18.1, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідність зупинитися, щоб поступитися дорогою пішоходам, для яких може бути створено перешкоду або небезпеку.

Не надання пішоходу переваги у русі при проїзді пішохідних переходів є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми правил проїзду перехресть і тому має застосовуватися відповідальність за порушення спеціальної норми - в даному випадку за порушення правил проїзду пішохідних переходів.

Доводи позивача по справі не усувають факту здійснення правопорушення, відображеного в протоколі порушення позивачем Правил дорожнього руху та на відеозапису, здійсненого за допомогою серійного приладу.

Суд вважає, що дії позивача, що дійсно порушили ПДД, правильно були кваліфіковані відповідачем по ст. 122 ч. 2 КУпАП України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач - інспектор відділу ДАІ м. Одеси, допустив повноту і всебічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно дав їм належну оцінки, внаслідок чого зробив висновок про накладання на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 7 наказу МВС України від 13.11.2006 року № 1111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” № 1111 працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави (ст. 1 Конституції України) та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та інш.).

У свою чергу, відповідач по справі діяв в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням, відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем були порушенні Правила дорожнього руху, про що свідчить відповідний відеозапис, він має бути притягнутий до адміністративної відповідальності з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду (постанові) повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає залишенню без змін, а адміністративний позов –без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, ст. ст. 122,  221, 247, 288,  289, 293, 294 КУпАП,   ст. ст.  6, 7, 11, 69, 70, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 171-2 КАС України, суд,-

                                                  П О С Т А Н О В И В :  

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 3-го взводу ДПС м. Одеси Литвиненка Олександра Вікторовича, третя особа - УДАІ УМВС України в Одеській області  про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова суду у справах з приводу рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною та оскарженню не підлягає.  

Суддя:                                                                                Абухін Р.Д.