ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5234/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного проваження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19346-51 У від 28.02.2019 на суму 18276,72 грн та №Ф-19346-51 У від 18.11.2020 на суму 35588,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2021 ОСОБА_1 стало відомо, що в провадженні Дніпровського РВ ДВС у м. Херсоні Південного МРУ Міністерств юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження, відкрите на підставі вимог про сплату недоїмки №Ф-19346-51 У від 28.02.2019 та №Ф-19346-51 У від 18.11.2020.

Позивач не погоджується з правомірністю вказаних вимог з огляду на те, що з 27.10.2008 по 16.06.2021 вона хоч і була зареєстрованою фізичною особою - підприємцем, однак з 27.09.2012 працює в ТОВ СП «НІБУЛОН», обіймаючи посаду начальника виробничо-технологічної лабораторії філії «Козацька». Крім того, в період з 31.03.2014 по 01.02.2017 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та, починаючи з 26.11.2020 по теперішній час, вона перебуває в аналогічній відпустці.

Позивач вказує, що єдиний внесок за неї сплачував її роботодавець, а тягар зі сплати ЄСВ під час перебування особи у відпустці по догляду за дитиною саме з сум отриманих допомог покладається на державу. При цьому, час перебування особи у такій відпустці зараховується до її страхового стажу.

З огляду на викладене позивач вважає, що податковим органом протиправно нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою від 15.09.2021 позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 30.09.2021 поновлені строки звернення до суду з цим позовом, провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У період з 07.10.2021 по 15.10.2021 головуючий був на лікарняному.

Ухвалою від 22.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про залишення позову без розгляду.

Відповідачем наданий до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що позивач зареєстрована з 27.10.2008 по 16.06.2021 рік.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Згідно інтегрованої картки зі сплати єдиного соціальному внеску за позивачем станом на 31.10.2020 рахувався борг у розмірі 35 588,74 гривень. До вимоги увійшли: 09.02.2018 - 8448,00гривень (нарахування за 2017 рік); 19.04.2018 - 2457,18 гривень (нарахування за 1 квартал 2018); 19.07.2018 - 2457,18 гривень (нарахування за 2 квартал 2018); 19.10.2018- 2457,18 гривень (нарахування за 3 квартал 2018); 21.01.2019 - 2457,18 гривень (нарахування за 4 квартал 2018); 19.04.2019 - 2754,18 гривень (нарахування за 1 квартал 2019); 19.07.2019 - 2754,18 гривень (нарахування за 2 квартал 2019); 21.10.2019 - 2754,18 гривень (нарахування за 3 квартал 2019); 20.01.2020 - 2754,18 гривень (нарахування за 4 квартал 2019); 21.04.2020 - 2078,12 гривень (нарахування за 1 квартал 2020 (січень-лютий); 20.07.2020 - 1039,06 гривень (нарахування за 2 квартал 2020 (червень); 19.10.2020 - 3178,12 гривень (нарахування за 3 квартал 2020).

Податковим органом сформована вимога від 18.11.2020 № Ф-19346-51 на суму 35 588,74 гривень та надіслано на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Після закінчення процедури узгодження податковим органом сформовано вимогу від 18.11.2020 № Ф-19346-51 на суму 35 588,74 із позначкою «У», тобто узгодженою сумою недоїмки та направлено вказану вимогу до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення.

З огляду на викладене, відповідач вважає оспорювану вимогу від 18.11.2020 № Ф-19346-51 на суму 35 588,74 грн правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27.10.2008 по 16.06.2021 була зареєстрованою фізичною особою - підприємцем за номером державної реєстрації № НОМЕР_2 та перебувала на загальній системі оподаткування з 01.01.2012 по 16.06.2021.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 та довідки за вих.№ 189/142/2-21 від 22.06.2021, остання з 27.09.2012 працює в ТОВ СП «НІБУЛОН» (наказ про прийняття №66-к від 27.09.2012). Позивач обіймає посаду начальника виробничо-технологічної лабораторії філії «Козацька» ТОВ СП «НІБУЛОН».

Також з матеріалів справи убачається, що на підставі наказу №28-в від 19.03.2014 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в період з 31.03.2014 по 01.02.2017, а згідно наказу №125-к/в-тз від 19.11.2020 вона перебуває в аналогічній відпустці, починаючи з 26.11.2020 по теперішній час.

З витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 убачається, що у спірний період (з 2017 по 2020 включно) за відповідача сплачували єдиний внесок:

- філія «Козацька» ТОВ СП «НІБУЛОН» (код ЄДРПОУ 38086786) - у період з вересня 2012 по березень 2014 та з лютого 2017 по листопад 2020;

- Управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 24749725) - у період з березня 2014 по лютий 2017 включно;

- Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради (код ЄДРПОУ 03198327) - у період з жовтня 2020 по березень 2021.

Судом встановлено, що 28.02.2019 Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформована вимога №Ф-19346-51 У про сплату боргу (недоїмку) у розмірі 18276,72 грн, як фізичній особі-підприємцю. Недоїмка нарахована з 01.01.2017 року.

Вказана вимога направлена на примусове виконання.

Крім того, 18.11.2020 податковий орган сформував вимогу №Ф-19346-51 У про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 35588,74 грн, яка також направлена на примусове виконання.

Зі змісту листа ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 09.07.2021 №13154/6/21-22-24-03 убачається, що вказані суми боргу (недоїмки) виникли у позивача у зв`язку з невиконанням нею свого обов`язку, як фізичної особи-підприємця по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, починаючи з 01.01.2017.

Оспорювані вимоги направлені на примусове виконання та знаходяться у провадженні Дніпровського РВ ДВС у м. Херсоні Південного МРУ Міністерств юстиції (м. Одеса). Виконавчі провадження №65630744 та №60669452 об`єднані у зведене виконавче провадження на підставі постанови від 01.06.2021 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Вважаючи протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2019 №Ф-19346-51 У на суму 18276,72 грн та від 18.11.2020 №Ф-19346-51 У на суму 35588,74 грн, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Наказом від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі-Порядок №1162).

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Як встановлено судом, позивач була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 27.10.2008 по 16.06.2021, позивача взято на облік в контролюючих органах як платника податків.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач є найманим працівником з 27.09.2012 по сьогоднішній день у ТОВ СП «НІБУЛОН». Позивач обіймає посаду начальника виробничо-технологічної лабораторії філії «Козацька» ТОВ СП «НІБУЛОН».

Також судом встановлено, що на підставі наказу №28-в від 19.03.2014 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в період з 31.03.2014 по 01.02.2017, а згідно наказу №125-к/в-тз від 19.11.2020 вона перебуває в аналогічній відпустці, починаючи з 26.11.2020 по теперішній час.

Відповідачем не оспорюється вказана обставина та не надано жодних доказів на спростування вказаної інформації.

Судом встановлено, що до суми недоїмки вимоги від 28.02.2019 №Ф-19346-У увійшли нарахування за: 2017 рік - 8448,00 грн, 1 квартал 2018 - 2457,18 грн, 2 квартал 2018 - 2457,18 грн, 3 квартал 2018- 2457,18 грн, 4 квартал 2018 - 2457,18 грн.

Загальна сума недоїмки 18276,72 грн.

До суми недоїмки вимоги від 18.11.2020 №Ф-19346-У увійшли нарахування за: 2017 рік - 8448,00 грн, 1 квартал 2018 - 2457,18 грн, 2 квартал 2018 - 2457,18 грн, 3 квартал 2018- 2457,18 грн, 4 квартал 2018 - 2457,18 грн, 1 квартал 2019 - 2754,18 грн, 2 квартал 2019 - 2754,18 грн, 3 квартал 2019 - 2754,18 грн, за 4 квартал 2019 - 2754,18 грн, за 1 квартал 2020 (січень-лютий) - 2078,12 грн, 2 квартал 2020 (червень) - 1039,06 грн, 3 квартал 2020 - 3178,12 грн.

