П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14885/21

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Дата і місце ухвалення: 20.09.2021р., м. Одеса

 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

       Головуючого – судді :     Бойка А.В.,

                                         суддів:   Федусика А.Г.,

                                                            Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року, що виразились у зменшенні її відсоткового розміру з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмеженні максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснювати виплати пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 у розмірі 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, на підставі довідки прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року, без обмеження її максимального розміру, що становить 30066,79 грн., починаючи з 13.12.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370835601 від 06.08.2021 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, яким зменшено відсотковий розмір з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмежено максимальний (граничний) розмір пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснювати виплату йому пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 30.07.2021 року, без обмеження її максимального (граничного) розміру, починаючи з 01.10.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року, що виразились у зменшенні відсоткового розміру з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмеженні максимального розміру пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням правових висновків, наданих судом у даному рішенні, перерахувати та сплачувати з 13.12.2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 21.07.2020 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370835601 від 06.08.2021 року про перерахунок позивачу пенсії за вислугу років, яким зменшено її відсотковий розмір з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмежено максимальний (граничний) розмір пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням правових висновків, наданих судом у даному рішенні, перерахувати та сплачувати з 01.10.2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 30.07.2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», вважає, що при перерахунку пенсії позивача, застосуванню підлягають норми Закону, чинні на момент такого перерахунку, а тому розмір пенсії позивача не може перевищувати 60 % від сум місячної заробітної плати.

Крім того, апелянт вказував на те, що положеннями Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тобто, виплата пенсії без обмеження максимальним розміром має відбуватися лише до того часу, поки розмір пенсії, що виплачується, буде відповідати максимальному її розміру. Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії  на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року з прийняттям нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 09.12.1999 року по 28.09.2020 року працював в органах прокуратури Одеської області на посадах помічника прокурора району, слідчого, старшого слідчого районної прокуратури, прокурора прокуратури міста та прокуратури області, слідчого в особливо важливих справах прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області.

23.08.2016 року позивач подав до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси заяву про призначення йому відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугою років у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Рішенням Управління ПФУ в Малиновському районі м.Одеси №4818 від 26.08.2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням, поряд з іншим, на ст.86 Закону України «Про прокуратуру». Відмову у призначенні пенсії позивач оскаржив у судовому порядку.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 13.09.2016 року у справі №521/15038/16-а, яка набрала законної сили, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси №4818 від 26.08.2016р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та  зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси призначити позивачу, як особі, яка має достатній для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи - 20 років 05 місяців 10 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 16 років 08 місяців 14 днів, пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останніх 24 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становила 11702,06 грн. відповідно до довідки Прокуратури Одеської області № 551 від 22.08.2016р. про розмір місячного заробітку, починаючи з 23.08.2016 року - з дня звернення за пенсією та виплачувати пенсію - з дня звільнення з органів прокуратури.

На підставі вказаного рішення суду з 23.08.2016 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» відповідно до довідки прокуратури Одеської області №551 від 22.08.2016 року у розмірі 90% від місячного заробітку, без обмеження її граничного розміру.

22.07.2017 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням посадових окладів прокурорів та надав довідку прокуратури Одеської області № 551 від 21.07.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.07.2020 року №951370835601 було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

Не погодившись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/9455/20 позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення №951370835601 від 23.07.2020 року; зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та здійснювати позивачу виплату пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, на підставі довідки прокуратури Одеської області № 551 від 21.07.2020 року, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 13.12.2019 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року по справі №420/9455/20 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% та виплати без обмеження її максимальним розміром, у зв`язку з передчасністю таких вимог та відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/9455/20 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року Головне управління ПФУ в Одеській області здійснило йому з 13.12.2019 року перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року № 551, однак пенсію розраховано у розмірі 60 % заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій та обмежено її розмір десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з діями відповідача по зменшенню відсоткового розміру пенсії з 90% до 60%, а також з діями по обмеженню максимальним розміром перерахованої пенсії, позивач подав даний адміністративний позов.

