УХВАЛА

про перегляд за виключними обставинами

25 жовтня 2021 року                                                                                   справа № 823/1651/16

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді   Трофімової Л.В., суддів Бабич А.М., Білоноженко М.А., за участі секретаря   Осадчого В.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач – особисто]

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (вул. Гоголя, 316, м. Черкаси, 18015, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26261092) [представник відповідача – не прибув]

про стягнення вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, прийняв ухвалу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі 823/1651/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку з відставкою.

18.05.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі №823/1651/16 за власним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, просить:

- переглянути за виключними обставинами постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги;

- стягнути з відповідача на користь позивача 180 грн 51 коп судових витрат.

Ухвалою від 02.06.2020 відкрито провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16, судове засідання призначено на 15.06.2020. Ухвалою від 15.06.2020 провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із відставкою зупинено до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №808/1628/18 з підстав існування неоднакового підходу до застосування пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (суспільний інтерес в усуненні сумніву у законності та обґрунтованості судового рішення переважає над суспільним інтересом, що виявляється у дотриманні принципу юридичної визначеності (res judicata) та про перегляд рішення відмовного характеру). В ухвалі Великої палати Верховного Суду (провадження № 11-74апп20 у справі №808/1628/18 ЄДРСР 88739736) щодо перегляду справи за виключними обставинами йдеться про звернення з вимогою, коли особа має правомірні сподівання на те, що ухвалене щодо до неї судове рішення, навіть і відмовного характеру, може бути переглянуте, наголосила: не означують як виключну правову проблему в сформульованому касаційним судом вигляді й рішення Верховного Суду, на які покликався касаційний суд, оскільки касаційні суди у цих справах фактично встановили, як варто застосовувати норми закону, що рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними. Верховний Суд у справі № 808/1628/18 ЄДРСР 95010526 зазначив: в ситуації, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним у контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання (п.8.1); не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання (п.20). Висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 805/550/16-а.

Ухвалою від 22.09.2021 поновлено провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із відставкою. Судове засідання за заявою у справі №823/1651/16 призначено з урахуванням заявлених клопотань позивачем про бажання брати участь у розгляді справи і неможливості прибути у судові засідання з поважних причин на 29.09.2021 (а.с.159), 11.10.2021 (повістка вручена позивачеві 09.10.2021 – а.с.172 – ідентифікатор 1803104374009), 25.10.2021 (а.с.193, а.с.206) та 21.10.2021 у зв`язку із короткостроковою відпусткою члена колегії – судді М.А. Білоноженко у зв`язку із сімейними обставинами (а.с.186-187) і повернення 22.10.2021 кореспонденції щодо неврученої повістки позивачеві на 21.10.2021 з підстави «а.с. 199-204 – за закінченням терміну зберігання – ідентифікатор 1800106639833». Про судові засідання 21.10.2021 і 25.10.2021 позивач додатково був повідомлений телефонограмами (відомості вхідних/вихідних дзвінків – а.с.207-208). Позивач (а.с.206) підтвердив засобами електронного зв`язку про отримання 22.10.2021 повістки на 25.10.2021 про проведення судового засідання (розписка а.с.193). У судове засідання позивач не прибув.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтуванні заяви зазначено, що рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 визнано таким, що не відповідає   Конституції України   (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII (далі – Закон № 1166). Конституційний Суд України констатує, що перехідний період між опублікуванням Закону №1166 та набранням чинності положенням підпункту  1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 (менше одного дня) був явно недостатнім для того, щоб суб`єкти права (судді, які на момент набрання чинності Законом №1166 мали право на вихід у відставку, але станом на 01.04.2014 ще ним не скористались) змогли адаптуватися до законодавчих новел та скоригувати свої дії для реалізації права на відставку і, відповідно, отримати вихідну допомогу у розмірі, встановленому законодавством до внесення змін у Закон № 1166.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453 (далі –  №2453) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього Закону, має право подати заяву про відставку (редакція станом на 01.04.2014).

Заявник зазначає,  що станом на 01.04.2014 він мав 16 років 5 місяців 25 днів стажу роботи на посаді судді. Відповідно до рішення Вищої ради юстиції №2501/0/15-16 від 19.09.2016 крім стажу роботи на посаді судді, має 4 роки 5 місяців стажу, що дає йому право на відставку, до якого зараховується половина строку навчання в Національній юридичній академії, тобто станом на 01.04.2014 він мав право на відставку відповідно до ч. 1 ст. 109 і пункту 11 Перехідних положень Закону №2453, позаяк стаж роботи на посаді судді був більше 20 років.

