Справа №   2-а-242/11

У Х В А Л А

іменем України

          26 січня   2011  року                                                                        м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді  Діденко О.П.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м.Ніжині справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про визнання незаконними дій та   зобов»язання  нарахування та виплати  державної соціальної допомоги, як дитині війни,   

В С Т А Н О В И В:

          Позивач  ОСОБА_1 12 січня 2011  року звернулася  до суду з адміністративним позовом, у  якому  просила  визнати незаконними дії   управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі  Чернігівської області щодо нарахування та виплати їй у 2009-2010 роках  державної соціальної допомоги, як дитині війни, у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, та просила зобов»язати  відповідача  нарахувати та виплатити їй  за  2010 рік  державну соціальну допомогу,  як дитині війни, у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до  ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  У мотивувальній частині позову  позивач зазначила,  що  про порушення своїх прав дізналася з публікацій у пресі в 2010 році, де роз»яснювалося, що дана категорія справ  розглядається в порядку цивільного судочинства у межах трьохрічного строку позовної давності, а рішенням Конституційного  Суду від 09 вересня 2010 року, відповідно до якого справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства, обмежені її права, тому вважала, що строк звернення до суду нею пропущено з поважної причини, але в той же час у резолютивній частині позову поновити пропущений строк звернення з позовом до суду не просила.

                   Статтею  99 КАС України встановлено  шестимісячний строк для звернення до суду  з  адміністративним позовом  за захистом прав, свобод чи інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

                    На думку суду позивач знала про  свої порушені права, оскільки  отримувала допомогу у меншому розмірі протягом минулих років,   а в порядку цивільного судочинства  дана категорія справ розглядалася лише  в період з  10 березня 2010 року    до 09 вересня 2010 року,  жодні інші  докази  про поважність причини пропуску строку нею не зазначені,   тому до її вимог повинен застосовуватися  шестимісячний строк звернення до суду і підстав  для поновлення пропущеного строку суд не знаходить.

                     Наслідки пропущення строку звернення  до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до  адміністративного суду є  підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

Тому вимоги, які виходять  за межі шестимісячного строку звернення до суду, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.100 КАС України, суд

у х  в а л и в:

                      Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про  визнання незаконними дій щодо нарахування та виплати їй,  як дитині війни, щомісячної  державної  соціальної допомоги у розмірі,  що не відповідає встановленому  ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  за  2009 рік та з січня 2010 року  до 12 липня 2010 року,   та  зобов»язання Управління пенсійного Фонду України в м.Ніжині Чернігівської області здійснити нарахування  та виплату їй      щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  01 січня 2010 року    до 12 липня 2010 року залишити без розгляду.

               На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до  Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом п»яти  днів з дня отримання її копії.

                     Суддя                                                  О.П. Діденко