ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 листопада 2021 року

м. Харків

справа № 642/5615/21

провадження № 22-ц/818/6267/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи – ОСОБА_3 , Державний реєстратор департаменту реєстрації Харківської міської ради Вєлєва Анастасія Олексіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Державний реєстратор департаменту реєстрації Харківської міської ради Вєлєва Анастасія Олексіївна про скасування державної реєстрації та припинення права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Бородіної О.В., в залі суду в м. Харкові, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Державний реєстратор департаменту реєстрації Харківської міської ради Вєлєва Анастасія Олексіївна про скасування державної реєстрації та припинення права власності.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт шляхом заборони відчуження на нерухоме майно – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1530069663101) до вирішення справи по суті.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року про забезпечення позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що ОСОБА_1 помилково подано позовну заяву до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності, оскільки останній не є суб`єктом владних повноважень та не може скасовувати державну реєстрацію права власності. Крім того, оскаржуваною ухвалою не обґрунтовано реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Вважає, що захід забезпечення позову вжито без належного з`ясування всіх обставин, є передчасним та таким, що не враховує інтереси ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела необхідність застосування заходів забезпечення позову, наявність об`єктивних обставин необхідності охорони матеріально-правових інтересів позивача та необхідність попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи убачається, що 20 червня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_5 надав в іпотеку ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання зобов`язання свого сина ОСОБА_3 за договором позики (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 24).

З інформації, наданої Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою, убачається, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла дружина – ОСОБА_1 (а.с. 26).

20 травня 2021 року право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ОСОБА_2 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Як на підставу вимог заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що існує ризик того, що ОСОБА_2 може продати спірну квартиру, тому невжиття заходів забезпечення позову призведе до можливої зміни власника спірної квартири, що значно ускладнить виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Разом з тим заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв.м.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам та відповідають п. 5 ч.1 ст.150 ЦПК України.

При цьому незабезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, може істотно ускладнити ефективний захист її прав.

Доводи апелянта про неврахування його інтересів та недоведеність того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, спростовуються матеріалами справи.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:                                                                О.В. Маміна

Судді:                                                                                Н.П. Пилипчук

       О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 01.12.2021 року.