ОСОБА_1 вказав у заяві, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(II)/2020 застосовується стосовно нього у частині майнового права – права на вихідну допомогу за Законом №2453. Позивач підтримав заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами.

Відповідач у запереченнях на заяву про перегляд постанови за виключними обставинами вх. 13959/20  зазначив, що заява не належить задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позаяк на момент виходу у відставку така допомога не передбачалась. 01.04.2014 набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166, п.п. 1 п. 28 розділу ІІ якого, статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключено. Суддям, що виходили у відставку з 01.04.2014 по 30.09.2016 виплата вихідної допомоги законодавством не передбачалась. Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не можуть вплинути, позаяк правовідносини у даній справі (08.09.2016) виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, що поширюють його ретроспективну дію на правовідносини, що виникли раніше.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, просив провести розгляд справи без його участі, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до частини 1   статті 205 КАС України   неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У матеріалах справи є докази повідомлення відповідача (а.с.118 – ідентифікатор 1803103624451, а.с.135 – ідентифікатор 1803103641968, а.с.142 – ідентифікатор 1803104355110, а.с.165 – ідентифікатор 1803104373975, а.с.164 – довідка про доставку повістки від 30.09.2021, а.с.174 – довідка про доставку повістки від 12.10.2021, а.с.185 – ідентифікатор 1800106639825, а.с.198 – довідка про доставку повістки від 21.10.2021). У клопотанні про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.181) підтверджується, що  Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області просить заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши надані позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення – постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 (ЄДРСР64123411) за виключними обставинами належить відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16  (суддя Орленко В.І.) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку з відставкою відмовлено. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.03.2002 до 01.10.2016 працював на посаді судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. 22.09.2016 Верховною Радою України прийнято постанову №1600-VIII  «Про звільнення суддів» – ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. У період з 19.09.2016 до 30.09.2016 позивач перебував у щорічній оплачуваній відпустці. Наказом в.о. голови Смілянського міськрайонного суду від 30.09.2016  №65-ОС ОСОБА_1 відрахований 01.10.2016 зі штату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII «Про звільнення суддів».

З 30.09.2016 Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до частини 1 статті 143 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Станом на час звільнення позивача з посади судді (22.09.2016) не набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», що передбачав виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, тому в   даному випадку, до спірних правовідносин варто застосовувати нормативно-правові акти, що діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення ОСОБА_1 (22.09.2016).

22.03.2017 Київським апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1    залишено без задоволення, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017   залишена без змін, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі 823/1651/16 набрала 22.03.2017  законної сили.

Відповідно до частини 1   статті 361 КАС України   судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини 5   статті 361 КАС України   однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Судом встановлено, що   рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(II)/2020 у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19)  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII.

Конституційний суд України зазначив, що оскільки можливість реалізації суддею права на вихідну допомогу в розмірах та порядку, встановлених до внесення змін оспорюваним положенням Закону № 1166, залежала від фактичної можливості судді реалізувати право на відставку, то зміни в юридичному регулюванні цього питання (зокрема, виключення статті 136 із Закону № 2453) мали б бути зваженими, обґрунтованими та доведеними до суддів заздалегідь, тобто з дотриманням достатнього перехідного періоду.

Будь-який припис права має бути доступним і передбачуваним (рішення ЄСПЛ у справах Achour проти Франції, заява № 67335/01, п. 42; Kononov проти Латвії [ВП], заява № 36376/04, п. 185). Правові норми, на яких ґрунтується втручання, повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними під час їх застосування (норма є передбачуваною, коли вона забезпечує захист від свавільного втручання державних органів). На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом постанови від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 були чинними та належали застосуванню відповідачем.

Суд зазначає про відсутність підстав, передбачених пунктом 1 частини 5   статті 361 КАС України, для перегляду постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16  у зв`язку з виключними обставинами.

Подібні правові висновки під час розгляду заяв щодо перегляду за виключними обставинами судового рішення сформовані у постановах Верхового Суду (висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №808/2492/18 (ЄДРСР 86387767) – судове рішення не належало виконанню у зв`язку з відмовою в позові, що перешкоджає перегляду за виключними обставинами, 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (ЄДРСР 77968276 – судове рішення не належало виконанню у зв`язку з відмовою в позові), 25.07.2019 у справі №804/3790/17 (ЄДРСР 83244148 судове рішення не належало виконанню у зв`язку з відмовою в позові) та ухвалі Великої палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18 (судове рішення не належало виконанню у зв`язку з відмовою в позові, що перешкоджає перегляду за виключними обставинами).

