Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 587/2383/19

провадження № 61-12380св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2021 року у складі судді Степаненка О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2011 року № 910.79235 в сумі 180 163,89 грн;

вилучити в ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме - автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та передати його в управління АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації;

в рахунок погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором від 25 липня 2011 року № 910.79235 звернути стягнення на предмет застави, власником якого зареєстрований ОСОБА_2 , а саме на автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Ідея Банк» посилалося на те, що 25 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» (далі - ПАТ «Плюс Банк»), правонаступником якого є АТ «Ідея банк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 910.79235, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 88 966,80 грн на купівлю транспортного засобу - автомобіля «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 на строк до 25 липня 2018 року. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю зазначеного автомобіля, інша частина - на фінансування страхового платежу. Позичальник не виконував зобов`язання за кредитним договором належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 17 жовтня 2019 року становила 180 163,89 грн. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 12 жовтня 2011 року між банком і ОСОБА_1 був укладений договір застави вказаного транспортного засобу. Договором застави, зокрема, передбачено, що відчуження предмета застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. Однак ОСОБА_1 усупереч умовам договору та без письмової згоди позивача відчужив предмет застави ОСОБА_2 . Незважаючи на це, застава транспортного засобу зберегла свою силу при переході права власності на предмет застави. У зв`язку з цим просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сумський районний суд Сумської області рішенням від 31 березня 2021 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2011 року № 910.79235 в сумі 180 163,89 грн. Вилучив у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , актуальний державний номерний знак НОМЕР_4 , та передав АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації. Звернув стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , актуальний державний номерний знак НОМЕР_4 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів, у рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь АТ «Ідея БАНК» за кредитним договором від 25 липня 2011 року № 910.79235, укладеним між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, тому право позивача ПАТ «Ідея Банк» порушене і підлягає судовому захисту і є підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 180 163,89 грн. Оскільки позичальник порушив обов`язок з повернення кредиту, підлягають задоволенню також вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації автомобіля на публічних торгах. Зміна власника заставного транспортного засобу, відносно якого зареєстроване обтяження, не є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банку у разі порушення заставодавцем своїх кредитних зобов`язань. При цьому задоволення вимог за основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленості сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням немає. Також суд вважав, що позивач не пропустив позовну давність.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Сумський апеляційний суд постановою від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бабенко Я. В. залишив без задоволення. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд виходив з того, що реалізація майна, яке є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. У зв`язку з цим задоволення судом вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення у ОСОБА_2 є законними, оскільки зареєстроване обтяження банку на предмет застави зберегло свою силу для нього як нового власника предмета застави, а тому до нього перейшли всі права та обов`язки за договором застави.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в частині вилучення у нього транспортного засобу, який є предметом застави, а саме автомобіля марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, та передання АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації, а також звернення стягнення на предмет застави вказаного автомобіля шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів, в рахунок погашення кредитних зобов`язань позичальника на користь АТ «Ідея БАНК» за кредитним договором від 25 липня 2011 року № 910.79235 та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1388), у подібних правовідносинах, а саме - в призмі звернення стягнення на предмет застави - транспортного засобу та його вилучення у третьої особи, яка набула право власності на такий транспортний засіб за наявності обтяження; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Головного сервісного центру МВС України, не залучивши його до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, посилаючись на Порядок № 1388, фактично вказав на обов`язок Головного сервісного центру МВС України та його структурних підрозділів перевіряти наявність обтяжень транспортного засобу при здійсненні його перереєстрації або знятті його з обліку. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права й обов`язки Головного сервісного центру МВС України попри те, що він не був залучений до участі у справі.

При цьому суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що до 05 жовтня 2016 року у сервісних центрів МВС не було обов`язку та можливості перевіряти транспортні засоби за Державним реєстром обтяжень рухомого майна. Єдиний можливий спосіб реального забезпечення застави полягав у надсиланні заставодержателем до органів МВС повідомлення про наявність зареєстрованого обтяження транспортного засобу та внесення до свідоцтва про реєстрацію такого транспортного засобу відповідної відмітки про обтяження. Однак при відчуженні спірного автомобіля третій особі у свідоцтві про реєстрацію цього транспортного засобу відмітки про кредит або заставу не було, у зв`язку з тим, що автомобіль було зареєстровано за ним раніше, ніж укладено кредитний договір і договір застави. Також скарга містить доводи про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неналежними, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості та про звернення стягнення на заставне майно є взаємовиключними.