Загальна сума недоїмки 35588,74 грн з урахуванням вимог пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, відповідно до якого тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 01 по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року.

Отже, з наведеного убачається, що вимога про сплату недоїмки від 18.11.2020 №Ф-19346-У в сумі 35588,74 грн включає у себе також недоїмку за період 2017-2018 рік в сумі 18276,72 грн, яка визначена у вимозі від 28.02.2019 №Ф-19346-У та направлена на примусове виконання.

З наведеного убачається, що на примусовому виконанні у зведеному виконавчому провадженні знаходяться вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, у яких включені недоїмки за однакові періоди, а саме 2017 та 2018 роки. Тобто за період 2017 та 2018 роки відбувається подвійне стягнення з позивача на підставі двох вимог - від 28.02.2019 та від 18.11.2020, що є неприпустимим.

Крім того, суд звертає увагу на належну сплату єдиного внеску за позивача у спірний період її роботодавцем та Управліннями соціального захисту.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19. У цій же постанові Верховним Судом сформульовано такий правовий висновок: «…З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску…».

З огляду на викладене, розглядаючи дану справу, суд перевіряє обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Суд вказує на безпідставність та протиправність нарахування позивачу недоїмки з єдиного внеску за період з 2017 року по третій квартал 2020 року включно, адже у вказаний період єдиний внесок за позивача сплачений у повному обсязі, а саме:

- філією «Козацька» ТОВ СП «НІБУЛОН» (код ЄДРПОУ 38086786) - у період з вересня 2012 по березень 2014 та з лютого 2017 по листопад 2020;

- Управлінням соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 24749725) - у період з березня 2014 по лютий 2017 включно;

- Управлінням праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради (код ЄДРПОУ 03198327) - у період з жовтня 2020 по березень 2021.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем жодним доказом.

Окремо суд зауважує на подвійному нарахуванні позивачу єдиного внеску за 2017 рік та з 1 по 4 квартал 2018 року, адже недоїмка вказаний період включена і у вимогу від 28.02.2019 і у вимогу від 18.11.2020 та обидві вимоги направлені на примусове виконання та перебувають у провадженні Дніпровського РВ ДВС у м. Херсоні Південного МРУ Міністерств юстиції (м. Одеса).

Слід звернути увагу на відсутність з боку відповідача будь-яких пояснень з приводу таких нарахувань та правомірності своїх дій і рішень (у даному випадку вимоги).

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015.

Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п.3 pозділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до положень п.5 розділу VІ Інструкції податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;

надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Отже, підзаконним нормативно-правовим актом встановлений механізм стягнення з платників єдиного внеску боргу за відповідним платежем, який реалізується податковим органом в разі наявності у платника недоїмки шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка надсилається платнику та є виконавчим документом.

Пунктом 7 розділу VІ Інструкції встановлено, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Таким чином, вимога платнику ЄСВ (за чинності попередньої вимоги) направляється лише в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду та виключно на суму зростання боргу (недоїмки).

Додатково на обґрунтування наведеної правової позиції свідчить те, що згідно вже викладених приписів п.3 розділу VІ Інструкції, які кореспондуються з ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, тобто визначені в ній суми підлягають примусовому стягненню з боржника.

Отже, прийняття податковим органом вимог про сплату боргу (недоїмки), які включають в себе суму боргу за попередньою вимогою створює передумови для протиправного повторного стягнення з особи сум за один й той самий період, позбавляє вимогу таких ознак акту індивідуальної дії як гранична чіткість.

Як вже зазначалось вище, оскаржувана вимога від 18.11.2020 включає в себе суму боргу з попередньої вимоги від 28.02.2019 (за 2017 рік та 1-4 квартали 2018 року), яка також направлена на примусове виконання та перебуває на виконанні у державного виконавця.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних пояснень чи заперечень з наведених обставин.

Відповідне також вбачається з інтегрованих карток платника, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 6 розділу VІ Інструкції також передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З перелічених підстав вбачається, що окрім рішення про списання боргу у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату боргу (недоїмки) може вважатись відкликаною з ініціативи податкового органу лише в одному випадку - прийняття ним рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Доказів прийняття такого роду рішень по кожній з вимог, яка передує наступній відповідачем не надано, отже кожна з вимог (від 28.02.2019 та від 18.11.2020) є чинною та жодна не може вважатись відкликаною. Більш того, обидві вимоги перебувають на примусовому виконанні.

Таким чином, щодо одного й того ж боргу, а саме за 2017 рік та за 1-4 квартали 2018 року податковим органом винесено два виконавчі документи і кожен з них породжує для позивача правові наслідки.

До того ж оскаржувані акти індивідуальної дії породжують підстави для зміни майнового стану позивача, зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення майна особи.

Окремо, суд звертає увагу на те, що у період з вересня 2012 по березень 2014 та з лютого 2017 по листопад 2020 єдиний внесок за позивача сплачений її роботодавцем, а саме філією «Козацька» ТОВ СП «НІБУЛОН» (код ЄДРПОУ 38086786).

Щодо перебування позивача у відпустках по догляду за дитиною, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу №28-в від 19.03.2014 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в період з 31.03.2014 по 01.02.2017, а згідно наказу №125-к/в-тз від 19.1 1.2020 вона перебуває в аналогічній відпустці, починаючи з 26.1 1.2020 по теперішній час.

При цьому, у період з березня 2014 по лютий 2017 включно єдиний внесок за позивача сплачений Управлінням соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 24749725), а за період з жовтня 2020 - Управлінням праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради (код ЄДРПОУ 03198327).

Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини, визначений Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженим постановою КМУ від 02.03.2011 № 178.

Відповідно до п. 2 ч. 2 вказаного Порядку єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку. - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.

На виконання вказаних приписів Управлінням соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області та Управлінням праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради сплачені єдиний внесок за позивача у період її перебування у відпустках по догляду за дитиною до трьох років, що підтверджується витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, матеріалами справи доведена сплата єдиного внеску за позивача у повному обсязі за весь спірний період.

Суд зауважує, що оскаржувані акти індивідуальної дії породжують підстави для зміни майнового стану позивача, зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення майна особи.

Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувані вимоги не відповідають вказаним критеріям, позаяк оскаржувані вимоги містить в собі період у який позивач є найманим працівником та ЄСВ за неї сплачений її роботодавцем та Управліннями соціального захисту населення. Більш того має місце подвійне нарахування єдиного внеску за один і той самий період - за 2017 рік та 1-4 квартали 2018 року.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийняття ним оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем заявлена вимога про розподіл судових витрат, понесених позивачем.

На підтвердження таких витрат позивачем надані до суду: квитанція про сплату судового збору на суму 1816,00 грн, договір №118 про надання професійної правничої допомоги від 24.06.2021, ордер адвоката, квитанція №118/1 від 24.06.2021 на суму 20000,00 грн та попередній розрахунок суми судових витрат, згідно якого витрати становлять 14274,00 грн.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що відповідачем не надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, як і не висловлено жодного заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як установлено судом, між позивачем та Адвокатським бюро «Вікторія Бордун», в особі адвоката Бордун Вікторії Олександрівни укладений договір №118 про надання професійної правничої допомоги від 24.06.2021, на підставі якого адвокатом надана позивачу правова допомога з даної справи.

Згідно попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести становить 14274,00 грн, при цьому згідно квитанції №118/1 від 24.06.2021 позивачем сплачено 20 000,00 грн за правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг доказів у справі суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку про належність відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу саме у сумі 14274,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі. Крім того, саме ця сума обґрунтована адвокатом.

Також відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1816,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14274,00 грн.

.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19346-51 У від 28.02.2019 на суму 18276,72 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19346-51 У від 18.11.2020 на суму 35588,74 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14274 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111060000