Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 742/287/17

провадження № 61-7814св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Литвиненко І. В. (суддя-доповідач)

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Скрипки А. А., Харечко Л. К.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - ТОВ «АТБ-маркет») у лютому 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на те, що поширена на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» інформація є недостовірною та негативно впливає на ділову репутацію позивача, оскільки створює у читачів хибні враження про безпосередню причетність ТОВ «АТБ-маркет» до фінансування тероризму та що ТОВ «АТБ-маркет» продовжує ведення господарської діяльності на окупованих територіях, фінансуючи тим самим тероризм, просиловизнати недостовірною та такою, що негативно впливає на ділову репутацію товариства інформацію, поширену щодо ТОВ «АТБ-маркет» на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме:

- «В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ-менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда»;

- «Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства, открытого по части первой статьи 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу»;

- «По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора «АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_8»;

- «Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик»;

- «Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму, которые управляют сетью супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины «АТБ», составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма»;

- « Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать , что владельцы « АТБ » продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса»;

- «В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ ОСОБА_3 . То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а « АТБ », как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс»;

- «Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано».

Зазначений позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» (ІНФОРМАЦІЯ_3), власником якого є ОСОБА_1 , була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_11), в якій, крім іншого, стосовно товариства поширена така інформація:

- у Києві співробітниками Служби безпеки України було затримано одного з топ-менеджерів мережі супермаркетів АТБ, яким, виходячи зі змісту статті, є заступник генерального директора «АТБ-маркет» з юридичних питань Олександр Токар. При цьому, таке «затримання» відбулося у рамках розслідування кримінального провадження за фактом фінансування терористичної організації «ДНР»;

- правоохоронці встановили, що процент з прибутку магазинів бізнесмени сплачували незаконним установам терористів;

- компанія «АТБ» в окупованому Криму сплатила до бюджету країни-агресора - Російської Федерації 5 мільйонів доларів податку; загальний об`єм чистого прибутку, який заробили магазини «АТБ», склав 150 мільйонів доларів;

- власники «АТБ» продовжують контролювати роботу супермаркетів мережі на окупованій території Донбасу та навіть домовляються про розширення бізнесу;

- компанія напряму надає фінансову допомогу лідерам так званих «молодих республік»;

- в окупованому Донецьку мережею керує колишній депутат від Партії регіонів та колишній заступник Служби безпеки - ОСОБА_4 , та ніякого «віджиму» магазинів не було, а «АТБ» продовжує поставляти продукти своїх марок на окупований Донбас;

- народним депутатам не варто зволікати з прийняттям чіткого закону про націоналізацію, оскільки «АТБ» працює не за законами України та проти інтересів країни.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 19 квітня 2017 року, занесеною до журналу судового засідання, залучив до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 30 травня 2017 року позов ТОВ «АТБ-маркет» в частині зобов`язання відповідачів спростовувати недостовірну інформацію поширену в мережі Інтернет на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» залишив без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області заочним рішенням

від 30 травня 2017 року позов ТОВ «АТБ-маркет» задовольнив.

Визнав недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ТОВ «АТБ-маркет» інформацію, викладену на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме (цитати):

1) «В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ- менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда»;

2) «Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства, открытого по ч. 1 ст. 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу»;

3) «По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_8»;

4) «Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик»;

5) «Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму, которые управляют сетью супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины «АТБ», составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма»;

6) « Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать, что владельцы « АТБ» продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса »;

7) «В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ ОСОБА_3 . То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а « АТБ », как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс»;

8) «Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано».

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що зазначена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» інформація щодо безпосередньої причетності ТОВ «АТБ-маркет» до фінансування тероризму, розміщена навеб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» є недостовірною і такою, що негативно впливає на ділову репутацію позивача, зазначена інформація не є оціночним судженням а фактичним твердженням. Зважаючи на те, що на момент здійснення публікації зазначеної статті, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанцій дійшов висновку, що вони є належними відповідачами за заявленими вимогами, а тому на них має бути покладений обов`язок спростувати недостовірну інформацію.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2017 року скасував, ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «АТБ-маркет». Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що задовольняючи вимоги про визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною, суд першої інстанції неправильно визначив характер інформації та дійшов помилкового висновку, що вона містить фактичні твердження, а не оціночні судження. Суд належним чином не перевірив, чи є інформація, яку позивач просив визнати недостовірною; чи є вона висновками самого журналіста, чи була поширена з іншого джерела - засобу масової інформації «Українська правда», як про це зазначено у статті; не з`ясував чи була вказана інформація заснована на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, про яких ідеться у статті, чи була відредагована.

Аналізуючи характер висловлювань, викладених у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та використання у ній мовних засобів, апеляційний суд дійшов висновку, що її автор швидше викладав бачення ситуації очима певних людей. Журналістська свобода та громадська діяльність допускає можливість перебільшення або навіть провокацій. З огляду на характер висловлювання наведена у статті інформація не містить фактичних даних, а є оціночними судженнями. Зважаючи на те, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що ґрунтується на неправильно встановлених обставинах справи та внаслідок неправильного застосуванням норм матеріального і процесуального права, з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «АТБ-маркет».