Судом враховано, що Верховний суд у рішеннях від 23.09.2020 у справі №820/1498/16 (ЄДРСР 91722591 – заява про відставку від 18.09.2013 і звільнення з посади судді 25.12.2014), від 12.10.2020 у справі №826/15473/15 (ЄДРСР 92173114 – заява про відставку від 02.12.2013 і звільнення з посади судді 25.12.2014) зазначив: дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166 втратила чинність з 15.04.2020. За таких обставин рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, що би поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Відповідно до частини 5   статті 242 КАС України   при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки про застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд 17.12.2019 у справі №808/2492/18, відмовляючи у задоволенні заяви, зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 в справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню. Верховний Суд звернув увагу на те, що із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Верховний Суд в постанові від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а) зазначив, що визнані неконституційними положення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. У постанові від 25.07.2019 у справі №804/3790/17 Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні заяви, висловився про те, що рішення Конституційного Суду України на спірні правовідносини не може вплинути, позаяк такі виникли до прийняття зазначеного   рішення Конститукційного Суду України, а останнє не містить положень, що би поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 25.03.2020 по справі № 808/1628/18 зазначає, що підхід, сформований рішеннями судів, що входять до різних судових палат і касаційних судів Верховного Суду, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, з трьох причин: на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною; рішення не підлягали виконанню; перегляд рішень з цих підстав порушує принцип правової визначеності (res judicata). Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні за змістом норми містять положення статті 92 Закону України «Про Конституційний Суд» відповідно до яких, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналіз обставин справи дає підстави дійти висновку про те, що переглядаються у зв`язку із виключними обставинами лише ті рішення, що належать у встановленому Законом порядку виконанню, яким не є постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 808/1628/18, позаяк вирішено: у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено повністю, тому виконавчі листи за правилами   КАС України позивачу не видавалися. Рішення суду є таким, що не містило вимог зобов`язального характеру вчинити дії, а отже відсутня така ознака для його перегляду, як можливість виконання рішення у порядку, встановленому   Законом України «Про виконавче провадження».

Предметом розгляду справи № 823/1651/16 судом першої та апеляційної інстанції були правовідносини, що існували до прийняття   рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(II)/2020 у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19).

Верховний Суд у справі № 826/3718/17 (ЄДРСР 90073403) з`ясував, що посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 818/175/16 зазначили, що на момент прийняття Верховною Радою України постанови «Про звільнення суддів» особу звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України, законодавством не було передбачено (Законом № 2453) нарахування та виплати судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат, а тому у відповідачів не було достатніх та необхідних правових підстав для здійснення таких виплат. Необхідною передумовою для набуття даного права є вихід судді у відставку. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Верховний Суд зазначив, що відмова відповідача у виплаті не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, позаяк законодавством, чинним на момент виходу позивача у відставку, виплата такої вихідної допомоги не передбачена.

Реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22.09.2016.

Відповідно до частини 1 статті 136 Закону № 2453 в редакції, що була чинна до 01.04.2014, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом № 1166, що набрав чинності 01.04.2014 внесено зміни до Закону № 2453 – виключено статтю 136 цього Закону.

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а закон, що встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (частина 4 статті 3 КАС України).

Законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон №2453 у редакції, що була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 22.09.2016 «Про звільнення суддів», якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

До спірних правовідносин застосовано положення нормативно-правових актів, що діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII було прийнято після прийняття постанови відповідно до постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII «Про звільнення суддів».

Рішення щодо неконституційності Закону № 1166 у частині виключення статті 136 Закону № 2453 Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

У рішенні від 19.11.2013 № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Оскільки судове рішення суду у справі № 823/1651/16, яке заявник просить переглянути, не містило вимог зобов`язального характеру (не було зобов`язано відповідача вчинити дії), то відсутня підстава для перегляду постанови суду першої інстанції за виключними обставинами.

Суд дійшов висновку про наявні підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 823/1651/16.

Згідно з частиною 4   статті 368 КАС України   за результатами перегляду судового рішення суд може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та   залишити відповідне судове рішення в силі. Частиною 1   статті 369 КАС України   передбачено, що у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями   2, 5, 6-16, 248, 256, 293-297, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі №  823/1651/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку з відставкою.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Судді                                                                                                          Л.В. Трофімова

                               А.М. Бабич

                                                                                                                             М.А.Білоноженко