У жовтні 2021 року АТ «Ідея БАНК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити в силі, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими; суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 вересня 2021 року справа № 587/2383/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 липня 2011 року між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є АТ «Ідея банк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 910.79235.

Згідно з пунктом 1 параграфу 1 кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит в сумі 88 966,80 грн, який складається з двох частин: фінансування купівлі автомобіля в сумі 83 930,00 грн та фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в сумі 2 517,90 грн. Кредит надано на придбання транспортного засобу марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконав належним чином, унаслідок чого станом на 17 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 180 163,89 грн, з яких: основний борг - 0 грн, прострочений борг - 64 900,69 грн, прострочені проценти - 83803,70 грн, строкові проценти - 710,96 грн, пеня (з 17 березня 2019 до 17 жовтня 2019 року) - 29 157,12 грн, дебіторська заборгованість - 701,75 грн, інші штрафні санкції - 889,67 грн.

Для забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 12 жовтня 2011 року між ПАТ «Плюс Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу за умовами якого в заставу банку передано автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомо, що на підставі договору застави майнових прав ПАТ «Ідея Банк» 06 грудня 2011 року зареєстроване обтяження на автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , з терміном дії до 06 грудня 2016 року, а 20 липня 2016 року термін дії такої застави було продовжено до 20 липня 2021 року.

29 квітня 2016 року спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_2 , актуальний державний номерний знак НОМЕР_4 .

Також суди встановили, що ПАТ «Ідея Банк» не давало письмової згоди на відчуження рухомого майна (автомобіля), яке перебуває в заставі, ні основному боржнику ОСОБА_1 , ні іншим особам.

22. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Встановивши наявність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості у зв`язку з тим, що позичальник не виконав обов`язків з повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

В іншому випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 та від 18 березня 2020 року у справі № 202/5584/18.

Із матеріалів справи відомо, що 06 грудня 2011 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження на автомобіль марки «HYUNDAI Accent RB 1.4», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , з терміном дії до 06 грудня 2016 року, а 20 липня 2016 року термін дії такої застави було продовжено до 20 липня 2021 року.

Зазначеним спростовується твердження ОСОБА_2 про безпідставне задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет застави з огляду на те, що він не є заставодавцем за договором застави, а є добросовісним набувачем майна, оскільки не знав і не міг знати про існування цього договору та наявне обтяження майна при купівлі автомобіля.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що за встановлених у цій справі обставин застава зберігає свою силу для нового власника.

Встановлено, що всупереч умовам договору застави ОСОБА_1 без погодження із заставодержателем зняв автомобіль з обліку для реалізації. При цьому предмет застави неодноразово відчужувався. Зокрема, 29 квітня 2016 року спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу перереєстрований на ОСОБА_2

ОСОБА_2 не заперечує факт існування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису щодо спірного автомобіля та не оскаржує правомірність здійснення такого запису. Водночас зазначає, що наявність обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не є достеменним підтвердженням існування договору застави.

Необізнаність ОСОБА_2 про неможливість відчуження спірного автомобіля з огляду на його перебування в заставі не є підставою для заперечення можливості кредитора (заставодержателя) реалізувати право на погашення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна.

Враховуючи наведене, безпідставними є доводи касаційної скарги в частині того, що Порядком № 1388 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено обов`язк Головного сервісного центру МВС України та його структурних підрозділів перевіряти наявність обтяжень транспортного засобу при здійсненні його перереєстрації або знятті з обліку.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Головного сервісного центру МВС України, не залучивши його до участі у справі, оскільки у цій справі спір виник між заставодавцем, заставодержателем та новим власником предмета застави. При цьому, задовольняючи позов, суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Головного сервісного центру МВС України.

Звернення стягнення на предмет застави на підставі чинного договору застави та зареєстрованого обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є належним та ефективним способом реалізації прав позивача, передбаченим статтями 16, 589 ЦК України, статтею 20 Закону України «Про заставу» та пунктом 1 параграфу 5 договору застави від 12 жовтня 2011 року, а тому доводи скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту є неспроможними.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в частині вирішення вимог, заявлених до ОСОБА_2 , про вилучення транспортного засобу та звернення стягнення на предмет застави залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун