Справа № 2-а-856/11

                                                         П О С Т А Н О В А

                                                   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 січня 2011 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді –Абухіна Р.Д.

за участю секретаря – Подорожньої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Одеській області  про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

                                                            В С Т А Н О В И В :

10.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області з адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи тим, що він, працюючи на ПП «ТС-ТРАНС»водієм, 26.11.2010 року виконував свої виробничі обов’язки. Приблизно о 17 годині 40 хвилин рухався на службовому авто марки «Шевролет», д/н НОМЕР_1, в с.Крижановка, в другому ряді, в правому ряду стояли припарковані автомобілі, закриваючи праву проїзну частину дороги. Зрівнявшись з автомобілем він побачив, на проїзній частині дороги стоячого біля тротуару пішохода, якого закривали припарковані  автомобілі. Можливості зупинитися та пропустити пішохода не було, оскільки пройшов дощ і була дуже слизька дорога. Проїхавши приблизно 15 метрів, він був зупинений працівником ДПС ВДАЇ Комінтернівського району старшиною міліції Година Олександром Сергійовичем, яким був складений протокол від 26.11.2010 року серії ВН1 № 220225 за ч.1 ст.122 КпАП України, на підставі якого винесено постанову ВН № 353764 від 26.11.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

На адресу суду 19.01.2011 року надійшло заперечення УДАІ ГУМВС України в Одеській області на позовну заяву ОСОБА_1, яке мотивоване тим, що у відповідності до п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дороги пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Вимога цього пункту встановлює переважне право пішоходів на перехід проїзної частини стосовно всіх транспортних засобів. Ця вимога також встановлена ст.17 Закону України «Про дорожній рух». Вважають складання протоколу та винесення постанови про адміністративне правопорушення правомірним, просять у задоволенні  адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання з’явився, адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Комарова А.В. в судове засідання з’явилась, позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає доцільним поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26.11.2010 року. Разом з тим, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.   

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 26.11.2010 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та підвергнутий стягненню у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 255 грн. відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання штрафу, з яких вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення п. 18.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Так, з постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 26.11.2010 року позивач, керуючи автомобілем марки Шевролет, д/н НОМЕР_1, в с.Крижановка, не надав перевагу в русі пішоходу на пішохідному переході.

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Так, з копій протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що ухвалюються в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

З пояснень позивача вбачається, що він своєї вини у скоєні правопорушення не визнає, оскільки  пішохода не було видно із-за авто, які стояли перед пішохідним переходом, та він не мав змоги зупинитись, оскільки пройшов дощ та була слизька дорога.

Обставини, на які посилається позивач по справі, не є суттєвими порівняно з порушенням ПДР, а також є голослівними, необґрунтованими та нічим не підтвердженими, у зв’язку з чим суд переконаний, що позивачем по справі, дійсно, були порушенні Правила дорожнього руху, оскільки на пішохідному переході він, не пропустивши пішохода, не зупинившись, продовжив рух, чим злісно порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч і ліворуч, повинен уступити дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, що рухаються прямо у попутному напрямку.

Суд надає правову оцінку даного пункту Правил дорожнього руху України і вважає, що вимога даного пункту Правил встановлює першочергове право пішоходів на перехід проїзної частини, при цьому на регульованих перехрестях - лише на сигнал світлофора або регулювальника, що дозволяє рух.

Таким чином, суд доходить до переконання, що транспортні засоби повинні проїзжати пішохідні переходи за правилами, встановленими відповідним розділом Правил дорожнього руху, а саме п. 18.1, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідність зупинитися, щоб поступитися дорогою пішоходам, для яких може бути створено перешкоду або небезпеку.

Не надання пішоходу переваги у русі при проїзді пішохідних переходів є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми правил проїзду перехресть і тому має застосовуватися відповідальність за порушення спеціальної норми - в даному випадку за порушення правил проїзду пішохідних переходів.

Доводи позивача по справі не усувають факту здійснення правопорушення, відображеного в протоколі порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Суд вважає, що дії позивача, що дійсно порушив ПДР, правильно були кваліфіковані відповідачем по ч. 1 ст. 122 КУпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач повно і всебічно з'ясував всі обставин справи, а відповідно дав їм належну оцінку, внаслідок чого зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 7 наказу МВС України від 13.11.2006 року № 1111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” № 1111 працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходи адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави (ст. 1 Конституції України) та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та інш.).

У свою чергу, відповідач по справі діяв в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням, відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем були порушенні Правила дорожнього руху, він має бути притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає залишенню без змін, а адміністративний позов –без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, ст. ст. 122,  221, 247, 288,  289, 293, 294 КУпАП,   ст. ст.  6, 7, 11, 69, 70, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 171-2 КАС України, суд,-

                                                  П О С Т А Н О В И В :  

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Одеській області  про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова суду у справах з приводу рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною та оскарженню не підлягає.  

          Суддя:                                                                                Абухін Р.Д.