Справа №  2-а-595/11

ПОСТАНОВА

іменем  України

11.01.2011                                                                                           смт.Тростянець

     в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

при секретарі Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ Тростянецького району старшого лейтенанта міліції Килівника Олега Валерійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-   

                                                   ВСТАНОВИВ:

 29.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ Тростянецького району старшого лейтенанта міліції Килівника О.В. серії АВ№218957 від 23.12.2010 року про накладення на нього штрафу в розмірі 340 грн. за недотримання вимог  ч. 1 ст. 122 КУпАП., вказав, що ніякого правопорушення не вчиняв, оскільки здійснив стоянку в межах дії дорожнього знаку «Стоянку заборонено» на час до 5 хвилин, щоб висадити сина ОСОБА_3, який знаходився на лікуванні, тому жодного пункту ПДР України не порушив.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв,  тому суд на підставі ч.4 ст. 128 КАС України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.  

З урахуванням пояснень та матеріалів справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.12.2010 року відповідач відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП про те, що він 23.12.2010 року, о 10:30 год. в смт. Тростянець по вул. Мічуріна здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.35 ПДР «Стоянку заборонено», чим порушив п. 3.35 додатку 1 ПДР України.

Постановою відповідача від 23.12.2010 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

В п. 1.3 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Крім того ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» вказує, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 3.35 (додаток 1) ПДР України дорожній знак "Стоянку заборонено" є заборонним знаком, яким забороняється стоянка усіх транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, на позивача накладено стягнення в межах санкцій  ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Підтвердженням того, що позивач дійсно в порушення п. 3.35 ПДД здійснив стоянку автомобіль в зоні дії знака «Стоянку заборонено»,  є протокол про адміністративне правопорушення, усні та письмові пояснення позивача про те, що він зупинився не більше ніж на 5 хвилини, так як висадив сина ОСОБА_3, який знаходився на лікуванні.

Відповідачем по справі при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було в повному обсязі дотримані вимоги ст. 283 КУпАП, згідно яких: постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.

Також, під час складання протоколу, відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписаний особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що є відмітка у протоколі.

Відповідач при винесенні вищезазначеної постанови діяв законно та в межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказував на те, що позивач дійсно порушив вимоги ПДР, а тому оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства та підстав для її скасування суд не вбачає.

Керуючись ст.    ст. 4,11,70,71,159,160,161,162,163 КАС України, суд –  

                                               ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ Тростянецького району старшого лейтенанта міліції Килівника Олега Валерійовича скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 218957 від 23.12.2010 р. через безпідставність.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: