Красноокнянський районний суд Одеської області
4 м. смт. Красні Окни Україна 67900
Справа № 2/1517/19/2011
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.01.2011
Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Якових В.І.,
при секретарі Канському О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Красні Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
01 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з вимогами про стягнення на його користь спричинену матеріальну шкоду в розмірі 1720,10 гривень та моральну шкоду в сумі 2000 гривень, а також судові затрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19 липня 2010 року о 22.30 годині, він будучі машиністом насосної станції №1 ДКП «Красноокнянський водоканал» перебував на роботі, де машиніст цієї ж станції ОСОБА_2 вдарив позивача кулаком тричі в область обличчя. 20 липня 2010 року позивач звернувся до Красноокнянського РВ про спричинення тілесних ушкоджень та до Красноокнянської ЦРЛ, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Зазначеними неправомірними діями відповідача йому спричинені матеріальна та моральна шкода.
В письмових поясненнях відповідач просив в позові відмовити, пояснивши, що не бив позивача. Останній у нетверезому стані був викликаний на роботу, де сам міг впасти у яму, що є на насосній станції, а позови подає, щоб не звільнили з роботи (а.с.69-70).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити, в поясненнях підтвердив викладені в позовній заяві обставини, додатково зазначивши, що свідків його побиття відповідачем не було.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову та нанесення позивачу ударів та тілесних ушкоджень, підтвердив викладенні ним в письмових поясненнях обставини.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина позивача - ОСОБА_3, пояснила, що 19 липня 2010 року близько 24 годин їй додому подзвонила директор ОСОБА_4 і повідомила, що ОСОБА_2 побив її чоловіка. Після чого вона з подругою ОСОБА_5 прийшла на роботу до чоловіка та побачила його в крові. Останній підтвердив побиття відповідачем.
Свідок ОСОБА_5 в суді підтвердила пояснення ОСОБА_3
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що будучи директором ДКП «Красноокнянський водоканал» 19 липня 2010 року біля 23 годин на насосній станції особисто спілкувалась з позивачем, який знаходився на роботі у нетверезому стані та відповідачем. В її присутності ні хто ні кого не бив. Відповідач на її очах пішов додому, а позивач залишився на роботі. Їй до дому неодноразово телефонував позивач, щоб зупинити дзвінки зателефонувала його дружині. При цьому не казала останній про побиття її чоловіка, із-за відсутності про це даних.
Свідок ОСОБА_6, в суді пояснила, що працює лікарем невропатологом Красноокнянської ЦРЛ. 20 липня 2010 року до неї на прийом прийшов ОСОБА_1, який повідомив, що його побили, скаржився на болі в голові, але від госпіталізації відмовився.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили, що після 19 липня 2010 року чули від позивача, що його нібито побив відповідач.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом в судовому засіданні встановлені такі факти, відповідні їм правовідносини та правові норми, яки підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_10 працюють машиністами на насосної станції №1 ДКП «Красноокнянський водоканал». Їх безпосереднім керівником є начальник ДКП ОСОБА_4
Сторони з 19 липня 2010 року знаходяться у неприязних стосунках з приводу виконання службових обов’язків, звинувачуючи в їх неналежному виконанні один одного (а.с.43-46).
В ході розгляду справи вищезазначені обставини не заперечувалися сторонами по справі та свідками.
20 липня 2010 року позивач звернувся до лікаря невропатолога, який на підставі скарг та огляду встановив у нього: ЗЧМТ, струс головного мозку легкого ступеня. Ніяких ушкоджень на обличчі у позивача лікарем не встановлено. Позивач до 27 липня 2010 року проходив амбулаторне лікування (а.с.11-12).
З 27 липня 2010 року по 18 серпня 2010 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Красноокнянській ЦРЛ з приводу закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Згідно записів у епікризі ніяких ушкоджень на обличчі у позивача не встановлено (а.с.10).
Позивач з 20 липня 2010 року по 17 серпня 2010 року отримав листок непрацездатності (а.с.9).
Згідно акту судово-медичного обстеження №88 від 18 серпня 2010 року та висновку №48 від 18.11.2010 року судово-медичного експерта Фрунзівського відділення Одеської обласної СМЕ ОСОБА_11, у позивача виявлено: набряк м’яких тканин обличчя зліва, струс головного мозку, які відносяться до ушкоджень легкого ступеня тяжкості і потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 дня) (а.с. 8,40).
В судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив помилковістю висновок експертизи про знаходження позивача на стаціонарному лікуванні з 20.07.2010 року. Крім того, підтвердив, що в основу експертизи лягла медична документація, а ні особистий огляд позивача.
Згідно постанови Красноокнянського РВ від 22 липня 2010 року про відмову в порушені кримінальної справи за ст.296 КК України і відмовних матеріалів, 20.07.2010 року в міліцію звернувся позивач ОСОБА_1 з заявою про нанесення відповідачем ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, сторони дали суперечливі пояснення по суті справи, свідків події не було, але в діях відповідача не вбачається ознак ст.296 КК України та ст.173 КУпАП, а вбачається склад злочину, передбачений ст.125 КК України, що є злочином приватного обвинувачення і справа порушується судом, що роз’яснено позивачу. (а.с.7,86-92).
Кримінальна справа з приводу нанесення позивачу тілесних ушкоджень при зазначених обставинах судом не порушувалася, що підтвердив сам позивач в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Отже згідно вказаних норм закону заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його протиправної поведінки. Причинний зв’язок з’ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою як наслідком.
Таким чином, саме на позивачеві в даному випадку лежить обов’язок доказати факт противоправної поведінки відповідача, зокрема нанесення саме відповідачем йому тілесних ушкоджень.
Щодо вини заподіювача матеріальної та моральної шкоди слід зазначити, що це може бути умисел або необережність. Таким чином, при доведеності позивачем противоправної поведінки відповідача, вже відповідач повинен довести, що шкода настала не з його вини, тобто відсутність в нього умислу та необережності при нанесенні шкоди.
В судовому засіданні знайшло підтвердження отримання позивачем тілесних ушкоджень, але доказів нанесення ушкоджень саме відповідачем, позивачем суду не надано, не зважаючи на задоволення судом усіх його клопотань про витребування доказів та їх отримання.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів у їх сукупності, на думку суду недостатньо одних пояснень позивача, який знаходиться в відповідачем в неприязних стосунках і таких непрямих доказів, як пояснення свідків з його боку, які тільки зі слів останнього знали про його побиття відповідачем, для незаперечного визнання відповідача особою, що нанесла позивачу тілесні ушкодження.
Пояснення в якості свідка дружини позивача, що директор ОСОБА_4 при особистому телефонному спілкуванні повідомила її про факт побиття чоловіка, суд вважає неспроможними, зокрема тому, що вони спростовуються самою ОСОБА_4, а також роздруківками телефонних розмов (а.с.74, 93-95, 99-102), що підтверджують пояснення ОСОБА_4 в суді.
Досліджені в суді докази по суті залишили неспростовним алібі відповідача, що позивач остався на роботі коли він пішов з роботи разом з ОСОБА_4, після чого не повертався назад, а також пояснення відповідача, що він не бачив позивача після свого уходу та не наносив йому тілесних ушкоджень, і позивач знаходячись у нетверезому стані сам міг впасти.
Щодо в повному обсязі перевірених і досліджених судом постанов Красноокнянського РВ та відмовних матеріалах по заяві позивача до Красноокнянського РВ, то вони не вказують на те, що відповідач наніс тілесні ушкодження позивачу. Висновок, що в діях відповідача формально вбачається склад злочину, передбачений ст.125 КК України, нічим не підтверджено. Також, зазначені постанови органу дізнання не відносяться до рішень, які відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, дають підстави звільнити від доказування встановлені ними обставини.
Крім того, суд бере до уваги, що на медосвідоцтво позивач звернувся тільки через місяць після отримання в міліції направлення, тобто 18.08.2010 року, а корінці квитків на автобус Красні Окни - Фрунзівка за 23.07.2010 року та 28.07.2010 року (а.с.13-14), не дають підстав для сумнівів в даті проведення освідоцтва. Крім того, в матеріалах наданої суду медичної документації Красноокнянської ЦРЛ, що лягли в основу його висновків експерта, відсутні данні про наявність у позивача тілесних ушкоджень на обличчі чи голові, зокрема на той час (а.с.9-11,17).
Оцінюючи вказані обставини по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не надав достатніх та переконливих доказів про завдання йому тілесних ушкоджень при викладених обставинах саме відповідачам по справі, а тому в задоволенні його позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.10, 11, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1720,10 гривень та моральної шкоди в сумі 2000 гривень та судових витрат по справі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Красноокнянський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку передбаченому ч.1 ст.223 ЦПК України.
Суддя: В. І. Якових