З огляду на висновки про недоведеність позивачем порушень його прав, пов`язаних з публікацією на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», апеляційний суд вказав на відсутність підстав для перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо правильності встановлення судом першої інстанції власника веб-сайту, та достовірності викладених у довідці Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» Департаменту «Центр компетенції» від 30 березня 2017 року № 53/2017-ДР-ЦР, відомостей щодо обставин реєстрації доменного імені, даних про володільця інформації щодо доменного імені, оцінки повноважень Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA».

Верховний Суд постановою від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу ТОВ «АТБ-маркет» задовольнив частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що апеляційний суд, у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , у першу чергу, мав визначитися з тим, чи є обґрунтованими посилання заявника на відсутність у нього обов`язку відповідати за позовом, а вже потім вирішувати питання чи є поширена стосовно позивача інформація недостовірною, та чи порушено її поширенням ділову репутацію позивача а тому висновки апеляційного суду про необґрунтованість заявленого ТОВ «АТБ-маркет» позову без з`ясування хто є власником веб-сайту Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» (ІНФОРМАЦІЯ_3), тобто належним відповідачем у справі, та, відповідно, без оцінки наданих сторонами доказів на підтвердження зазначених обставин, є передчасними.

Вказуючи на те, що суд першої інстанції належно не перевірив чи є оскаржувана інформація, викладена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», недостовірною, тобто містить фактичні твердження про конкретні обставини, чи є оціночними судженнями; чи була поширена з іншого джерела засобу масової інформації - «Української правди», як про це зазначено у статті, чи є результатом суб`єктивної оцінки автора; чи була вона заснована на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, чи була відредагована, суд апеляційної інстанції не надав ствердної відповіді на зазначені питання, не надав оцінки оскаржуваним у статті висловлюванням на предмет віднесення їх до оціночних суджень чи фактичних тверджень.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2017 року скасував та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції достовірно не встановив на підставі належних, допустимих та достатніх доказів відповідальність саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за спростування поширеної інформації, як автора чи власника веб-сайту, на момент здійснення публікації.

ТОВ «АТБ-маркет» в силу статей 12, 13, 81 ЦПК України безспірно і безсумнівно не доведено, що реєстраторами доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 та власниками веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 є відповідачі, а оскільки до участі у справі в якості належних співвідповідачів не було залучено автора та власника веб-сайту відповідного інформаційного матеріалу, та, враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії апеляційного провадження залучати нових учасників справи, позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ТОВ «АТБ-маркет» у травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом під час нового розгляду справи не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у цій же справі, у зв`язку з чим суд уникнув розгляду справи і позбавив їх права на судовий захист.

Апеляційним судом безпідставно не враховано довідку Центру компетенції УЦПНА від 30 березня 2017 року № 53/2017-ДР-ЦК та висновки судів (факти, встановлені судами) з аналогічних спорів, згідно з якими ОСОБА_2 станом на дату виходу статті ІНФОРМАЦІЯ_13 був реєстратором доменного імені antikor.com.ua та власником веб-сайту. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Факт того, що зазначена довідка є належним та допустимим доказом підтверджується і судовими рішеннями у аналогічних справах №№ 742/2462/15-ц, 742/512/17, 742/514/17.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними відповідачами у цій справі, що також підтверджується судової практикою, висловленою у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 742/514/17, від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17, а також під час розгляду справ №№ 759/10546/15-ц, 759/17129/14-ц, 742/362/17, 759/2385/15-ц, 742/1485/19, 742/569/17, тому ОСОБА_1 , як власник веб-сайта, відповідає за розміщену на ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.

Якщо особа не має відношення до адміністрування та діяльності веб-сайту, реєстрантом доменного імені якого вона є, така особа повинна довести це суду і надати інформацію про особу, якій були передані дані для доступу до його доменного імені. Тобто, особа має право спростувати презумпцію того, що вона є належним відповідачем за позовом.

Розповсюджена інформація не є оціночними судженнями, у ній містяться наклепи, звинувачення, вигадані події та неправда.

Фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Тягар доведення достовірності поширеної негативної інформації стосовно позивача покладається на відповідача (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Чередніченка О. М. у липні 2021 року надійшов до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є власником веб-сайту Національний антикорупційний портал Антикор, не має жодного відношення до створення та функціонування вказаного веб-сайту і до поширення інформації в статті та їх авторства.

Отримана інформація ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» з сервісу WHOIS не може вважатися достовірною та актуальною інформацією на підтвердження встановлення дійсних осіб реєстранта, реєстратора та хостинг-провайдера доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Реєстрація доменного імені є відкритою, здійснюється в онлайн-режимі на підставі онлайн-заявки особи, яка має намір зареєструвати доменне ім`я, та не потребує жодного підтвердження ідентифікації та авторизації особи реєстранта.

Відповідач позбавлений можливості скасувати реєстрацію доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 чи внести будь-які зміни, оскільки не здійснював його реєстрацію, тому йому не відомі певні дані (коди тощо) і він позбавлений можливості вчинити такі дії.

