П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А    Д У М К А

03 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14885/21

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.

по адміністративній справі № 420/14885/21

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в одеській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року, що виразились у зменшенні її відсоткового розміру з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмеженні максимального розміру пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснювати виплати пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 у розмірі 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, на підставі довідки прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року, без обмеження її максимального розміру, що становить 30066,79 грн., починаючи з 13.12.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370835601 від 06.08.2021 року про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, яким зменшено відсотковий розмір з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмежено максимальний (граничний) розмір пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснювати виплату йому пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 30.07.2021 року, без обмеження її максимального (граничного) розміру, починаючи з 01.10.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року, що виразились у зменшенні відсоткового розміру з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмеженні максимального розміру пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням правових висновків, наданих судом у даному рішенні, перерахувати та сплачувати з 13.12.2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 21.07.2020 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370835601 від 06.08.2021 року про перерахунок позивачу пенсії за вислугу років, яким зменшено її відсотковий розмір з 90% до 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) та обмежено максимальний (граничний) розмір пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням правових висновків, наданих судом у даному рішенні, перерахувати та сплачувати з 01.10.2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №551 від 30.07.2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2021 року було частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зменшення відсоткового розміру пенсії від нарахованої заробітної плати з 90 відсотків до 60 відсотків при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року № 551; визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.08.2021 року № 951370835601 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2021 року на підставі довідки Одеської обласної прокуратури від 30.07.2021 року № 551 в частині зменшення відсоткового розміру пенсії від нарахованої заробітної плати з 90 відсотків до 60 відсотків. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до рішень про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 року на підставі довідки прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року № 551 та з 01.01.2021  року на підставі довідки Одеської обласної прокуратури  від 30.07.2021 року № 551 згідно Закону України «Про прокуратуру» та визначити загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 90% замість 60%. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не можу погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження при перерахунку пенсії позивача максимальним її розміром – 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, у зв`язку з чим, керуючись ч.3 ст.34 КАС України, вважаю за необхідне висловити окрему думку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як встановлено в ході розгляду справи, пенсію за вислугу років ОСОБА_1 було призначено на підставі постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 13.09.2016 року по справі №521/15038/16-а за нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції, чинній до липня 2011 року) у розмірі 90% від місячного заробітку, без обмеження її граничного розміру.

Згідно абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697- VІІ "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність..."

Однак, на мою думку, застосування  при перерахунку пенсії позивача вказаних норм Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ є безпідставним та таким, що суперечить положенням Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону, однак пенсія позивачу була призначена за Законом № 1789-ХІІ.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд (справа №360/1428/17). У постанові від 12.11.2019 року зазначено, що дія положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 р. №911-VIII щодо максимального граничного розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 р. (згідно з п.2 “Прикінцевих положень”). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 р. у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 р. у справі 360/1427/17, що повинна враховуватись судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є пенсіонером за вислугою років і пенсія йому була призначена за Законом України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України “Про прокуратуру” №1697-VІІ, як такі, що не мають зворотної дії у часі.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014, зазначено, що зменшення розміру  або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до п. 21 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (заява№ 25921/02), Європейський Суд з прав людини, з урахуванням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене.

З огляду на викладене, вважаю, що при перерахунку пенсії позивача не можуть застосовуватись норми Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, якими обмежено максимальний розмір пенсії.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% від місячного заробітку, а також без обмеження її граничного розміру вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, зокрема, постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 13.09.2016 року у справі №521/15038/16-а.

За правилами ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, питання щодо розміру пенсії позивача у відсотках та щодо обмеження розміру пенсії не підлягає доказуванню, оскільки фактично по суті було вирішено постановою Малиновського районного суду м.Одеси (справа № 521/15038/16-а).

Відтак вважаю вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що при вирішенні даного спору суд не може відступити від раніше встановлених судовими рішеннями чинників розрахунку пенсії, яка підлягає виплаті позивачу і після її перерахунку, а саме: 90% від місячного заробітку, без обмеження її граничного розміру.

З огляду на викладене, вважаю протиправними та незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 та обмеження її максимального розміру при її перерахунках на підставі довідок прокуратури Одеської області №551 від 21.07.2020 року та Одеської обласної прокуратури № 551 від 30.07.2021 року, що, на мою думку, свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині, як вірно встановлено судом першої інстанції.

На підставі зазначеного вважаю, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягала залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року – без змін.

Суддя                                                                                          А.В. Бойко