Крім того, підставою для подання даного позову став факт прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №951370835601 від 06.08.2021 року за наслідком розгляду поданої позивачем 03.08.2021 року заяви про перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням посадових окладів прокурорів з моменту початку роботи обласних прокуратур на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 551 від 30.07.2021 року. Згідно вказаного рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , застосувавши відсотковий розмір пенсії - 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується при перерахунку пенсії, а також обмеживши максимальний розмір пенсії позивача 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. На думку позивача, зменшення відсоткового розміру його пенсії з 90 % до 60 % та обмеження її максимального розміру є протиправним.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 90 % від місячного заробітку працюючого прокурора та без обмеження її граничного розміру  встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому не може бути звужено та вказані обставини не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» саме при призначенні пенсії на підставі вказаної норми цього Закону застосовується відсоток 60 % від заробітку, однак вказаний відсоток не може бути застосовано при перерахунку раніше призначеної пенсії.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

,     ?   ?   .   13.09.2016  на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, в редакції, що діяла до липня 2011 року.

  1  50-1   « »  1789-  05.11.1991 .,  ?   2011 ,       ?  20 ,               10 ,           . ?   ? 80      ()  ,       ,   ?  , ?   ?   . ?     ? 10        2 , ?   90     () .

   50-1 ?  « »  1789-  05.11.1991 .  ?,   3, 4, 6  11,         ,   ,  `  ?   ?  ?- .

14.10.2014      « » 1697-VII,      15.07.2015 .

20  86  ? « » 1697-VII ( - ? 1697-VII),   , ,        ’                ,              .        ,   ,    ,      ? .         ,    ?     ?      12 .       ’     ,   ,               ,   ,     ,    ?     ? .

,   « ?    ?,   ,    » ? 28.12.2014 ,     01.01.2015    ? 20  86  1697-VII      : "20.            ".

    13.12.2019  7-()/2019   ,   ?   ?   ? 86   « »  14  2014   1697–VII  ,  , ?    ?   ?  ?   ?.

2        13.12.2019  7-()/2019 ,      86  ? « »  14 ? 2014   1697–VII  ,  ,          .

,  3  ?  ? ,   ?  :

-    86 ?  " "  14  2014   1697-VII             ;

-    86 ?  " "  14  2014   1697-VII     :

"20.   ?  ?  ’   ?  ?     ?    ?  ?,              .        , ?  ,    ,       . ?     ?   , ?              12 .  ?  ?   ’  ?   , ?  , ?    ?    ?   ?   , ?  , ?    ,       ?   ".

      21.07.2020   551,          13.12.2019  7-()/2019     30.08.2017   657,          28.10.2020     420/9455/20  ? ’     25.02.2021 ,     ?   ?  , ?  60       обмеження максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом №1789-ХІІ, згідно якого позивачу призначено пенсію, визначались певні порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів, які були передбачені ч.ч. 12 та 17 ст. 50-1.

У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ (набрав чинності 01.10.2011 року) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80% місячного заробітку.

Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям вказаного Закону від 08.07.2011 року №3668-VІ не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції Закону від 08.07.2011 року №3668-VІ, передбачалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Як вже зазначалось вище, 14.10.2014 року було прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Згідно із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015 (далі Закон № 76-VІІІ) частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 3668-VІ) та частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ викладено в нових, однакових редакціях такого змісту: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Цим же Законом розмір пенсії у відсотках до заробітної плати зменшено з 70 до 60.

Таким чином, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ до статті 50-1 цього Закону неодноразово вносилися зміни.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), тобто дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В даному випадку оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Правовий висновок з цього питання висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 240/5401/18, в якій зазначено, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. При цьому, вказано, що при перерахунку пенсії відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії.

За висновком Великої Палати при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні, відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

З огляду на зазначену правову позицію, внесені зміни до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року в частині, що стосуються розміру пенсії у відсотках, яка призначається за нормами цього Закону, в даному випадку до спірних правовідносин, які стосуються саме перерахунку пенсії, застосовуватись не можуть. Такі зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року стосовно зниження відсоткового розміру пенсії поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16, в якій Суд, на підставі ст. 58 Конституції України, дійшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратур має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (постанова Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 635/6663/16-а; постанова від 19.12.2018 року у справі № 725/1352/16-а; постанова від 29.04.2020 року у справі № 490/5366/16-а; постанова від 08.06.2021 року у справі № 263/15245/16-а).

Відповідно до п.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки пенсія за вислугу років позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 05.11.1991 року у розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), тому при наступних перерахунках має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Таким чином, відсотковий розмір пенсії позивача (90 %) не може бути змінений при перерахунку пенсії.

Зазначене свідчить про протиправність дій відповідача по зменшенню розміру пенсії позивача під час її перерахунків до 60% від заробітку на підставі довідок прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року № 551 та Одеської обласної прокуратури від 30.07.2021 року № 551.

Що стосується надання оцінки правомірності дій відповідача по застосуванню обмеження максимальним розміром пенсії, слід звернути увагу на наступне:

Згідно абз. 16 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, оскільки позивачу здійснено перерахунок пенсії саме на підставі вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, відповідач при такому перерахунку цілком правомірно застосував положення абз. 16 ч. 15 ст. 86 цього Закону.

Що стосується посилань позивача на те, що пенсія позивачу була призначена на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII без обмеження максимального розміру, а тому, відповідно застосування положень абз. 16 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»  від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності після призначення позивачу пенсії, звужує обсяг набутих ним прав, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

Так, у Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

У Рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, на який посилається позивач, втратив чинність, а тому, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, надаючи оцінку діям відповідача щодо застосування обмежень розміру пенсії позивача, колегія зазначає, що за положеннями статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а та від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19.

Згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

У своєму рішенні від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20 Верховний Суд вказав на те, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів приходить до висновку, що на неї не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI.

Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Також необхідно зазначити наступне.

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений  Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої  статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як встановлено з  матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19 та від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19.

Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку пенсії, однак, помилково визнав протиправними дії відповідача в частині обмеження розміру пенсії.

Крім того, звертаючись з позовом до суду, позивач просив, зокрема, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснювати виплату йому пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 30.07.2021 року,  починаючи з 01.10.2020 року.

В свою чергу, у довідці Одеської обласної прокуратури від 30.07.2021 року № 551 визначено розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними станом на 01.01.2021 року за відповідною (прирівняною) посадою. З огляду на викладене підстави для перерахунку пенсії позивача з 01.10.2020  року відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що спірний перерахунок на підставі довідки Одеської обласної прокуратури від 30.07.2021 року № 551 проведено  позивачу на підставі рішення № 951370835601 від 06.08.2021 року з 01.01.2021 року.

При цьому, обираючи спосіб захисту прав позивача з урахуванням наведених висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що зміна відсоткового значення розміру пенсії за встановлених обмежень її максимального розміру не призводить до збільшення розміру пенсії позивача, що відповідно свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Судом апеляційної інстанції у даній справі не встановлено порушень з боку відповідача в частині кінцевого розміру пенсії, який виплачується позивачу після перерахунку.  

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем при перерахунку пенсії помилково визначено відсоткове значення розміру пенсії, однак, враховуючи встановлені обмеження її максимального розміру, вірно визначено кінцевий розмір пенсії, колегія суддів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, дії відповідача в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90 до 60 відсотків від суми заробітку підлягають визнанню протиправними із зобов`язанням відповідача внести зміни до рішень про перерахунок пенсії позивача із визначенням відсоткового значення розміру пенсії - 90%. Водночас, за наведених обставин у справі, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 10.09.2021 року у справі №580/5238/20, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача стосовно визнання протиправними дій пенсійного органу стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром, та як наслідок, про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача без обмеження пенсії максимальним розміром задоволенню не підлягають.

Таким чином, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року скасувати.

Прийняти по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зменшення відсоткового розміру пенсії від нарахованої заробітної плати з 90 відсотків до 60 відсотків при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року № 551.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.08.2021 року № 951370835601 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2021 року на підставі довідки Одеської обласної прокуратури від 30.07.2021 року № 551 в частині зменшення відсоткового розміру пенсії від нарахованої заробітної плати з 90 відсотків до 60 відсотків.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до рішень про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 року на підставі довідки прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року № 551 та з 01.01.2021  року на підставі довідки Одеської обласної прокуратури  від 30.07.2021 року № 551 згідно Закону України «Про прокуратуру» та визначити загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 90% замість 60%.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач:                                                                       А.В. Бойко

Суддя:                                                                                 А.Г. Федусик

Суддя:                                                                                          О.А. Шевчук