Належними відповідачами у цій справі є одночасно автор статті та власник веб-сайту, а обов`язок їх встановлення покладається саме на позивача, який не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 є власником веб-сайту Національний антикорупційний портал Антикор.

Зміст статті не містить інформації, яка б порушувала честь, гідність та ділову репутацію позивача, а наведені ним витяги є оціночними судженнями - висловлюваннями, які не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Справа № 742/287/17 надійшла до Верховного Суду 09 червня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2021 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» (ІНФОРМАЦІЯ_3) всесвітньої мережі Інтернет за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) було розміщено статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» (т. 1 а. с. 11-15), яка містила наступну інформацію:

«В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ-менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда».

Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства, открытого по ч. 1 ст. 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу, - сказано в сообщении пресс-службы ведомства.

Правоохранители продолжают неотложные оперативно-следственные действия. В СБУ надеются в ближайшее время привлечь к ответственности всех бизнесменов и менеджеров, причастных к сделке.

По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_8.

Как сообщалось ранее, с требованием расследовать деятельность компании «АТБ-Маркет» и дать ей правовую оценку в СБУ обратились члены группы « Депутатский контроль »: ОСОБА_6 (БПП), ОСОБА_9 (Народный фронт) и ОСОБА_7 (БПП). Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик».

Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму , которые управляют сетью супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины « АТБ », составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма, - заявил народный депутат ОСОБА_6 .

Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать, что владельцы « АТБ » продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса.

В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ ОСОБА_3 . То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а « АТБ », как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс, - уточнил ОСОБА_6 .

По мнению экспертов, бороться с компаниями - пособниками терроризма должны не только представители СБУ и ГПУ, но и политики. Как вариант, можно пойти по пути Турции, национализируя предприятия, которые сотрудничают с антигосударственными структурами.

После пресечения государственного переворота, власти Турецкой Республики национализировали около 1,2 тыс. коммерческих структур, заподозренных в сотрудничестве с мятежниками. Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано, - резюмирует директор информационно-аналитического агентства «Рейтинг» ОСОБА_10».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

Зі змісту статей 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) вбачається, що на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18).

Ураховуючи наведене, відповідачами у справі мають бути автор та власник веб-сайту відповідного інформаційного матеріалу.

Встановивши, що позивачем безспірно і безсумнівно не доведено, що реєстраторами доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 та власниками веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 є відповідачі, а до участі у справі не було залучено належних співвідповідачів, а саме автора і власника веб-сайту відповідного інформаційного матеріалу, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Проте, Верховний Суд не може погодитися із висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 з огляду на таке.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» (ІНФОРМАЦІЯ_3) була опублікована стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_12).

Згідно з довідкою Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) департаменту «Центру компетенції» від 30 березня 2017 року № 53/2017-ДР-ЦК власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу. За результатами дослідження змісту веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/ встановлено, що інформаційна діяльність на ньому здійснюється від імені «Національного антикорупційного порталу «Антикор». Даний ресурс створений при сприянні ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», що дозволяє зробити висновок, що громадська організація може мати відношення до веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 та ймовірно є власником останнього.

У реєстрі громадських об`єднань, розміщеного на веб-сайті департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, міститься інформація про ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», зокрема, що одним з її засновників є ОСОБА_2 .

Реєстратору доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 - компанії Gransy s.r.o., реєстрантом цього доменного імені 31 липня 2016 року були повідомлені наступні дані: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_8

У довідці також зазначено, що з 28 березня 2017 року та станом на дату видачі довідки власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_3/ є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 - Teka-Group Foundation (з 31 липня 2016 року до 28 березня 2017 року - ОСОБА_2 ), якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, якщо такий договір відсутній. При цьому, ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» є ймовірним власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/.

Свідоцтвом про акредитацію ОП «Український мережевий інформаційний центр» підтвердив компетентність консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні функцій Центру компетенції адресного простору, що полягають у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення відповідно до договору про акредитацію від 11 квітня 2016 року.

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що: веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18 (провадження № 61-14984св19), від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 (провадження № 61-9702св19) та від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19-ц (провадження № 61-4922св20).

Враховуючи наявну у матеріалах справи довідку Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) департаменту «Центру компетенції» від 30 березня 2017 року № 53/2017-ДР-ЦК, яка є належним та допустимим доказом, належним відповідачем у справі є ОСОБА_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в Інтернеті чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Після встановлення зазначених обставин, апеляційному суду слід перевірити чи є оскаржувана інформація, викладена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірною, тобто містить фактичні твердження про конкретні обставини, чи є оціночними судженнями, чи була поширена з іншого джерела засобу масової інформації - «Української правди», як про це зазначено у статті чи є результатом суб`єктивної оцінки автора, чи була вона заснована на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, чи була відредагована.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей, з огляду на таке.

Як зазначено вище, відповідачами у справі мають бути автор та власник веб-сайту відповідного інформаційного матеріалу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «[…] належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що на момент здійснення публікацій реєстратором доменного імені аntіkоr.соm.uа власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 був ОСОБА_2 , тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в означеній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 83, 84, 228, 229, 235, 263, 264 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в означеній частині з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в означеній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук