Справа № 2-а-235/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року                                                                                                                  смт. Варва Варвинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді                                        Павлова В.Г.

              при секретарі                                         Малофеєвої О.І.

з  участю позивача                                                        ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Варвинського районного суду Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 року до Варвинського районного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірною відмову відповідача в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду,  завдану здоров’ю у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі – Закон № 796-ХІІ), зобов’язати відповідача з 20 липня 2010 року провести перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, зобов’язати відповідача з 20 липня 2010 року провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Свої  позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, серія МСЕ НОМЕР_2 від 17.05.96 року, позивачу встановлена II група інвалідності - безстроково. Також він має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії, що було видане 26.07.1996 року.   

Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-12 від 28.02.1991 року пенсія особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюється у виді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивач, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що у всіх випадках пенсії інвалідам 2 групи, у яких встановлений зв’язок захворювання по ліквідації аварії на ЧАЕС не повинна бути нижча 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкідливість нанесену здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком інвалідам 2-ї групи.

Як вбачається з позовної заяви, на даний час позивач отримує дані види соціальних виплат в значно нижчому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв’язку з чим він звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру нарахованої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до чинного законодавства /а.с.4-8/.

Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться згідно з документами пенсійної справи, а пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства /а.с.14/.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити  повністю, зобов’язавши відповідача і в майбутньому здійснювати нарахування та виплату соціальних виплат у відповідності до вимог законодавства.

Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час, місце і дату розгляду справи, надавши письмове заперечення до канцелярії Варвинського суду /а.с. 24-26/. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За вказаною нормою права, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

При вирішенні даного спору суд керується принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, що визначені в ст.ст.7-14 КАС України.   

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я  довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с.9/ має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Згідно довідки МСЕ-НОМЕР_2 встановлена 2 група інвалідності, захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с.10-12/.

Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно ч.4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі  8 мінімальних пенсій за віком.  

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи –75 % мінімальної пенсії за віком.  Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами,  суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Безпідставними є також посилання відповідача на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.ст. 17, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017 - III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»до основних державних соціальних гарантій  включаються - мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно  законами України.  

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абзацу 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.   

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється  Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.   

Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.   

Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок  державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначеної у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначених норм, які носять імперативний характер, на переконання суду свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не  нижчий  від  прожиткового  мінімуму, встановленого законом. Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ,  а не постанови КМ України, на які посилається в письмових запереченнях відповідач.   

Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається розмір пенсії за віком.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі № 2-25/2009 року, оскільки конституційне провадження у справі не відкривалось і рішення судом не ухвалювалось. Відповідно, Конституційний суд України не дав офіційного тлумачення терміну «мінімальний розмір пенсії за віком».

Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.    

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо виплати позивачу пенсії з 20.07.2010 року по 17.01.2011 року –день постановлення рішення, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, а не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому позовні вимоги в період з 20.07.2010 року по 17.01.2011 року підлягають задоволенню.   

Щодо вимог про зобов’язання відповідача в подальшому перераховувати розмір пенсії в зв’язку із змінами розміру мінімальної пенсії за віком та проводити її виплату, то відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Будь-яких доказів про порушення прав, свобод або інтересів позивача в подальшому щодо нарахування і виплати пенсії (основної та додаткової) суду не надано, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.   

Керуючись ст.ст. 6, 7-14, 69-72, 104-106, 158-163 КАС України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області щодо відмови проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, як особі віднесеної до категорії 1, в меншому розмірі, ніж визначеному ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком,  з 20.07.2010 року по дату винесення рішення, а саме –17.01.2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, як особі віднесеної до категорії 1, відповідно до ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 20.07.2010 року, з урахуванням раніше виплаченої суми за вказаний період, по дату винесення рішення, а саме - 17.01.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.    

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Варвинський  районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області                                                                                                                     Павлов В.Г.