АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-427/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Іжевська Н.Г.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(далі –Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2009 року Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 14.07.2005 року сторони уклали кредитний договір № ZPS0R055870205, за яким відповідачеві був наданий строковий кредит в сумі 28 458 грн. зі сплатою 33,6% відсотків річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.
За умовами договору позичальник зобов’язався погасити кредит протягом двох років шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 1 651 грн.34 коп. У випадку прострочення чергового платежу банк вправі нарахувати пеню у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Станом на листопад 2009 року заборгованість за кредитом становить 135520,95 грн., із яких за тілом кредиту –25048,63 грн., по відсотках –60854,07 грн., пеня –49618,25 грн.
Посилаючись на те, що з квітня 2006 року позичальник свої боргові зобов’язання за договором не виконує, просив про задоволення позову.
Відповідач позов визнав частково. Не заперечував проти задоволення позову в межах строку позовної давності на суму 18 164 грн.74 коп. (а.с.45-47)
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором 28252,73 грн., із яких: заборгованість за кредитом 25 048,63 грн., заборгованість за відсотками 3 206,10 грн., а також компенсація судових витрат в загальній сумі 402 грн. В задоволенні решти позовних вимог Банкові відмовлено.
В апеляційній скарзі про зміну судового рішення і задоволення позову у повному розмірі Банк посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач частково визнав апеляційну скаргу, не заперечував проти стягнення 35 569,03 коп., які складаються із боргу за тілом кредиту в сумі 25 048,63 грн. і 10 520, 4 грн. –2,8% відсотків за 15 місяців. При розгляді апеляції просив врахувати обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, а саме: тяжке легеневе захворювання, з приводу якого він понад шість місяців проходив стаціонарний курс лікування у спеціалізованому медичному закладі, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, тощо.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на основу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає зміні.
Визначаючи суми заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що умовами договору сторони передбачили сплату 2,8% річних за користування кредитом, а тому розмір відсотків, які підлягають стягненню з боржника, складає не 60 854 грн., як нарахував Банк, а 701 грн. 36 коп., які визначаються шляхом множення залишку непогашеного тіла кредиту - 25 048,63 грн. на 2,8% - відсоткову ставку. Крім того, на думку суду, стягненню підлягає 10% комісійних, що складає 2 504 грн.86 коп.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, вони суперечать умовам укладеного сторонами кредитного договору, а тому з ними не можна погодитись.
Встановлено, що 14 липня 2005 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого Банк надав відповідачеві кредит у розмірі 28 458 грн. на строк до 14.07.2007 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 2,80% на місяць на суму залишку заборгованості і комісії в розмір 10% від суми виданого кредиту початково в момент надання кредиту. Погашення заборгованості повинно здійснюватися сплатою щомісячно по 1651,34 грн. ( а.с. 5-6: п.1.1 Договору). При порушенні Позичальником зобов’язань по погашенню кредиту згідно зі ст.549 ЦК він сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,88% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості. Розраховані таким чином відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в п.1.1суми щомісячного платежу разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу (п.3.2 Договору). При порушенні позичальником кожного із зобов’язань за договором Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу (п.4.1 Договору).
Як вбачається із розрахунку заборгованості, що був поданий позивачем до позовної заяви, заявлена в обґрунтування позовних вимог суми у розмірі 135 520,95 грн. складаються із боргу за тілом кредиту у розмірі 25 048, 63 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом із застосуванням штрафних санкцій, передбачених п.3.2 Договору, (підвищеної відсоткової ставки) –60 854,04 грн., а також пені за 697 днів прострочення виконання зобов’язань у розмірі 49 618,25 грн. (а.с.4).
Суми заборгованості за процентами і пені обраховані позивачем з врахуванням сум заборгованості за кредитом, сум заборгованості за відсотками та суми пені за прострочення виконання зобов’язання.
Отже, за порушення позичальником строків виконання зобов’язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховані пеню та штраф у вигляді підвищеної відсоткової ставки, нарахованої понад основної ставки, передбаченої п.1.1 Договору.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача 60 854,04 грн. підвищеної відсоткової ставки, нарахованої у відповідності з п.3.2 Договору на підставі ст.549 ЦК, та 49 618,25 грн. пені за прострочення сплати суми кредиту та відсотків переконливо свідчать про безпідставне намагання застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов’язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.549 ЦК пеня і штраф як різновид неустойки обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.
За уточненими розрахунками, проведеними Банком у відповідності з п.п.1.1, 4.1 Договору (без застосування штрафних санкцій у вигляді підвищеної відсоткової ставки за користування кредитом), заборгованість за кредитом складає 111 767, 16 грн., із яких: 25 048,63 –за тілом кредиту, 37 100, 28 грн. –за відсотками із розрахунку 2,8% на місяць за весь час користування кредитом з 14.07.2005 р. по 12.06.2009 р., а також 49 618, 25 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання (а.с.77).
Із довідки Банку від 13.01.2011 року № Р.10.00.07-49 вбачається, що станом на 4 листопада 2008 року заборгованість з пені за кредитним договором складає 31 641, 98 грн.(а.с. 73).
Відповідно до ст.258 ч.2 п.1, ст.267 ч.3 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судового рішення.
Зважаючи, що відповідач просив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, на користь банку у відповідності з вимогами ст.ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту, яка відповідачем не оспорюється, у розмірі 25 048, 63 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 37 100, 28 грн. за весь час користування кредитом із розрахунку 2,8% на місяць, а також 18 249, 33 грн. –пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, визначеної в межах скороченого строку позовної давності як різниця між сумою, нарахованою банком у додатковому розрахунку станом на 12.06.2009 року - 49618,25 грн. і сумою пені, нарахованою Банком станом на 4 листопада 2008 року (за рік до звернення до суду) 31 641, 98 грн., а всього 80 388, 24 грн.
Вимоги Банку про стягнення 23 753, 79 грн. штрафних санкцій у вигляді підвищеної відсоткової ставки за прострочення виконання грошового зобов’язання не підлягають задоволенню, оскільки суперечать ст.61 ч.1 Конституції України і ст.549 ЦК України.
Доводи відповідача про те, що при визначенні заборгованості проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню тільки на строк дії кредитного договору –до липня 2007 року не ґрунтуються на законі і суперечать умовам кредитного договору.
Скрутне матеріальне становище відповідача, тяжке легеневе захворювання і знаходження на утриманні неповнолітньої дитини не являються достатньою підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені, нарахованої в межах строків позовної давності.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь Банку підлягають стягненню судові витрати останнього у розмірі, пропорційному до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307,309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2010 року у цій справі зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № ZPS0R055870205 від 14.07.2005 року у сумі 25 048,63 коп. (двадцять п’ять тисяч 48 гривень 63 копійки) –за тілом кредиту, 37 100, 28 грн. (тридцять сім тисяч сто гривень 28 копійок) –відсотків за користування кредитом, 18 249, 33 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сорок дев’ять гривень 33 копійки) –пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, а всього 80 398, 24 коп. (вісімдесят тисяч триста дев’яносто вісім гривень 24 копійки), а також 1445 грн.97 коп. –компенсації судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: