СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15303/21

пр. № 2/759/5503/21

17 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

представника позивача Абрамової К.М. ,

представника відповідача Розметов Р.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» до ОСОБА_2 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 до суду надійшов позов Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» до ОСОБА_2 про виселення. В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що відповідача було переведено на посаду виконуючої обов`язків директора відокремленого підрозділу КП «Київпастранс» Навчально-курсовий комбінат з 08.12.2016. На підставі заяви відповідача, їй був виданий ордер на право зайняття житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 , розміром 18,7 кв.м. Вказаний гуртожиток закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС». 29.07.2020 відповідача було звільнено з посади. При цьому, відповідачу належить на праві власності двокімнатна квартира у м. Фастів, Київської області. Відповідач добровільно з кімнати в гуртожитку виселятись не бажає, у зв`язку з чим, позивач змушений звернутись до суду. На підставі викладеного, позивач просив суд виселити ОСОБА_2 з кімнати № 232 гуртожитка, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.2021 провадження у справі було відкрито, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скерував до суду відзив, у якому вона заперечувала проти позову . вказувала, що вона на законних підставах вселилась у кімнату АДРЕСА_3 . зареєструвалась та постійно там проживала. Наказом КП «Київпастранс» від 29.07.2021 №19-к її було звільнено з посади виконуючої обов`язків директора відокремленого підрозділу КП «Київпастранс» Навчально-курсовий комбінат за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП. Наявність іншого нерухомого майна у власності не заперечується відповідачем, але там зареєстрований та проживає її дорослий син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, позивач ні у позовній заяві не зазначає норму, яка надає право виселити особу з помешкання, на яке особа має законне право, без надання іншого помешкання при наявності у власності житла в іншій місцевості. У задоволенні позову просила відмовити.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому позивач звертає увагу, що відповідач не позбавлений можливості реалізувати право власності на належну відповідачу квартиру на власний розсуд, при цьому, повідомлено про вжиті заходи щодо виселення із гуртожитку також інших осіб, які припинили трудові відносини з комунальним підприємством.

В судовому засіданні. представник позивача вимоги позову підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, з підстав, викладених у відзиві, наголошував на безпідставності позовних вимог.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу КП «Київпастранс» від 07.12.2016 №345-к ОСОБА_2 було переведено на посаду виконуючої обов`язків директора відокремленого підрозділу КП «Київпастранс» Навчально-курсовий комбінат з 08.12.2016 року.

На основі заяви ОСОБА_2 від 19.12.2019 року, у зв`язку з відсутністю житла у м. Києві та з метою забезпечення житловою площею співробітника підприємства, відповідачеві був виданий ордер на право зайняття житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 розміром 18,7 кв.м. При цьому, в ордері №80 серії Г вказано, що ордер був виданий на основі спільного рішення адміністрації профспілкового комітету КП «Київпастранс» від 19.12.2019.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо про порядок видачі кімнат в гуртожитку, та про відсутність рішення на підставі якого був виданий вищезазначений ордер.

Наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 №30 «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» зазначений гуртожиток було закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Київпастранс».

Між відокремленим підрозділом Служба утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури КП «Київпастранс», в особі в.о. начальника Служби утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури Мацібона Ярослава Анатолійовича та ОСОБА_2 був укладений договір найму житлового приміщення у гуртожитку №4/232 від 27.12.2019.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що договір найму є чинним, виконується належним чином.

Підпунктом 2.1. Договору передбачено обов`язок наймодавця надати наймачеві житлове приміщення гуртожитку на підставі ордера та цього договору.

На виконання пп.2.1.1.Договору вищезазначена кімната була передана Відповідачу актом приймання-передачі та іншого інвентарю кімнати (Додаток №1 до Договору), згідно якого підприємство, в особі завідувача гуртожитком ОСОБА_4 , передало, а мешканець гуртожитку ОСОБА_2 прийняла кімнату №232.

Наказом КП «Київпастранс» від 29.07.2021 №19-к ОСОБА_2 було звільнено з посади виконуючої обов`язків директора відокремленого підрозділу КП «Київпастранс» Навчально-курсовий комбінат за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 25.05.2021 №258115647 ОСОБА_2 на праві власності належить квартира загальною площею 50,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 24.02.2005 р. 404, який посвідчено приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Вінічук Н.В.

Тобто, на момент ухвалення спільного рішення адміністрації профспілкового комітету КП «Київпастранс» від 19.12.2019, яке було підставою для видачі ордеру, відповідач мала у власності вказану квартиру у м. Фастів Київської області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 129 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до статті 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 125 ЖК Української РСР передбачено перелік осіб, які не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення.

Надаване громадянам у зв`язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу (частина перша статті 126 ЖК Української РСР).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Садов`як проти України» (заява N 17365/14, від 17 травня 2018 року зазначив, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається "необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Дослідивши представлені сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що кімната у гуртожитку надавалась на час чинності трудових відносин між сторонами, позивач звільнилась за угодою сторін, квартира у власності знаходиться в іншій місцевості та була на момент надання кімнати в гуртожитку, договір найму між сторонами є чинним, не розірваний, виконується належним чином.

З огляду на викладене, відповідно до положень ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 258 - 259, 263, 264, 265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» до ОСОБА_2 про виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 22.11.2021.

Позивач: Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС» (місцезнаходження: м. Київ, Набережне шосе, 2, ЄДРПОУ: 31725604).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Ю.В. Войтенко