ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5771/21

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради  третя особа виконавчий комітет Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

29.09.2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач), від імені якого діє адвокат Посвалюк Вікторія Володимирівна, до Генічеської міської ради (далі – відповідач), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчий  комітет Генічеської міської ради (далі – третя особа), у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Генічеської міської ради від 27.08.2021 №893 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га шляхом безоплатної передачі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Стрілкове, Генічеського району Херсонської області згідно доданого графічного матеріалу, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки;

- зобов`язати Генічеську міську раду розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 27.07.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га шляхом безоплатної передачі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Стрілкове, Генічеського району Херсонської області згідно доданого графічного матеріалу, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки з врахуванням висновків суду та переважного права позивача на отримання цієї ділянки (п.14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що що за результатами розгляду Генічеською міською радою його клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га., рішенням від 27.08.2021 р. №893 відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з неможливістю встановити із графічних матеріалів місце розташування бажаної земельної ділянки. Позивач вважає дане рішення відповідача таким, що прийнято з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За змістом пояснень третьої особи, отриманих 22.11.2021 року, Виконавчий комітет Генічеської міської ради вважає позовні вимоги необгрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що  позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки надано графічні матеріали, за якими не можна встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, як передбачено частинами 6 та 7 ст. 118 ЗК України. Додатково третя особа зазначає, що бажана земельна ділянка позначена на графічних матеріалах  в межах сформованої земельної ділянки рекреаційного призначення, а тому не може бути передана у власність позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.07.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Генічеської міської ради із заявою (вх.  № 3338), у якій керуючись п. 14 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", просив надати дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, яка розташована на території с. Стрілкове, Генічеського району Херсонської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

До вказаного клопотання позивачем було додано, серед іншого, графічні матеріали  під назвою "Графічні матеріали з Публічної кадастрової карти України, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки".

27.08.2021 р. на дванадцятій сесії Генічеської міської ради VIIІ скликання прийнято рішення № 893, пунктом 34 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: с.Стрілкове, Генічеський район, Херсонська область (згідно графічних матеріалів), у зв`язку з тим, що згідно графічних матеріалів, доданих до заяви, неможливо розпізнати бажане місце розташування  земельної ділянки (частина шоста та сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Вважаючи відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою, а рішення Генічеської міської ради VIIІ скликання від 27.08.2021 р. № 893 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано  Земельним кодексом України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України)  

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. (ст. 40 ЗК України)

Згідно зі ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.  

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Цією ж статтею визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що  Земельним кодексом України  визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд наголошує, що учасникам бойових дій (до яких відносяться особи, визначені статтями  5,  6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") надаються відповідно до статті 12 (пункт 14)  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Як встановлено судом та підтверджується оскаржуваним рішенням Генічеської міської ради від 27.08.2021 р. № 893, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є неможливість встановити із наданих заявником графічних матеріалів місце розташування бажаної земельної ділянки.

Проте визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, що є порушенням вказаної норми  Земельного кодексу України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 263/16220/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17.

Крім того, суд приймає до уваги, що положення статті 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Дана позиція підтверджена правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 23 січня 2020 року у справі №0840/2979/18 (адміністративне провадження №К/9901/68110/1).

Разом з тим, суд вказує, що  ЗК України  встановлює, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування.

Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки від 27.07.2021 р., позивачем  додано документ під назвою "Графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки", що свідчить про дотримання позивачем передбачених ст. 118 ЗК України вимог щодо надання графічних матеріалів.

Щодо позиції відповідача про те, що вказані графічні матеріали не містять будь-яких інших орієнтирів, за якими можна встановити місце знаходження земельної ділянки, таких як назви вулиць, об`єктів,  розташованих поруч тощо, що не дає можливості встановити її точне місце знаходження, то суд вказує про таке.

Будь-які недоліки  графічних матеріалів, відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, не можуть бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої   статті 118 Земельного кодексу України. Проте звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 р. №120/4542/18-а.

Також суд не приймає до уваги посилання третьої особи на перебування земельної ділянки, позначеної позивачем на графічних матеріалах,  в межах сформованої земельної ділянки рекреаційного призначення, як на підставу відмови у наданні дозволу на розоблення проекту землеустрою щодо відведення її у власність, оскільки вказані обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача від 25.09.2019 р. № 868 в частині відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути на найближчій сесії його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що при вирішенні питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем не наведено конкретних посилань на невідповідність земельної ділянки, зазначеної позивачем на графічних матеріалах, діючій містобудівної документації, тобто не виконано обов`язкових умов, визначених ст. 118 ЗК України, тому з метою поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Генічеську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення від 27.08.2019 р. № 868  в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалася адвокатом Посвалюк Вікторією Володимирівною на підставі договору про надання правничої допомоги від 29.07.2021 р.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Додатком 1 до договору про надання правничої допомоги від 29.07.2021р., укладеного між адвокатом Посвалюк В.В. та Клюбіним О.Ю., передбачено, що сума гонорару за надання адвокатом правової допомоги становить фіксовану суму у розмірі 5 000 грн.

Згідно довідки від 29.07.2021р. на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 29.07.2021р. та додатку №1 до цього договору клієнт ОСОБА_1 сплатив, а адвокат Посвалюк Вікторія Володимирівна прийняв оплату послуг в сумі 5 000 грн.

Враховуючи пропорційність та обґрунтованість  до предмету спору розміру витрат  суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2500 грн., що за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Генічеської міської ради (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Міська, 8, код ЄДРПОУ 35248359),  третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчий  комітет Генічеської міської ради (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Міська, 8, код ЄДРПОУ 04060008) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Генічеської міської ради від 27.08.2021 №893 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Стрілкове, Генічеського району Херсонської області згідно доданого графічного матеріалу, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Зобов`язати Генічеську міську раду повторно розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 27.07.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Стрілкове, Генічеського району Херсонської області згідно доданого графічного матеріалу, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Генічеської міської ради (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Міська, 8, код ЄДРПОУ 35248359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн (дві тисячі п`ятсот  грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                                           Д.К. Василяка

кат.  109020100